Дезінсекція – це комплекс заходів, засобів і способів боротьби з комахами, серед яких є і переносники інфекційниххвороб.
До числа цих заходів належать насамперед утримання в чистоті помешкань і території, у відповідності до санітарних норм – місць громадського користування, сміттєзбирачів, водоймищ тощо. Важливе значення має дотримання правил особистої і суспільної гігієни. З профілактичною метою закривають вікна сітками і вдаються до засобів індивідуального захисту від літаючих комах.
Винищувальні дезінсекційні заходи спрямовані на знищення членистоногих на всіх стадіях їхнього розвитку і у всіх місцях їх існування. Способи боротьби з комахами поділяються на механічні, фізичні, хімічні і біологічні.
До механічних способів дезінсекції належать звільнення предметів від членистоногих за допомогою пиловсмоктувача, витрушування, виловлювання й інших прийомів. Так, для вилову і знищення мух використовують мухоловки, липкий папір, хлопавки і таке інше.
Фізичніспособи дезінсекції передбачають застосування високих температур (вогонь, гаряче повітря, водяна пара, окріп), зокрема спалювання малоцінних речей і сміття, прасування одягу.
Хімічні способи включають застосування отруйних для комах хімічних речовин (хлорорганічні, фосфорорганічні, карбамати, піретроїди й ін.). Хімічні речовини, що призначені для знищення комах, називаються інсектицидами, кліщів – акарицидами; личинок членистоногих – ларвіцидами, їх яєць – овіцидами. Крім ого, є речовини, які відлякують членистоногих – репеленти.
Залежно від шляху проникнення інсектицидів в організм комах і механізму їх дії, вони поділяються на 3 групи: контактні шроникають крізь зовнішні покриви: кишкові (потрапляють через кишки разом з водою та їжею) і фуміганти (проникають через дихальні шляхи членистоногих). Деякі інсектициди можуть одночасно діяти як контактні і як фуміганти, їх застосовують у вигляді чистих порошків, дуетів (суміш інсектицидного порощку з нейтральною порошкоподібною речовиною), розчинів, емульсій суспензій, аерозолів, гранул, принад.
Найпоширенішими є такі засоби дезінсекції:
1. Фосфорорганічні сполуки.
Хлорофос – використовують у вигляді розчинів, аерозолів. Впливає через кишки і контактним шляхом, спричиняючи через 5-8 хв. паралітичний ефект. Високоефективний проти тарганів, клопів, бліх, кліщів, мух.
ДДВФ (дихлофос) – 90-97 % концентрат, використовують у 2 % аерозолях, 1% принадах, 0,5 %розчинах. Діє контактно на тарганів, комарів, москітів, мух.
Карбофос (малатіон) — 30-60 % концентрат. Дія контактно-кишково-фумігаційна. Є універсальним інсектицидом. Використовується у виді 0,15 % 0,5-1%, 2 % та 3 % водної емульсії.
Трихлофос (трихлормепгафос-3) – 30-50 % емульсія, діє контактно-фумігаційно на клопів (0,2 % розчин), бліх (0,2 % емульсія), кліщів, комарів та мух (0,1-1 %).
Метилацетофос – використовується у виді 5 % дусту (проти тарганів), мазі, шампуню (як протипедикульозний і протикліщовий засіб). Дія контактна.
Метилнітрофос (метатіон) — випускається у виді З0 % концентрату. Дія контактна.0,5-1 % водна емульсія ефективна проти кліщів, 0,05-0,1 % – проти личинок комарів і москітів.
Дифос, сульфідофос і дикрезил – діють контактно, переважно проти клопів (0,3 % емульсія), бліх (0,03 %), комарів (0,012-0,024 %) й мух (0,5 %).
2. Хлоровані вуглеводні.
Дихлордифенілтрихлоретан (ДДТ) та гексахлоран (гексахлорцик-логексан, ГХЦГ) – належать до отрут контактної та кишкової дії. Застосування ДДТ і ГХЦГ із значними обмеженнями дозволено тільки за показаннями для боротьби з окремими групами членистоногих (кліщі, москіти,комарі), що живляться кров'ю, для знищення яких немає рівноцінних замінників. У зв'язку з екологічною небезпекою промислове виробництво цих препаратів припинено.
3. Рослинні інсектициди та синтетичні піретроїди.
Піретрум – контактна отрута для тарганів, клопів, бліх (порошок) і мух (аерозоль «Піретроль Л»).
«Ріапан» – 0,5 % дуст, що застосовується проти тарганів, клопів, бліх, вошей, кліщів.
