Шкіра – це зовнішній покрив людського тіла і має складну будову. Її загальна площа – 1,5-2 м2, вага – у середньому 4 кг, що становить 4-9 % від загальної маси тіла. Товщина шкіри різна на різних ділянках і коливається в межах 0,5-4 мм. Під мікроскопом розрізняють три шари шкіри: епідерміс, дерму (власне шкіру) та підшкірну жирову клітковину.
БУДОВА ШКІРИ
(” Владимиров В.В., Зудин Б.И. Кожные и венерические болезни. Атлас”)
І . ЕПІДЕРМІС :
1. Роговий шар ( Stratum Corneous )
2. Блискучий шар ( Stratum Lucidum )
3. Зернистий шар ( Stratum Granulosum )
4. Шиповатий шар ( Stratum Spinosum )
5. Базальний шар ( Stratum Germinativum)
ІІ. ДЕРМА :
6. Сосочковий шар
7. Сітчастий шар
ІІІ. Гіподерма
IV . Потова залоза
V . Волосся
V І. Сальні залози
Шкіра – не тільки зовнішній покрив тіла людини, це складний багатофункціональний орган, який поряд із захисною функцією, приймає участь у обміні речовин, здійснює терморегулюючу функцію, приймає участь у імунологічному захисті організму, тісно пов’язаний з функцією внутрішніх органів людини.
Час проходження клітин від базального шару до зернистого – 26-42 дні, через роговий шар – 14 днів, в цілому – 59-65 днів.
Дерма (власне шкіра) складається з волокнистої субстанції, зумовленої наявністю колагенових, еластичних та ретикулярних волокон, основної аморфної речовини та клітинних елементів. Дерму умовно поділяють на сосочковий шар, що знаходиться безпосередньо під епідермісом і утворений заглибленими в епідерміс сосочками дерми, і сітчастий шар, основу якого складають переплетені еластичні та колагенові волокна, що проникають у підшкірну клітковину.
Підшкірна жирова клітковина складається із волокнистої сполучної тканини, скупчення жирових клітин, кровоносних судин, нервових стовбурів та волокон, цибулин волосся і клубочків потових залоз. Розрізняють поверхневу судинну сітку в межах сосочкового шару дерми, і глибоку. У підшкірній жировій клітковині нерви утворюють глибоке сплетення, від якого нервові волокна простягаються в сосочковий шар дерми, утворюючи поверхневе сплетення, що іннервує судини та додатки шкіри. Тут є нервові шкірні рецептори, що сприймають відчуття дотику, болю, холоду і тепла.
Додатки шкіри: потові та сальні залози, волосся, нігті.
Потові залози знаходяться майже на всіх ділянках шкіри. Це прості трубчасті залози, які складаються з тіла у вигляді клубочка і вивідної протоки. За способом секреції (виділення поту) розрізняють мерокринові потові залози, у яких секреція відбувається без втрати секреторних елементів, і апокринові, у яких під час секреції руйнується частина клітин. Останні знаходяться в шкірі статевих органів, мошонки, лобка, молочних залоз, ануса, пахвових складок і починають функціонувати в період статевої зрілості.
Сальні залози знаходяться на всіх ділянках тіла, крім долонь і підошов. Вивідні протоки одних відкриваються у волосяні фолікули, інших – просто на поверхні шкіри. Вони мають часточкову будову, клітини наповнюються крапельками жиру, руйнуються і виділяються на поверхню шкіри у вигляді шкірного сала, що змащує шкіру, запобігаючи її сухості.
Волосся є кількох видів: довге, щетинисте, пушкове. Довге – на голові, бороді, у пахвових ямках; щетинисте – брови, повіки, у носі та вухах; пушкове на всій іншій поверхні шкіри. Немає волосся на долонях, підошвах, слизових оболонках. Волосся складається із стрижня, що виступає над поверхнею шкіри, і кореня, що знаходиться в шкірі і закінчується потовщенням – волосяною цибулиною, з якої відбувається ріст волосся. Стрижень волосини складається з мозкової і кіркової речовини. Корінь волосини знаходиться у волосяному мішечку (фолікулі), який відкривається на поверхні шкіри вічком, біля якого також відкриваються протоки сальних залоз. Ріст волосся відбувається циклічно: стадія росту (у ній знаходиться 80-90 % волосся), перехідна стадія (5 %), стадія спокою (10-15 %).
Нігті складаються з тіла, кореня, вільного і двох бічних країв. Це рогові утворення, що захищають кінчики пальців від травмування. Нігтьова пластинка обмежена нігтьовим ложем, звідки і росте ніготь. Відновлення нігтів залежить від віку людини і відбувається впродовж 110-170 днів.
Фізіологія шкіри. Функції шкіри:
1. Захисна: від впливу надмірного ультрафіолетового опромінення завдяки наявності в шкірі пігменту меланіну; від фізичних впливів внаслідок механічної міцності та еластичності шкіри; від впливу хімічних чинників завдяки наявності шкірного сала; від інфекційних агентів (мікробів) завдяки щільності рогового шару епідермісу.
2. Видільна (секреторна) – зумовлена наявністю в шкірі близько 2 млн. потових залоз, що впродовж доби виділяють 0,5-1,0 л поту, який на 99 % складається з води; функціонуванням сальних залоз, які виділяють щодоби до 20 г складного за хімічним складом напіврідкого шкірного сала, що має бактерицидні властивості.
3. Обмінна – зумовлена участю шкіри у водному, мінеральному, вітамінному, вуглеводному, жировому та інших видах обміну речовин.
4. Терморегуляторна – полягає в підтриманні сталої температури тіла шляхом тепловипромінювання, теплопровідності та випаровування води з поверхні шкіри.
5. Резорбтивна (всмоктувальна) – полягає в тому, що через шкіру можуть всмоктуватись різні хімічні речовини та ліки, що може спричинити навіть отруєння (високі концентрації саліцилової кислоти 5-10 %). Зволоження шкіри може посилювати її всмоктувальну функцію у 10-100 разів.
6. Імунологічна – зумовлена участю шкіри в імунологічних реакціях.
7. Чутлива – забезпечується наявністю в шкірі нервових рецепторів, які зумовлюють три види шкірної чутливості: тактильну (дотикову), температурну, больову. Виявлення порушень цієї функції має діагностичне значення (лепра, сирингомієлія).