Перебіг інфекційного психозу характеризується загальними ознаками:
1.Виникнення інфекційного психозу після початку інфекційного захворювання.
2.Розвиток інфекційного психозу, як правило, гострий.
3.В клінічній картині інфекційного психозу прояви інфекційної хвороби.
4.Характерні додаткові методи обстеження (кров, сеча, виявлення збудників тощо).
5.Наявність аментивності у клініці інфекційного психозу.
6.З одужанням хворого прояви фізичної та психічної астенії.
Розглядаються основні форми інфекційних психозів: деліріозна, онейроїдна, аментивна та “гостре маячення”, а також змішані форми: аментивно-маніакальна, аментивно-кататонічна та ін.
Увага звертається на клініку інфекційного психозу типу “гострого маячення”. Підкреслюються головні симптоми цього захворювання, необхідність своєчасної діагностики та термінової допомоги, якою повинен володіти кожний лікар-лікувальник, висвітлюються основні методи лікування інфекційних психозів: індивідуальний догляд, гігієна тіла, зігрівання, постільний режим, антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламідні засоби, боротьба з обезводненням организму, дезінтоксікаційні засоби, переливання крові та замінників крові, загально-укріплююча терапія, вітамінотерапія та інш.
Картина психічних розладів при енцефалітах складається з гострих психозів, з потьмаренням свідомості, перебігаючих по “екзогенному типу реакцій”, з галюцинаторними, маячними і кататоподібними проявами, а також з психоорганічними і корсаковськими змінами.
Вивчаються клінічні прояви психічних порушень у інфікованих СНІДом з враженням головного мозку і швидким нарощуванням деменції (у 60-90% всіх хворих) і психічних порушень у осіб з груп ризику:
а) “сіра зона” – особи, уражені вірусом СHІДу;
б) “група неспокою” – особи, найбільш підвержені небезпеці зараження (наркомани,гомосексуалісти, проститутки).
Звертається увага на епідеміологію, етіологію, патогенез, патологічну анатомію, та перебіг нейросифілісу. Підкреслюється психопатологічна, неврологічна та соматичнасимптоматика у хворих сифілітичними психозами та прогресивним паралічом.
Проводиться класифікація прогресивного параліча (форми): експансивна, депресивна, дементна, а також атипові форми, що зустрічаються значно рідше: ажитована, галопуюча, ювенільна, лісаурівська.
Прогресивний параліч у своєму перебігу має три стадії: початкова (скарги неврастенічного характеру), стадія вираженої хвороби (чітка симптоматика типових форм), стадія глибокого паралітичного недоумства (психічний розпад, паралітичниймаразм).
Класифікація форм сифілітичного психозу: неврозоподібна, деліріозна, галюцинаторна, маніакальна, депресивна, галюцинаторно-параноїдна, пароксизмальна, кататонічна, корсаковська, псевдопаралітична, дементна.
На занятті обговорюються додаткові методи дослідження крові та ліквору, які дають змогу чітко виставити діагноз: РІБТ (реакція імобілізації блідої трепонеми), РІФ (реакціяімунофлюоресценції), RW (реакція Вассермана), білкові реакції Нонне-Апельта, Панди і Вейнхбродта. Особливо важливе діагностичне значення має реакція Ланге, яка дає “сифілітичний зубець” при сифілітичному психозі і “паралітичну криву” при прогресивн6ому паралічі.
Обговорюються питання лікування та профілактики.
Лікування аментивного збудження полягає у призначенні: психотропних (сибазона, аміназін, галоперидол) засобів, а також кардіамін, сульфакамефокаїн, показані великі дози вітамінів С, РР, В1, В6, В12.
ЧМТ поділяють на закриті (без ушкодження апоневрозу голови) та відкриті (з ушкодженням апоневрозу). Відкриті травми бувають проникаючі (при порушенні цілісності твердої мозкової оболонки, або при переломі основи черепа) та непроникаючі (при збереженні твердої мозкової оболонки). Серед закритих ЧМТ виділяють наступні клінічні форми: струс, забій та стиснення головного мозку.
Класифікація психічних порушень при ЧМТ та їх наслідках.
1.Найгостріший (початковий період): обнубіляція, оглушення, сомноленція, сопор ікома.
2. Гострий період:
Непсихотичні синдроми: астенічний, апатико-абулічний, епілептиформні напади, ретро- і антероградна амнезія, сурдомутизм;
Психотичні синдроми: деліріозний, сутінковий, аментивний, галюцинаторний,амнестичний, корсаковський, маячні (параноїдний, парафренічний, паранойяльний),дементний, маніакальний, депресивний, апатико-абулічний, кататонічний.
3.Пізній період: непсихотичні порушення: астенічний, астеноневротичний, епілептиформний, психопатоподібний синдроми; психотичні синдроми – ті ж, що і в гострому періоді.
4.Віддалені наслідки ЧМТ: астенічний синдром, посттравматичні зміни особистості (егоїзм, лабільність настрою, експлозивність, дисфорії, гіперсексуальність тощо), сутінкове потьмарення свідомості, дефектно-органічні стани (психоорганічний, корсаківський, епілептиформний синдроми і травматична деменція).
Діагностика психічних розладів при ЧМТ в гострому періоді грунтується на даних анамнезу, клінічній симптоматиці і даних додаткових методів дослідження. Важливими є загальноцеребральні порушення, насамперед – потьмарення свідомості від незначного оглушення (при легких травмах) до глибокої коми – у важких випадках. Як завжди має місце важка астенія, органічна мікросимптоматика і вегетативно-вестибулярні розлади, на тлі яких (в процесі виходу із коми) проявляються синдроми потьмареної свідомості.
У віддаленому періоді ЧМТ на церебрастенічному фоні в поєднанні з емоційними, вегетативно-вестибулярними розладами та мікроорганічними симптомами (нерівномірність зіниць і сухожильних рефелксів, підвищення останніх, окулостатичний феномен Гуревича та інші) проявляються неврозо- і психопатоподібні, сутінкові та судомні стани, а також пізні травматичні психози.