4. Репеленти – речовини, що відлякують членистоногих від людей, тварин і місць їх проживання. Наносять на відкриті частини тіла, одяг, палатки, сітки тощо. Репеленти використовують у виді лосьйонів, мазей, кремів, аерозолів. Найчастіше застосовують такі препарати: бензимін (відлякує комарів, мошкару), диметилфталат (відлякує комарів,москітів), «ДЕТА» (проти ґедзів, кліщів), «Редет» (лінімент проти літаючихкровосисних комах).
Крім зазначених препаратів, за даними ВООЗ, у боротьбі з окремими видами членистоногих можна використовувати:
- проти комарів – біоресметрин 20 %, хлорпірифос 24 %, фенітротіон 95 %, фентіон, йодфенфос, налед, пропоксур;
- проти мух – азаметифос 1-5 %, бромфос 1-2 %, цимерметрин 0,25-1 %, дельтаметрин 0,015-0,03 %, діазинон 1-2 %, фенхлорфос 1-5 %, фенітротіон 1-5%, йодфенфос 1-5 %, перметрин 0,0625-0,125 %;
- проти бліх у домашніх тварин – карбарил (порошок, концентрація у воді 2-5%), кумафос (порошок, концентрація у воді 0,2-0,5 %), дельтаметрин (шампунь), ліндан (порошок, концентрація у воді 1 %), перметрин (шампунь);
- проти тарганів – бендіокарб (порошок 1 %, аерозоль 0,75 %), хлорпірифос 0,5 %, діазинон 0,5 %, дихлофос 0,5 %, біоксакарб 0,5-1 %,
- йодфенфос 1 %;
- проти вошей – біоалетрин (лосьйон, шампунь),карбарил (порошок 5 %), дельтаметрин (лосьйон, шампунь), йодфенфос (порошок 5%), ліндан (порошок 1 %, лосьйон), перметрин (порошок 0,5 %, лосьйон, шампунь), темефос (порошок 2 %), «СЮ» (шампунь), «Щит» (мийний порошок).
Боротьба з членистоногими біологічними способами передбачає використання, хижаків, патогенних мікроорганізмів, найпростіших та інших паразитів, що знищують комаху природних умовах. Так, для боротьби з личинками малярійних комарів використовуються риби гамбузія, білий амур, товстолобик, а також патогенні бактерії (препарат бактокуліцид) і гриби (боверин). Почали вдаватись до генетичних засобів (досягнення статевої стерильності комах опроміненням або хімічними агентами).
Контроль ефективності проведеної дезінсекції здійснюють, як правило, через 7-15 діб після застосування тих чи інших середників. Він передбачає: 1) оглядмісць можливого перебування комах з використанням засобів, що активують їх вихід; 2) відловлювання бліх на липкі стрічки, тарганів і мух – за допомогоюпасток з харчовими приманками; 3) виявлення уражених (паралізованих, загиблих) тарганів; 4) опитування технічного персоналу або мешканців.
Залежно від розмірів знезаражуваного об'єкту, використовують різноманітні ручні поршневі розпилювачі, гідропульти й механізовані апарати і прилади – розпилювачі до пиловсмоктувача на мотоциклі, розмаїті електророзпилювачі, автомобільні розливні станції. Зараз промисловість випускає велику кількість дезінсектантів у всім відомих аерозольних балонах.
Дератизація – комплекс заходів, спрямованих на шкідливих гризунів, які можуть бути джерелом або переносником інфекційних агентів. Вона належить досистеми заходів неспецифічної профілактики інфекційних хвороб.
Дератизаційні заходиподіляються на профілактичні та винищувальні.
Профілактичні спрямовані на створення умов, що перешкоджають проникненню, поселенню і розмноженню пацюків і мишей у будівлях і на прилеглій території. Доних належать загальносанітарні (своєчасне видалення сміття, зберігання продуктів харчування у недоступних для гризунів місцях), санітарно-технічні (дотримання будівельних норм і правил із забезпеченням неможливості проникнення гризунів всередину споруд) та агротехнічні заходи (ретельне збирання врожаю, захист відгризунів фуражу тощо). Дератизація обов'язкова для усіх підприємств і закладів, оскільки має не лише епідеміологічне, але й економічне значення. Для винищування гризунів застосовують декілька методів.
Механічний метод застосовують у помешканнях і на відкритих територіях. Він найдоступніший для населення. Полягає у вилові гризунів за допомогою спеціальних пристосувань: капканів, лапавок, липких мас, падаючих площадок (з дошки, що гойдається), які ставлять над посудом з водою їх звичайно встановлюють біля входу внору, на шляху пересування гризунів, у місцях, які вони найчастіше відвідують.
Механічні пристосування для вилову гризунів:
а) пружинний капкан, б) сітчаста живоловка для мишей, в) дротяний капкан, г) автоматична пастка для щурів, д) дуговий капкан, е) пастка-верша для щурів.
