Патогенез. Металева ртуть викликає порушення білкового та вуглеводного обміну в нервовій тканині завдяки здатності зв'язуватись з SH-групами ферментів і гальмувати їх активність. Внаслідок цього в клініці меркуріалізму переважають прояви нейродинамічних та нейрорефлекторних порушень. Органи-мішені токсичного впливу ртуті – печінка, нирки, міокард, ендокринні залози. За ступенем впливу на організм металева ртуть і її органічні з'єднання відносять до промислових отрут першого класу небезпечності ГДК парів ртуті в повітрі виробничих приміщень 0,01 мг/м3 . Розрізняють гостру та хронічну інтоксикації ртуттю.
Клінічна картина. Гостра форма характеризується значною кволістю, нездужжям, головним болем , нудотою, блюванням, металевим присмаком у роті, гіперсалівацією. Згодом виникають виразкові гінгівіти, афтозні стоматити, кривавий пронос, біль в животі, різка астенізація. Можливий летальний вихід внаслідок гострої ниркової недостатності.
Хронічна інтоксикація ртуттю має три стадії:
І Стадія "ртутної неврастенії" проявляється швидкою втомлюваністю, головним болем, роздратованістю, тривалим поверхневим сном. Відмічається серцебиття, підвищена пітливість, схильність до закрепів, металевий присмак у роті гіперсалівація. Характерні відчуття внутрішнього тремтіння, біль в суглобах рук і ніг, почуття оніміння кінцівок, гіперестезія до шуму, яскравого світла, лабільність настрою. Спостерігається зниження пам'яті на недавні події, обличчя, дати; астенічні, вегетативні розлади. Нерідко виражені неврологічні симптоми: тремор пальців витягнутих рук з характерною асиметрією, посилення сухожильних рефлексів, стійкий червоний дермографізм, гіпергідроз. Лабільність пульсу з тенденцією до тахікардії трофічні розлади (ламкість нігтів, алопеція, гінгівіти). Характерні ендокринні розлади: дисменорея, ранній клімакс, дисфункція щитовидної залози. Стадія зворотня.
ІІ Стадія "ртутного еретизму" характеризується значною астенією, схудненням, головним болем, порушенням сну, схильністю до депресії, різким зниженням працездатності. Синдром ртутного еретизму характеризує стан підвищеної збудливості, подразливості, боязкості, невпевненості в собі, соромливість з швидким почервонінням обличчя при хвилюванні, неможливості продовжувати звичайну роботу в присутності сторонніх. Неврологічний статус – тремтіння повік, язика, пальців витягнутих рук, що має постійний характер. Характерні почуття недовірливості, підозри, зосередження на хворобливих переживаннях.
Мають місце більш виражені гінгівіт, стоматит, карієс, пародонтоз, мідно – червоний колір глотки і м'якого піднебіння, гастрит, гастроентероколіт (діарейний синдром).
ІІІ Стадія "ртутної енцефалопатії" характеризується значними психічними розладами вогнищевими або розсіяними неврологічними ознаками.
Диференційну діагностику інтоксикації ртуттю проводять із шизофренією, психозом різної етіології, енцефалопатією різної етіології, гострим та хронічним вірусним гепатитом та ін.
При інтоксикації ртуттю можуть виникати загрожуючи життю невідкладні стани та ускладнення: гостра ниркова недостатність, екзотоксичний шок, колапс та ін.
Лікування: використовують антидоти – донатори тіолових груп: тіосульфат натрію (30% розчин по 20 мл внутрівенно протягом 15-20 днів), унітіол (5% розчин по 5 мл внутрім'язево за схемою), БАЛ, сукцимер, Д – пеніциламін. Актуальними є сірководневі ванни (через день протягом 10 – 12 днів), призначення активаторів ферментних систем: ліпаміду (0,05г тричі на день протягом двадцяти днів).
Із симптоматичних засобів – внутрівенне введення глюкози (40% розчин – 20 мл в/в) з 5% розчином аскорбінової кислоти (2мл), вітаміни групи В. .При наявності проявів неврастенічного синдрому призначають малі дози натрію броміду (1% розчин), нейролептики, анксіолітичні та антигістамінні засоби, екстракт валеріани.
За умов розвитку гострої ниркової недостатності необхідне застосування екстракорпоральних методів детоксикації: плазмаферезу, плазмосорбції, гемодіалізу.
Питання МСЕ. На початкових стадіях хронічних інтоксикацій нейроотрутами, а також при гострих отруєннях ртуттю – тимчасова непрацездатність (часткова) – з видачею доплатного листка. На І стадії хворі підлягають раціональному працевлаштуванню чи встановленню третьої групи інвалідності. Хворі з ІІ стадією інтоксикації через значне зниження працездатності або повну її втрату підлягають переведенню на третю або другу групу інвалідності. При ІІІ стадії хворі повністю непрацездатні (інваліди другої чи першої групи).