Головний біль (сеphalgia) – будь-яке хворобливе відчуття в ділянці голови.
Патофізіологія. Головний біль обумовлений подразненням больових рецепторів твердої мозкової оболонки, середньої менінгеальної артерії, венозних синусів, великих мозкових судин, а також різних экстракраніальних тканин. Основними шляхами передачі сенсорної інформації від структур голови є трійчастий, язикогорловий, блукаючий і верхньошийні спинальні (С1 – С3) нерви. Анастомози між черепними нервами і вегетативними гангліями служать субстратом для широкої іррадіації болю, додають їй неприємне суб’єктивно-емоційне забарвлення і вегетативні прояви (зміни потовиділення, вазомоторні реакції). Реалізація больового імпульсу здійснюється шляхом взаємодії ноцицептивної і антиноцицептивної систем. Інтенсивність головного болю залежить від функціонального стану кори головного мозку і лімбіко-ретикулярного комплексу, що визначають поріг больового сприйняття. Головний біль може бути пов’язаний з інтракраніальним і экстракраніальним патологічним процесом. Патогенез головного болю різноманітний і визначається характером і локалізацією процесу.
Класифікація. За нозологічною ознакою головний біль ділять на первинний і вторинний (симптоматичний).
Первинним називають головний біль з невідомим етіологічним фактором і типовою тільки для даної форми клінічною картиною. Сучасна класифікація головних болей відносить до первинних форм – мігрень, кластерний головний біль, головний біль напруги, хронічну пароксизмальну гемікранію.
До групи вторинних форм відносять головні болі, що супроводжують різні стани і хвороби, тобто вони є лише симптомом. Головний біль є обов’язковим проявом таких захворювань, як менінгіти, арахноідити, пухлини мозку, черепно-мозкові травми, субарахноідальні крововиливи, абсцеси, гіпертонічний криз і ін. Головний біль часто зустрічається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі судин головного мозку, системних інфекціях, хворобах вуха, горла, носа, остеохондрозі шийного відділу хребта, артриті скронево-нижньощелепового суглобу, інтоксикаціях і багатьох інших патологічних станах. У окрему групу виділені вторинні головні болі, не зв’язані зі структурними пошкодженнями – холодові, кашльові, пов’язані із сильним фізичним напруженням, сексуальною активністю.
Пропонується також патогенетична класифікація, що виділяє 4 основних типи головних болей, які відрізняються одна від одної по механізму виникнення.
Судинний тип – обумовлений порушенням тонусу мозкових артерій, вен і гемореологічними порушеннями.
Ліквородинамічний тип – обумовлений змінами внутрішньочерепного тиску і дислокацією інтракраніальних структур.
Невралгічний тип – обумовлений подразненням інтракраніальних і экстракраніальних нервів.
Головний біль напруги – обумовлений напруженням экстракраніальних тканин черепа внаслідок психогенних і спондилогенних факторів.
Виділяють головний біль змішаного типу, обумовлений комбінацією патогенетичних факторів.
1. Пучковий головний біль (кластерний ГБ, мігренозна невралгія Харріса, гістамінова мігрень Хортона) – відносно рідка форма, яка зустрічається у 0,1-0,4% населення, переважно у чоловіків. Його особливостю єінтенсивність боліі тенденція до серійного (кластерного, «пучкового») виникнення.
Рахується, що патогенез пов’язаний з розширенням очноямкової артерії і є наслідком активації тригеміно-вооскулярної системи. Вле зараз встановлено, що вазодилятація виникає на фоні болю і тому носить втринний характер. Вегетативні порушення при нападі у вигляді парціального симптома Горгена і других проявів парасимпатичної активації можуть бути пояснені втягненням кавернозного синуса, де проходять разом ноцицептивні волокна трійчастого нерва, симпатичні і парасимпатичні волокна.
Клініка. Захворювання звичайно виникає у віці 30-50 років. Напад пучкового ГБ характеризується швидким початком з досягненням максимальної інтенсивності вже через декілька хвилин (10 хв.) та відносно короткою (20-40 хв.) тривалістю. Біль носить сверлячий або пекучий характер, вона звсайно завжди однобічна, частіше в ділянці ока або за оком, але може локалізовуватися періорбітально, або у висковій білянці, розповсюджується на щоку, піднебіння, нижню щелепу, вухо або шию. В період нападу через сильний біль пацієнт не може лежати, він звичайно ходить або сидить, часто стискаючи око рукою або притуляється головою до стіни. На боці болю часто відмічаються вегетативні прояви: сльозотеча, почервоніння ока, заложенність носа, рінорея, птоз, звуження зрачка, пітливість чола або обличчя, набряк повік. Частота нападів в період загострення («пучка») коливається від 1 в два дні до 8 в день. На початку загострення напади звичайно більш рідки і меньш інтенсивні , в подальшому вони зростають за частотою, тяжкостю і тривалістю. Більше половини нападів виникає вночі або зранку, в один і той же час, тому іноді пучкову ГБ називають «будильниковою ГБ». Лікування. При пучковому ГБ ефективні тільки препарати, які міють швидку дію. Найбільш ефективні інгаляція кисню і чрезшкірне введення суматриптану – 6 мг або внутрішньо в дозі 100 мг.