Хімічний метод полягає в отруєнні гризунів токсичними для них речовинами – ратицидами. Цей метод реалізується такими способами: застосування отруєних принад; запилення отрутами нір, ходів й інших місць; газація, при якій отруйні речовини дають у легені гризунів.
Ратициди поділяють на дві групи.
1. Повільно діючі отрути – антикоагулянти повільної дії – можна віднести зоокумарин, натрієву сільзоокумарину, ратиндан, цинку фосфід.
2. Швидкодіючі – принеобхідності термінового зниження чисельності популяції гризунів. Ця група включає фторацетамід, монофторин. Харчовою приманкою є зерно, крупа, борошно, м'ясо, до якої додають ратациди.
Зоокумарин і натрієва сіль зоокумарину порушують проникність стінок судин, спричиняють крововиливи, кисневе голодування тканин, отруєння і загибель настають на 8-10-у добу. Вміст зоокумарину в принаді для щурів має становити 15 %, для мишей – 5 %.
Бродіфакум – сучасний високоефективний антикоагулянтний препарат проти мишоподібних гризунів в умовах їх спорадичного харчування, а також гризунів, резистентних до традиційних препаратів (зоокумарину, ратиндану). Забезпечує загибель шкідників навіть при одноразовому поїданні ними принади. Призначений для боротьби з мишами та пацюками в забудованих і незабудованих частинах населених пунктів.
Родента – принада у вигляді зернової суміші або парафінованих брикетів, що містять 0,005 % бродіфакуму.
Фосфід цинку. Гризуни гинуть на 2-3-ю добу. Вміст у принаді – 3 %. Використовується для централізованого виготовлення принади, яку розкладають лише в закритих приміщеннях промислових об'єктів і складах нехарчового призначення.
Роденфос – готова до застосування зернова принада, що містить 2,5 % фосфіду цинку. У шлунку гризунів під дією кислоти він розкладається з виділенням фтористого водню, який і викликає отруєння. Використовується переважно для знищення мишей на полях.
Ратид – готова отруєна принада у вигляді брикету або зернової суміші. Щури, миші та мишоподібні гризуни не розпізнають отрути і гинуть через декілька діб.
Для газації використовують метилу бромід, сірчаний ангідоид двоокисвуглецю. Газовий спосіб дератизації використовують у польових умовах (за допомогою гнучкої трубки вводять у нори) і на морських суднах.
Біологічний метод – застосування інших живих організмів, які призводять до винищення гризунів. Зокрема, використовують патогенні бактерії (сальмонели Мережковського та Ісаченка-Прохорова, бактерії штаму № 5170), що додають до принади. Вони спричиняють у гризунів тифоподібні захворювання, від яких через7 -21 день значна частина цих тварин гине. До біологічного методу належить також використання природних ворогів гризунів – хижих ссавців і птахів, що винищують пацюків і мишей (коти, собаки, їжаки).
Розрізняють три форми організації дератизаційних заходів – дератизацію осередкову, одномоментну суцільну і планову (систематичну) суцільну.
Осередкову дератизацію здійснюють вибірково, як правило, в окремому приміщенні. Однак об'єкти, звільнені у такий спосіб від гризунів, часто знову заселяються ними. Тому дещо кращі результати дає одноразова суцільна дератизація. Але і вона не приводить до бажаного ефекту, тому, що гризуни із сусідньої території знову заселяють звільнені від них об'єкти.
Найефективнішою є планова (систематична) суцільна дератизація протягом усього року і на усій території з охоплення усіх будівель.
Дератизаційні заходи здійснюються дезінфекційними станціями або дезінфекційними відділеннями після оформлення відповідних договорів з різними закладами або мешканцями будинків.
Якість дератизації оцінюють за такими критеріями: 1) розмір вільної відгризунів площі у відсотках від загальної площі; 2) кількість відвідувань гризунами площадок з тальку або приманок; 3) число виловлених у пастках та капканах гризунів; 4) кількість вільних від гризунів будівель у відсотках від числа оглянутих. Про звільнення об'єкту від гризунів свідчать відсутність ознак їх перебування (свіжі пошкодження предметів, продуктів харчування, екскременти), гризунів у пастках, капканах протягом 3 діб, відкритих входів у нору (вхід заклеюють папером або закладають тампоном) протягом доби. У містах дератизація вважається доброю, якщо вдалось звільнити від гризунівпонад 90 % об'єктів задовільною – 80-90 % і незадовільною – до 80 %; у селах-відповідно 80 %, 70-80 % і до 70 %. На відкритих територіях ефективність дератизації оцінюють за числом гризунів, пійманих з розрахунку на 100 пасток задобу.