Психопатії

Розлади особистості (психопатії) – це аномальні, дисгармонійні варіанти розвитку особистості з переважним порушенням в емоційній і вольовій сферах при повному збереженні чи незначному ушкодженні інтелекту.

В етіології і патогенезі психопатій відзначається взаємодія несприятливої спадковості, шкідливих дій зовнішніх чинників, які уражають головний мозок і порушують його функцію та несприятливих соціальних умов навчання і виховання в період формування особистості.

З урахуванням етіології умовно виділяють психопатії: “ядерні” (конституційні, зумовлені переважно несприятливою спадковістю), “крайові” (викликані поєднаною дією несприятливих біологічних і переважно соціальних чинників) та “органічні” (внаслідок органічного ураження головного мозку в період формування особистості.

Серед соціальних чинників виникнення психопатій виділяють як найбільш несприятливі умови виховання ранню депривацію (ранній відрив дитини від матері і сім’ї в цілому), гіперопіку та гіпоопіку, бездоглядність, за типом “попелюшки” або “кумира сім’ї”.

Класифікація психопатій.

На базі слабкого типу ВНД виділяють психопатії:

1. Астенічні психопатії характеризуються поєднанням підвищеної вразливості, чуттєвості зі значною виснаженістю. Ці особи боязкі, нерішучі, малодушні, легко вдаються в тугу, сором’язливі, не витривалі по відношенню до психічних і фізіологічних навантажень, уникають всього, що вимагає напруження, відповідальності, схильності до постійних турбот про своє здоров’я.

2. Психастенічна форма психопатії проявляється у постійній схильності до детального аналізу зовнішніх явищ, абстрактних питань, постійного самоаналізу, болісних сумнівів і вагань при розв’язанні найпростіших питань, що набувають іноді рис хворобливого мудрування. У роботі такі особи надзвичайно сумлінні, дріб’язково педантичні, у зв’язку з постійною невпевненістю в собі перевіряють кожний свій крок. Легко стають далекими від життя мрійниками.

3.Шизоїдна форма характеризується замкненістю, недостатньою товариськістю, спрямованістю уваги на власні переживання, на суб’єктивний світ ( інтровертивність), своєрідністю суджень та умовиводів. Характерні нелюдимість, емоційна холодність,жорстокість, боязливість, дивні захоплення.

4. Істерична форма психопатії – поведінка і зміст мислення визначаються емоціями, що яскраво проявляються, але надзвичайно лабільні. Звідси несталість поведінки, ефективна логіка. Характерним є егоцентризм, постійне прагнення бути в центрі уваги оточуючих (прагнучі визнання). У поведінці багато демонстративного, театрального. Схильні до вигадок і фантазій, інколи говорять неправду навмисне з метою звернути на себе увагу, схильні до істеричних реакцій.

ІІ. На базі сильного типу ВНД:

1.Епілептоїдна психопатія характеризується в’язкістю, тугорухливістю, незграбністю інертністю психічних процесів. Характерна педантичність, дріб’язкова скрупульозність у роботі, утрирувана акуратність. Для них властива схильність до дисфорій, сильних і тривалих афектів, напруженого інстинктивного життя, до особливо сильних сексуальнихпотягів, іноді у поєднанні із садистськими тенденціями.

2. Паранойяльна форма характеризується однобічністю, ригідністю мислення, схильністю до створення надцінних ідей у поєднанні з підозрілістю і підвищеною думкою про себе (хворі схильні в кожному бачити зловмисника, який заздрить їм, заважає їх успіхам, замишляє проти них зле). Такі хворі рідко зберігають тривалий час добрі стосунки з будь – ким, часто конфліктують, вступають у боротьбу з уявними ворогами.

3. Збуджувана форма психопатії – вкрай виражений сильний, нестримний тип психопатії характеризується запальністю, схильністю до афектів. З найменшого приводу виникають бурхливі афективні реакції, неадекватні сили і якості подразника, що можуть супроводжуватися агресивними діями. Такі особи легко впадають у стан відчаю, депресії.