2. Головний біль напруги (ГБН ) – найбліьш розповсюджений тип ГБ. Найбіль часто він зустрічається у жінок у віці 30-39 років. ГБН спостерігається як самостійна форма, так і в поєднанні з іншими первинними та вторинними ГБ (мігрень, гіпертонічна хвороба, висково-нижньощелепна дисфункція та ін.).
Причина ГБН не зовсім ясна, однак відомі фактори, які провокують її розвиток. Серед них можна виділити емоційні (тривожність депресію, стресові і конфліктні ситуації в родині і на роботі), порушення режиму праці та відпочинку, порушення сну, сексуальні проблеми, порушення рефракції, травми голови та ін.
Клиніка. Для ГБН характерна двобічна локалізація, помірна інтенсивність, яка не змінюється при фізичному навантаженні. Біль, як правило, носить тупий, монотонний характер; пацієнти часто скаржаться на відчуття сдавлення, стягнення або стискання голови у вигляді «шолома» або «каски». ГБН звичайно не супроводжується нудотою або блювотою. У багатьох пацієнтів з ГБН відмічається болючість при пальпації перикраніальних м’язів. Однак локалізація болю часто не співпадає з ділянкою болючості м’язів. Достатньо часто при огляді хворих на ГБН відмічається збільшення напруги трапициєвидних та підпотиличних м’язів, а також дисфункція висково-нижньощелепного суглобу. В залежності від наявності болючості при пальпації перикраніальних м’язів і/або збільшення біоелектричної активності м’язів у стані спокою (при ЕМГ дослідження) виділяють форму ГБН з приєднанням перикраніальних м’язів і без приєднання перикраніальних м’язів.
У відповіді до міжнародної класифікаї (1988) виділяють декілька типів ГБН:
1) епізодичні ГБН з приєднанням перикраніальних м’язів;
2) епізодичні ГБН без приєднанням перикраніальних м’язів;
3) хронічні ГБН з приєднанням перикраніальних м’язів;
4) хронічні ГБН з приєднанням перикраніальних м’язів;
5) інші форми ГБН – атипові форми.
3. Хронічний щоденний ГБ (ХЩГБ). Характеризуються тривалішими, ніж у ГБН, больовими епізодами (не меньше 4 год.). У більшості пацієнтів спостерігається поєднання клінічних ознак мігрені і ГБН. Найбільш можливими трансформуючими факторами виникнення ХЩГБ рахуються зловживання анальгетиками і ерготаміном, розвиток депресивних проявів, артеріальна гіпертензія, застосування гормональних та інших препаратів, не пов’язаних з лікуванням ГБ.
Лікування. При лікуванні ГБН можуть бути використані медикаментозні препарати, аутогенне тренування, психотерапія. При епізодичних ГБН рекомендується усунення (за можливістю) факторів, провокуючих біль, раціональна організація праці та відпочинку, за необхідності прийом звичайних анальгетиків. У випадках частих епізодичних або хронічних ГБН доцільне комплексне лікування, при цьому треба більше застосовувати немедикаментозні методи терапії і зменшити застосування анальгетиків. При виборі лікування важно орієнуватися на ведучий емоціональний синдром і супутню йому соматичну патологію.
4. Інші головні болі, не пов ‘ язані із структурним ураженням мозку. До цієї групи відносять головні болі розвиток яких не пов’язаний з ураженням мозку та черепних нервів. Вони доволі часто спостерігаються у пацієнтів з мігренью.
– Ідіопатичний колючий біль. Розвивається частіше у пацієнтів з мігренью. Біль локалізується в ділянці проекції трійчастого нерва, носить гострий колючий характер, продовжуються декілька секунд. Він виникає як одиничний епізод, або серії повторних нападів.біль часто з’являється під час мігренозного нападу на боці болю. При частих нападах рекомендується прийом індометацину по 25 мг 3 рази на день.
– Головний біль від зовнішнього стискання. Біль носить постійний давлячий, стискаючий характер, локалізується в ділянці стискання і швидко проходить після усунення провокуючого фактору. Вона часто виникає у пацієнтів з мігренью и може провокувати мігренозний напад.
– Холодовий головний біль. Проявляється при дії зовнішних факторів (холодна погода, плавання в холодній воді) або використанні холодної води, їжи, морозива. Біль зазвичай двобічний, локалізується в ділянці чола, продовжується не більш 5 хвилин.
– Синдром « SUNCT » – короткочасний однобічний біль неврлгічного типу з ін’екцією кон’юктиви і сльозотечею. Провокуючими факторами можуть бути косання до перетинику носа або повік , інтенсивне носове дихання, кашель, смикання повік, жування, чищення зубів та ін.
Адекватного лікування ГБ цього типу немає. Зі спектра препаратів, які використовуються при лікування пучкових ГБ, найбільш ефективними є карбамазепін і кортикостероїди.