Емоції – це психічний процес, завдяки якому людина виявляє своє (суб’єктивне) ставлення до задоволення чи незадоволення своїх біологічних потреб.
Почуття – це суб’єктивне ставлення до задоволення чи незадоволення соціальних (вищих людських) потреб.
Виділяють такі вищі почуття:
1. Соціально-етичні (мораль) почуття, які керують поведінкою людини: обов’язку, такту, вдячності, милосердя, добра, гуманізму, ввічливості, поваги, акуратності тощо.
2. Естетичні почуття, що виникають при відображенні природи, музики, творів мистецтва, вчинків (поведінки) людей: краси, гармонії, насолоди, витонченості, зачарування та інші.
3. Інтелектуальні почуття супроводжують пізнавальну діяльність людини, дають потяг до пізнання, задоволення від виконаної роботи, від засвоєння нового.
4. Релігійні почуття у віруючих людей. Впливають на їх поведінку, духовність. Любов до Бога, насолода від молитви, насолода життям, утримання від вчинків, що шкодять людям.
Емоції і почуття людини визначаються поняттям афективна сфера, яка є однією із важливих сторін психічної діяльності людини. Вони мають велике значення в регуляції психічних і соматичних процесів. Стан афективної сфери є тонким індикатором поведінки, яка вказує на ступінь корисної дії подразника для життєдіяльності організму (емоції) і взаємостосунків особистості та суспільства (почуття). В залежності від ставлення людини до явищ внутрішнього і зовнішнього світу, оцінка їх емоцій може бути позитивною чи негативною. Позитивні емоції свідчать, що людині приємні ті чи іншіявища. Негативні емоції виникають у разі невдоволення чимось. Емоції діляться на стенічні та астенічні. Стенічні емоції (радість, надія…) підвищують життєдіяльність організму, активізують життєві процеси, роблять людину сильнішою. Астенічні ( страх, сум, горе…) – знижують м’язовий тонус, ослаблюють волю, сповільнюють психічні процеси, знижують життєдіяльність організму.
За тривалістю та інтенсивністю переживань відокремлюють емоційні стани – настрій,пристрасть, афект. Відносно тривале, стійке емоційне тло – позитивне чи негативне, називається настроєм. Це рівнодіюча почуттів. Сильне і тривале почуття називають пристрастю. Афект – короткочасна, з бурхливим перебігом емоція, яка супроводжуєтьсяруховими і вегетативними проявами. Розрізняють фізіологічний та патологічний афекти. Фізіологічний афект – емоційний вибух, зумовлений хвилюванням (гнів, відчай,страх). За фізіологічного афекту, хоч який би він не був сильний, людина здатна контролювати власні вчинки, усвідомлює їх і несе відповідальність за все, що може вчинити в такому стані. Патологічний афект – це симптомокомплекс, що проявляєтьсясильною короткочасною реакцією і супроводжується обуренням, гнівом, агресією з незначних психотравмуючих переживань, при якому порушується свідомість (звуження поля свідомості), проявляється руховим збудженням з руйнівними діями. При цьому хворий не усвідомлює своїх дій і не може ними керувати. Патологічний афект може розвинутись у психопатичних особистостей, у осіб з органічними ураженнями головного мозку (ЧМТ, наслідки енцефаліту, менінгіту).
Емоційні розлади класифікують так:
1. Патологічне посилення емоцій (манія, депресія).
2. Патологічне ослаблення емоцій (емоційне сплощення, параліч емоцій, апатія, емоційна тупість).
3. Патологія рухливості емоцій (лабільність, слабкодухість, інертність).
4. Порушення адекватності емоцій (неадекватність, амбівалентність, дисфорія, патологічний афект, немотивований страх).
Манія ( гіпертипія, маніакальний афект) – стійке підвищення настрою з посиленнямпотягів, активності, прискоренням плину думок. Для маніакального стану характернівідчуття веселості, оптимізму, щастя, нестійкість і відволікання уваги, балакучість, загострення пам’яті. Переоцінка власної особи. Манія є симптомом маніакальної фази маніакально-депресивного психозу. Помірно виражена манія називається гіпоманією.
Патологічне підвищення настрою може проявлятися ейфорією – стан безпричинногощастя з відтінком безтурботності, блаженства в поєднанні з підвищеним самопочуттям.Ейфорія спостерігається в стані алкогольного та наркотичного сп’яніння, під впливом хронічних інтоксикацій та органічних змінах ЦНС.
При ураженні лобних частин головного мозку ейфорія поєднується з руховою розгальмованістю, безглуздою поведінкою, придуркуватістю, зниженням інтелекту. Такий стан називається морією.
