Патогенез. Нейротоксичність марганцю зумовлена його властивістю гальмувати активність ацетилхолінестерази, підвищувати активність центральних Н- і М-холінореактивних структур. Клініка марганцевого паркінсонізму зумовлена накопиченням ацетилхоліну в синапсах підкіркових вузлів та гіпоталамусі, розладами біосинтезу та депонування дофаміну. Марганець також токсично діє на серцево-судинну систему, печінкову тканину.
ГДК марганцю в повітрі робочої зони складає 0,3 мг/м3.
Клінічна картина. Перші клінічні ознаки інтоксикації з'являються через 5-8 років контакту з марганцем. Розрізняють три стадії хронічного отруєння марганцем.
Для І стадії характерні функціональні порушення нервової системи: астенія, сонливість, парестезії в кінцівках; симптоми дисфункції вегетативної нервової системи: гіпергідроз, гіперсалівація; вегетосенсорний поліневрит. Не різко виражені неврологічні симптоми: гіпомімія м'язева гіпотонія, підвищення сухожильних рефлексів, гіпестезія. Характерною є своєрідна зміна психічного статусу хворих: зниження активності, звуження кола інтересів, зниження уваги і пам'яті, психастенія. Можливе токсичне ураження печінки і шлунка.
ІІ стадія носить назву початкової токсичної енцефалопатії, на якій формується виражений астенічний синдром, апатія, сонливість. Виразнішають неврологічні ознаки екстрапірамідної недостатності, поліневриту, пригнічення функції гонад, наднирників. Характерний розвиток токсичного гепатиту.
ІІІ стадія – марганцевого паркінсонізму. Завдяки регулярному проведенню періодичних медичних оглядів на сьогоднішній день відсутні випадки виявлення хворих в третій стадії марганцевої інтоксикації.
Лікування. Хворим на ранніх стадіях інтоксикації слід призначати вітамінотерапію (група В, С, Е). В другій стадії доцільне почергове введення в/в 0,5% розчину новокаїну по 5мл з підшкірними ін'єкціями 0,5 розчину прозеріну (від 0,3 до 0,8 мл), курс лікування 15 днів. Висока терапевтична ефективність притаманна бензотропіну, метіндану (0,1 г три рази на добу). Для поповнення дефіциту дофаміну доцільно призначати 1-диоксифенілаланін (з 0,25 г до 4,0 г на добу) протягом 6-8 тижнів.
Є повідомлення про застосування при марганцевій інтоксикації комплексонів, зокрема ЕДТА (10% розчин по 20 мл в/в краплинно на 300 мл 5% розчину глюкози, або ізотонічного розчину натрію хлориду протягом 3-4 днів з перервою 4-5 днів).
Питання МСЕ. Враховуючи схильність перебігу манганотоксикозу до прогресування, вже при підозрі на інтоксикацію необхідний тимчасовий перевід на роботу поза контактом з марганцем. Повернення на попередню роботу дозволяється лише у разі повного виключення інтоксикації. При встановленні діагнозу інтоксикації марганцем у будь-якій стадії подальша робота з марганцем та з іншими токсичними речовинами заборонена. У випадку зниження працездатності або кваліфікації хворого останній повинен бути направлений на МСЕК для визначення групи інвалідності за професійним захворюванням. Прогноз щодо відновлення працездатності в І стадії частіше сприятливий, в ІІ-ІІІ стадіях – несприятливий. В третій стадії захворювання хворі повністю непрацездатні, часто потребують стороннього догляду.
Профілактика інтоксикації марганцем передбачає впровадження санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці (вологе буріння, герметизація та автоматизація технологічного процесу), використання ІЗЗ (респіратори, маски та ін.).
Обов'язковим профілактичним заходом є проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, що контактують з марганцем та його сполуками. В медичних оглядах беруть участь невропатолог, терапевт, отоларинголог, дерматовенеролог. Досліджують функцію зовнішнього дихання, проводять електроміографію скелетних м'язів, флюорографію органів грудної клітки, загальний (клінічний) аналіз крові (гемоглобін, лейкоцити, ШЗЕ), вміст марганцю у волоссі.