Клінічними проявами при даній патології є психоорганічний синдром – психічна неспроможність зі зниженням пам’яті, усвідомлення, послаблення волі і афективної стійкості, зниження працездатності та інших можливостей адаптації. Психопатологічні симптоми нерідко поєднуються з органічними ураженнями головного мозку.
Психоорганічний синдром може бути резидуальним (після перенесених хронічнихсимптом атичних захворювань), а також розвивається і прогресує різними варіантами: в тих випадках, коли патологічний чинник безпосередньо уражає мозок (енцефаліти, інтоксикації, хронічні судинні захворювання, пухлини, черепно-мозкові травми та ін.):
- астенічний варіант – переважають астенічні розлади: підвищена фізична і психічна виснаженість, явище роздратованої слабкості, гіперестезії, нестримання афекту;
- експлозивний варіант – роздратованість, брутальність, афективна лабільність, знижена адаптація ;
- ейфоричний варіант – фон настрою підвищений з відтінком ейфорії і благодушшя, безтолковості, зниження критик и, розгальмова ності потяг ів;
- апатичний варіант – різке зниження інтересів, байдужість до оточуючих;.
Психоорганічний синдром розвивається у структурі віддаілених наслідків черепно-мозкових травм, інтоксикацій, судинних хронічних захворювань, інфекцій та інших органічних захворювань головного мозку.
Паралітичний (тотальна деменція ) синдром проявляється ейфорією, благодушшям, різким зниженням критик и, маяченням величі і багатства та зміноюхарактер ологічних рис особистості. Маячні ідеї характер изуються безглуздістю, нестійкістю, мегаломанічністю (великих сум грошей, що він президент, імператор,кома ндуючий армією і т.ін.). Одягаються яскраво, безглуздо, прикрашають одежу орденами, медалями і т.ін. Втрачено почуття такт у, поведінка неадекватна, усвідомлення для них недоступно. Спостерігаються мовні розлади у вигляді дизартрії, синдром у Аржиль-Робертсона, нерідкі епілептичні напади, апоплектичні стани з парезами або паралічами, порушення сну. Паралітичний синдром описаний при прогресивному паралічі та старечих психозах, які виникають у віці 70-80 років, пов’язаний з патологічним процесом у головному мозку. Перші ознаки порушення психіки у старечому віці є зміни рис особистості: з’являється дріб’язковість,жадібність , сварливість, підозрілість, статева розпущеність. Хворі стають метушливими, не здатні концентрувати увагу. Змінюється ритм сну (він стає поверховим і короткочасним), згодом формула сну порушується. Хворі сплять вдень, а вночі ходять по квартирі, переставляють меблі, щось шукають і т.д. До ранніх ознак відносяться розлади пам’яті по закону Рібо. В подальшому хворі не пам’ятають імен своїх дітей, свого віку, року і місяця. Недавні події переставляють місцями у пам’яті з подіями далекого минулого. Втрачають здатність орієнтуватися у просторі, не можуть визначити напрямок, відстань, розміщення предметів, не мають «відчуттячасу» та ін. Виникає зрушення ситуації в минуле і хворі «впізнають у незнайомих людей осіб, яких знали в дитинстві, давно померлих родичів чи знайомих, називають своїх дітей братами і сестрами, а братів і сестер – батьками і т.д.». Виявляється також старечий тремор та старечі зміни ходи, яка стає човгаючою, тупцюючою.
Псевдопаралітичний синдром може розвиватись при симптом атичних захворюваннях і загальних інфекціях, енцефалітах, ЧМТ, хронічних інтоксикаціях, органічних ураженнях головного мозку (судинних захворюваннях, пухлинах і т.ін.). Таким чином псевдопаралітичний синдром за клінікою відтворює картину паралітичного, але відрізняється за етіологічним чинником.