Екзема – це хронічне рецидивуюче алергічне захворювання шкіри, яке виникає на тлі полівалентної сенсибілізації і проявляється запальними процесами у поверхневих шарах шкіри.
Етіологія і патогенез достеменно не встановлені.
Сприяючі фактори:
– спадкові чинники;
– функціональна недостатність шкіри:
– розлади нейрогуморальної регуляції;
– підвищена чутливість до зовнішніх впливів;
– послаблення імунологічної реактивності;
– явища автоагресії і автоалергії.
Класифікація.
1. Справжня екзема (істинна, ідіопатична) екзема:
а) дисгідротична;
б) рогова(тилотична).
2. Мікробна екзема:
а) варикозна;
б) паратравматична;
в) нумулярна (бляшковидна);
г) мікотична;
3. Дитяча екзема.
4. Себорейна екзема.
5. Професійна екзема.
Стадії перебігу:
– Гостра (еритема, набряк, везикуляція, мокнуття, кірочки);
– Підгостра (еритема, лусочки, екскоріації);
– Хронічна (еритема, виражена ліхеніфікація, після запальна гіпер- і гіпопігментація).
Справжня екзема (істинна, ідіопатична) екзема.
Клініка:
Гостра стадія:
– активна гіперемія;
– міхурці (мікровезикули) з булавочну головку;
– точкові ерозії з мокнуттям («серозні колодязі»);
– серозні кірочки;
– екскоріації;
– рідше папули;
– нечіткі межі вогнища;
– симетричність висипки;
– локалізація: обличчя, верхні та нижні кінцівки з чергуванням ділянок здорової і ураженої шкіри («архіпелаг островів»);
– свербіж різної інтенсивності;
Хронічна стадія:
– наростає інфільтрація;
– застійна гіперемія;
– ліхеніфікація;
– лусочки;
– тріщини.
Екзема мікробна.
– розвивається у сенсибілізованих до піококів хворих;
– асиметричне розташування висипки;
– гостро запальна еритема, ексудативні папули, мікровезикули, пустули, зеленувато-жовті, серозно-гнійні, кров’яні кірки, ерозії;
– чіткі межі вогнища;
– по периферії – пустули, гнійні кірки.
– поява алергідів (вторинних алергічних висипань).
– точкове мокнуття (серозні «колодязі»);
– локалізація – гомілки, кисті;
– інтенсивний свербіж.
Екзема себорейна.
– локалізація – на себорейних ділянках шкіри (волосиста частина голови, завушні складки, обличчя, ділянки грудини, міжлопаткова ділянка;
– відсутні везикул, серозних колодязів;
– чіткі межі вогнища;
– круглі, овальні жовто-рожеві плями із лущенням на поверхні, іноді вкриті жирними жовтими лусочками.
– В складках поверхня уражених ділянок червона, соковита, волога, а в глибині – тріщини, іноді формуються кірочки.
– інтенсивний свербіж;
– себореїди – переважно в ділянці груднини – округлі жовто-рожеві еритематозні плями, вкриті жирними жовтуватими лусочками;
Екзема дитяча.
– розвивається на тлі атопії як прояв ексудативної стадії атопічного дерматиту;
– розвивається в ранньому віці;
– наявні ознаки справжньої, мікробної та себорейної екземи в різних комбінаціях
– найчастіша локалізація – обличчя, волосиста частина голови;
– свербіж.
Екзема професійна.
– виникає внаслідок контакту з сенсибілізуючими речовинами в умовах виробництва;
– первинна локалізація на відкритих ділянках шкіри: тильні поверхні кистей, передпліччя, обличчя, шия, рідше – гомілки, ступні;
– гіперемія, набряк, везикули,мокнуття, свербіж;
– межі нечіткі;
– перебіг тривалий, регрес – після усунення контакту з алергеном;
– діагноз встановлюється профпатологом на основі анамнезу, клініки, перебігу захворювання та шкірних алергологічних проб.
Лікування.
При складанні плану лікування враховують:
– розповсюдженість;
– стадію процесу;
– наявність контакту з певним алергеном;
– внутрішню патологію.
Обмежений процес:
Місцева терапія:
– при вираженому мокненні – примочки (2% борна кислота, 0,25% розчин амідопірину, 0,25% розчин нітрату срібла, відвар кори дуба, звіробою тощо) або застосовують аерозолі (полькортолон, оксикорт, оксициклозоль);
– на невеличкі ділянки мокнення – кортикостероїдні креми, а не мазі;
– в підгострій стадії – кортикостероїдні мазі (дипросалік, целестодерм, ультралан, флюцинар, синафлан, синалар, фторокорт та інші);
– при мікробній, паратравматичній екземі використовують фукорцин, метиленовий синій;
– при локальних хронічних ліхеніфікованих екземах – кортикостероїдні мазі із саліциловою кислотою під оклюзію (дипросалик, лорінден А, локасален) або із додаванням дьогтю (псокортен, лорінден-тар), або чисті стероїдні мазі (синалар, флюцинар, синафлан та ін.);
– при ускладненні піококовою інфекцією показані синалар Н (з неоміцином), флюцинар Н, лорінден С, гіоксизон, кортоміцетин тощо);
– в дитячій практиці частіше використовують мазі, які мають значно слабший ефект (гідрокортизонові, преднізолонові, деперзолонова мазі, локоїд, латикор, апулеїн);
– при варикозній екземі – хірургічне лікування варикозу, магніто-лазерна терапія, включаючи через судинну.
Поширений процес:
Загальна терапія:
– антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин, тавегіл, гісманал, тавегіл);
– гіпосенсибілізуюча терапія (тіосульфат натрію, глюконат кальцію);
– заспокійливі (діазепам, реланіум, терилен, еленіум);
– снодійні (радедорм, нітразепам);
– в резистентних і поширених випадках – кортрикостероїдні засоби (дипроспан, депомедрол, таблетовані форми дозою 30-60 мг на добу преднізолону з поступовим зниженням дози);
– імуномодулятори;
– вітаміни С, РР – в період загострення;
– вітаміни В1, В2, В12 – в період регресу;
– у випадках значного ускладнення піодермічним процесом – сульфаніламіди (бісептол, сульфадиметоксин, сульфален та інші) або антибіотики (доксициклін, еритроміцин та інші). Слід уникати препаратів пеніциліну, новокаїну як сильних сенсибілізаторів;
– корекція внутрішньої патології, особливо з боку шлунково-кишкового тракту;
– дієта з вилученням алергенів (наваристі бульйони, шоколад, цитрусові, горіхи, гриби, натуральний мед, какао, алкогольні напої, пиво та ін.).
Фітотерапія – застосування протиалергічних зборів (квіти бузини, трава звіробою, фіалки триколірної), відвару коренів валеріани, настоянки валеріани, глоду, глухої кропиви.
Курортотерапія – в хронічних незагострених випадках.