Зоровий нерв (II пара) Починається у сітківці — внутрішній оболонці ока. Тут є рецептори — палички, які сприймають чорно-біле зображення, і колбочки, відповідальні за кольорове сприймання. Аксони паличок та колбочок з”єднуються з дендритами біполярних клітин, які в свою чергу своїми аксонами з”єднуються з дендритами гангліонарних клітин. Аксони гангліонарних клітин утворюють зоровий нерв. Місце виходу зорового нерву з очного яблука називається диском зорового нерву. Зоровий нерв прямує до очної ямки, а потім через зоровий канал проходить у порожнину черепа. На основі мозку, попереду турецького сідла, зорові нерви від обох очей перехрещуються утворюючи зорове перехрестя – хіазму зорових нервів. При цьому відбувається не повний перехрест – перехрещуються тільки волокна, які йдуть від внутрішніх половин сітківки обох очей. Після перехресту утворюються зорові шляхи або так звані зорові тракти. Внаслідок перехресту медіальних (внутрішніх) волокон зорових нервів у зорових трактах містяться волокна які несуть інформацію від однойменних половин сітківок обох очей. Тобто, в правому зоровому тракті іде інформація від правої половини правого ока (це буде зовнішня половина для цього ока) та від правої половини лівого ока (це буде внутрішня половина ока). Але оскільки перед сітківкою знаходяться заломлюючі середовища ока (кришталик, скловидне тіло), які перевертають зображення предметів зверху до низу і справа на ліво, то на праві половини сітківки очей потрапляє зображення від лівих половин поля зору і навпаки. Таким чином, в правому зоровому шляху іде інформація про ліві половини поля зору і навпаки. Зорові шляхи закінчуються у первинних (підкіркових) зорових центрах — верхніх горбиках, таламусі і зовнішніх колінчастих тілах. Волокна, які йдуть у верхні горбики, зв’язують зоровий нерв з окоруховим. У зовнішніх колінчастих тілах і таламусі містяться клітини, аксони яких у вигляді зорової променистості або пучка Граціоле (по імені автора, який його описав) прямують до кіркового кінця зорового аналізатора, який розташований на внутрішньої поверхні потиличних часток в ділянці шпорної борозни.зверху знаходиться клин, знизу – язикова звивина. В клин потрапляє інформація від верхніх половин сітківки, в язикову звивину – від нижніх половин сітківки. Оскільки, як вже було сказано, на сітківку потрапляє первернуте зображення, то в дійсності в клиноподібну звивину потрапляє інформація про нижні поля зору а в язикову звивину – про верхні поля зору. Знання цих особливостей допомагає в топічній діагностиці уражень зорової системи.
Синдроми ураження зорового нерву.
При повному ураженні зорового нерва виникає повна сліпота (амавроз) або зниження гостроти зору (амбпліопія), втрачається або менше виражена пряма реакція зіниці на світло на ураженому боці, але зберігається його співдружня реакція при освітленні здорового ока.
Для часткового ураження зорового нерва характерне звуження полів зору обо випадіння окремих його ділянок (скотома). Випадіння половини поля зору називаєтьсягеміанопсією. Геміанопсія виникає при ураженні зорового нерва на рівні перехрестя і вище. Розрізняють однойменну (ліво- і правобічну) і разнойменну (двобічну вискову і носову) геміанопсію.
При повному ураженні зорового перехрестя відзначається сліпота на обидва ока, а причастковому — один з різновидів різнойменної геміанопсії. Так, при ураженні центральної частини зорового перехрестя страждають тільки перехрещені волокна, що йдуть від носових половин сітківки обох очей, тобто спостерігається вискова, або бітемпоральна, геміанопсія; при ураженні бічних відділів зорового перехрестя патологічний процес охоплює неперехрещені волокна, які йдуть від вискових половин сітківок обох очей. При цьому випадають медіальні поля зору — двобічна (різнойменна) біназальна геміанопсія.
Для ураження зорового аналізатора вище перехрестя з одного боку (зоровий тракт, таламус, задні відділи задньої ніжки внутрішньої капсули, потилична частка й кора її) характерні наявність однойменної геміанопсії на боці, протилежному патологічному вогнищу, порушення реакції обох зіниць на світло і первинної атрофії дисків зорових нервів (при ушкодженні зорового тракту).
Якщо страждає не вся кора внутрішньої поверхні потиличної частки, а тільки клин або язикова звивина, розвивається квадрантна геміанопсія.
Ураження кори потиличної частки на верхньобічній поверхні її може зумовити порушення впізнавання предметів на підставі зорової інформації — зорову агнозію. Подразнення клітин кори в ділянці потиличної частки супроводжується появою фотопсій (іскри, зигзаги тощо) і зорових галюцинацій.
Порушення сприйняття кольорів може виявлятися у баченні всіх зображень тільки в чорно-білих кольорах (ахроматопсія) або в нездатності розрізняти окремі кольори (дисхроматопсія). Різновидом останньої є дальтонизм, при якому досліджуваний не розрізняє червоного і зеленого кольорів.
Дослідження функції зорового нерву.
Інформацію про стан зорового нерву можна отримати досліджуючи гостроту зору, поля зору, очного дна й відчуття кольору.
Дослідження гостроти зору проводять за допомогою спеціальних таблиць, в яких рядками розміщені літери або знаки, різні за розмірами Частіш за все для цього використовують таблиці Головіна-Сівцева. Дослідження виконують у темному приміщенні, з відстані 5 м. Таблиця при цьому має бути добре освітлена. У верхньому її рядку розміщені великі літери (знаки), що відповідає гостроті зору 0,1. Кожний наступний рядок, розміщений нижче, відповідає гостроті зору 0,2, 0,3, 0,4 і т. д. Десятий рядок досліджуваний читає при гостроті зору, яка становить 1,0. Для кожного ока гостроту зору визначають окремо, друге око при цьому закривають.
Дослідження полів зору – периметрія. Її проводять за допомогою спеціального приладу – периметра, який дозволяє визначати межі полів зору у градусах.
Дослідження очного дна, на якому добре видно місце виходу зорового нерву з очного яблука – офтальмоскопія, проводять окулісти. Дослідження кольоросприймання проводять за допомогою спеціальних кольорових малюнків.