Підвищений настрій може набувати форми екстазу – переживання надзвичайногощастя, захоплення без прискореного перебігу психічних процесів. Такі хворі схильні до патетичних висловлювань. Екстаз може досягти найвищого ступеню захоплення й замилування, які поєднуються зі скованістю рухів, заціпенінням. Стан екстазу спостерігається при епілепсії, шизофренії, істерії.
Депресія – стан, коли хворий перебуває у пригніченому настрої, смутку, який супроводжується зниженням фізичної активності, загальмованістю мислення, з’являються думки про власну неспроможність, передчуття нещастя, дискомфорту звідчуттям тяжкості у грудній клітці, суїцидальні наміри та спроби. Ніщо не приносить радості. У похмурих, часто трагічних тонах сприймається минуле, сьогодення і майбутнє.Самооцінка вкрай низька, переважно з відчуттям власної нікчемності, гріховності, втратою віри у власні сили. Сповільнення психічних процесів поєднується з ослабленнямпотягів, втрати апетиту, сну.
Депресивний афект іноді супроводжується руховим збудженням – ажитованадепресія,млявістю – адинамічна депресія, надмірним виснаженням – астенічна депресія,відчуттям нестерпного болю від втрати почуттів – анестетична депресія, роздратуванням та гнівом – гнівлива депресія. Може спостерігатися втрата почуттів – психічна анестезія ( anesthesia psychica dolorosa ).
Депресія характерна для депресивної фази маніакально-депресивного психозу, депресивних синдромів інволюційного і судинного ґенезу.
До патологічного ослаблення емоцій належить емоційне сплощення, емоційна тупість, параліч емоцій, апатія.
Емоційне сплощення та емоційна тупість – це необоротна наростаюча недостатністьяскравості емоційних проявів, втрата переживань, душевна холодність , байдужість, спустошення в емоційній сфері. Ці стани можуть супроводжуватись розгальмованістюпотягів, брутальністю, агресивністю. Спостерігається при шизофренії, органічних ураженнях головного мозку.
Апатія – стан емоційної тупості, байдужості, бездумності. Ніщо не викликає у хворого інтересу, емоцій, в тому числі й особиста життєва перспектива. Апатія буває наслідком тяжкої патології – шизофренії, пухлин мозку, атрофічних процесів головного мозку, хвороб Альцгеймера і Піка.
Параліч емоцій спостерігається у випадку психотравмуючих подій надзвичайної сили (звістка про смерть близької людини, стихійне лихо із загибеллю людей), супроводжується раптовою втратою почуттів. У клінічній картині має місце повне зникнення інтересів, загальмованості моторики, бездіяльності, бездумності. На відміну від апатії, параліч емоцій – короткочасний і оборотний процес.
Емоційна лабільність характеризується легким, швидким переходом від підвищеного настрою до зниженого і навпаки без явної причини. У дитинстві емоційна лабільність є фізіологічною нормою. Як патологія вона найчастіше спостерігається в істеричних осіб та після травм головного мозку.
Слабкодухість – афективне нетримання, коли з найменшого приводу людина плаче. Сльози чи сміх може зумовити якийсь спогад. Слабкодухість характерна для хворих із ураженням судин головного мозку.
Інертність емоцій – тривале зосередження на неприємних емоціях, відчутті провини, образі, злості. Зустрічається при епілепсії, психопатіях.
Емоційна неадекватність (паратимія) – симптом, котрий виражається в почутті, що не відповідає причині, яка його зумовила. Наприклад, веселий настрій хворого при звістці про смерть близької людини. Емоційна неадекватність характерна для шизофренії.
Амбівалентність емоцій – хворий одночасно переймається двома протилежнимипочуттями, наприклад, любові і ненависті, жалю та жорстокості. Амбівалентністьхарактерна для шизофренії.
Дисфорія – хворий стає пригніченим, злостивим, похмурим, надто чутливим до зовнішніх подразників, напруженим, гнівливим. Будь-яка дрібниця може стати приводом до агресивних дій, жорстокості, насильства. Дисфорії виникають раптово і тривають від кількох годин до кількох діб. Характерні для епілепсії, органічних уражень головного мозку.
Тривога – стан розгубленості з підвищеною руховою активністю, іноді тремором, пальпітацією часто навколо вушної ділянки, тахікардією, підвищеним артеріальним тиском. Часто супроводжується депресією. Зустрічається при тривожних розладах. При тривозі відчуття небезпеки не має конкретного змісту.
Страх – виражається у відчутті напруження з очікуванням небезпеки чи нещастя. Він супроводжується прагненням уникнути небезпеки, втекти. Хворий сконцентрований на загрозі та небезпеці, які свідомо розпізнаються.
Страх і тривога спостерігаються при тривожно-фобічних розладах, часто домінують у структурі багатьох психічних розладів.