4. Серед психопатів із статевими збоченнями можуть бути представники різних типів психопатій. Найчастіші такі статеві збочення: ананізм (мастурбація), гомосексуалізм(педерастія і лесбіянство), педофілія, мазохізм, садизм, фетишизм, трансвестизм,транссексуалізм та інші.

За Міжнародною класифікацією хвороб (10-й перегляд) розлади зрілої особистості і поведінки у дорослих ( F 60) поділяються:

F 60. Специфічні розлади особистості:

F 60.0. Параноїдний розлад особистості.

F 60.1. Шизоїдний розлад особистості.

F 60.2. Дисоціальний розлад особистості.

F 60.3. Емоційно – нестійкий розлад особистості.

F 60.4. Істеричний розлад особистості.

F 60.5. Тривожний розлад особистості.

F 60.6. Узалежнений розлад особистості.

F 61. Змішані та інші розлади особистості.

F 62. Хронічні зміни особистості, не пов’язані з ушкодженням або захворюванням головного мозку (після переживання катастрофи, перенесеного психічного захворювання).

F 63. Розлади звичок і потягів (патологічна схильність до азартної гри, піроманія,клептоманія, трихотиломанія).

F 64. Розлади статевої ідентифікації (трансексуалізм, трансвестизм, подвійною роллю, розлади статевої ідентифікації у дітей).

F 65. Розлади віддання статевої переваги (парафілії): фетишизм, ексгібіціонізм,вуайєризм, педофілія, садомазохізм.

F 66. Психологічні і поведінкові розлади, пов’язані із сексуальним розвитком та сексуальною орієнтацією.

Динаміка і статика психопатій: пом’якшення – компенсація, поважчання – декомпенсація.

Диференційний діагноз психопатій потрібно проводити із педагогічною запущеністю, акцентуацією характеру особистості, із предпсихопатичними станами, патохарактерологічним розвитком особистості, психопатоподібними станами при деяких психозах.

Терапія проводиться при декомпенсації психопатій у вигляді психопатичних (посилення психопатичних рис), невротичних і психотичних реакцій і станів, що виникають під впливом різних причин (психічних і механічних травм, інтоксикацій, інфекцій та різних соматичних захворювань). Насамперед рекомендують усунути декомпенсуючий чинник (усунення або дезактуалізація психотравмуючої ситуації, інтенсивна терапія соматичного захворювання), призначити загальнозміцнюючі, седативні, психотропні (транквілізатори, нейролептики, антидепресанти та ін.) препарати (залежно від виду декомпенсації і психопатологічного синдрому), снодійні, а також психотерапію.

Експрес – діагностика та невідкладна допомога при психосоматичному збудженні.

Психопатичне збудження частіше психогенно обумовлене, має певну мету і досить різноманітне за проявом (залежно від форми психопатії). Психопатичні особи створюють напружену обстановку, залучаючи в ситуацію інших людей. При утримуванні збудження зростає. Зміст мови (викрики, вимоги, образи, погрози, брутальні лайки) змінюються в залежності від дій оточуючих і навколишньої ситуації.

Невідкладна допомога. Психопатичне збудження припиняється після усунення його причин. Із седативних препаратів необхідно призначити: сібазон (седуксен, реланіум) – внутрішньом’язово 4-5 мл 0,5% розчину; внутрішньовенно 3 – 4 мл 0,5% розчину глюкози; неулептил 0,01 – 0,02 (1-2 капсули або 10 – 20 крапель 4% розчину); сонапакс (меллеріл, тіоридазин) 0,025 – 0, 05 на прийом. У важких випадках призначають аміназин 2 – 3 мл 2,5% розчину.

Важливе значення має раціональна психотерапія. Профілактика декомпенсації психопатій заключається у працевлаштуванні з урахуванням психопатичних особливостей особистості, індивідуальному підході в колективі, використанні психотерапевтичної тактики в діагностичному і лікувальному процесах при соматичних захворюваннях та ін.