Псоріаз – хронічне, часто рецидивуюче захворювання.
Перебіг – тривалий, впродовж майже всього життя.
Виникає в любому віці, в осіб обох статей.
Етіологія і патогенез – не встановлені.
Теорії розвитку псоріазу: спадкова, вірусна, нейроендокринна, інфекційно-алергічна, обмінна, автоімунна.
Провокуючі чинники:
– гострі інфекційні захворювання;
– психоемоційні перевантаження;
– переляк.
Псоріаз звичайний (вульгарний)
Клініка:
– початок гострий;
-висипка – мономорфна, симетрична;
– первинний елемент – дермо-епідермальна папула рожево-червоного кольору, щільної консистенції, дещо підвищуються над рівнем шкіри;
– на поверхні папул – сріблясті лусочки, що легко знімаються.
Характерні місця локалізація висипки (місця постійної травматизації):
– розгинальні поверхні ліктьових та колінних суглобів;
– волосиста частина голови.
Характерні три псоріатичні феномени:
1) стеаринової плями – при пошкрібуванні висипки на поверхні зявляється рясне пластинчасте лущення сріблясто-білими лусочками, схожими на краплю розтертого стеарину;
2) термінальної плівки – при подальшому пошкрібуванні з-під лусочок зявляється червона лакова поверхня;
3) кров’яної роси – при пошкрібуванні плівки на поверхні папули виступають мілкі крапельки крові, що не зливаються між собою.
Розрізняють наступні форми псоріазу:
за морфологією:
– точковий;
– краплиноподібний;
– монетоподібний;
– кільцеподібний;
– географічний (подібний до географічних карт);
– дифузний (суцільне, значне за площею ураження певних ділянок, коли шкіра інфільтрована, потовщена, виражена ліхеніфікація, лущення);
– універсальний;
– тотальний (еритродермія).
за клінічними проявами, локалізацією:
– себорейний;
– фолікулярний;
– рупіоїдний;
– бородавчастий;
– папіломатозний;
– ексудативний;
– долонь та підошов;
– складок;
– нігтів;
– пустульозний;
– артропатичний;
– застарілий.
Особливості псоріазу у дітей:
– схильність до ексудації;
– часта локалізація в складках, в ділянці промежини у вигляді набряклих, інфільтрованих червоних бляшок із різким контурами (так званий пелюшковий псоріаз).
Перебіг.
У перебігу виділяють три стадії:
І. Прогресуюча: – з’являються нові міліарні папули, по їх краю еритемна облямівка не вкрита лусочками, ріст бляшок – по периферії; поява ізоморфної реакції Кебнера – виникає нова висипка на місці травми.
ІІ. Стаціонарна: – нові елементи не з’являються, вся поверхня папул вкрита лусочками, навколо папул виникає білий кружечок (псевдоатрофічна облямівка Воронова), бляшки не збільшуються.
ІІІ. Регресуюча: – висипка блідне, розсмоктується, починаючи з центру, зменшується інфільтрація, лущення, на місці елементів, що розмокталися, залишаються гіпер- чи гіпопігментні плями (псоріатична лейкодерма), які згодом самі зникають.
Форми псоріазу: літня, зимова, змішана.
Лікування. Загальна терапія.
Прогресуюча стадія: седативні засоби, внутрішньовенно – 30% тіосульфат натрію по 10 мл, 10% хлористий кальцій або глюконат кальцію по 10 мл, внутрішньомязово – піридоксаль фосфат 0,03-0,04 мг/добу, вітамін В6 100-150 мг/добу, вітамін В12 1000 мкг/добу 10-15 днів, кокарбоксилаза, ксантинолу нікотинат 15% 2-4 мл/добу, екстракт плаценти, спленін, рибоксин, вітамін А, Е тощо.
Стаціонарна стадія: ці ж препарати. В резистентних випадках метотрексат (протипоказаний молодим особам, при хворобах печінки, дітям).
Кліматотерапія показана в стаціонарній та регресуючій стадіях, особливо добре впливає морський клімат, морські ванни, геліотерапія. Сприятливий також високогірний клімат.
Місцева терапія.
В прогресуючій стадії – 0,5 – 2% саліцилову мазь на значні ділянки; на обмежені ділянки під оклюзійну повязку – дипросалик, дермовейт, дермотоп, целестодерм, дипролен, елоком, синафлан, флюцинар, лоринден та ін. На волосисту частину голови – лосьйон дипросалик, флюцинар гель, псоркутан, дайвонекс.
Прогноз.
Псоріаз повністю не виліковується. Спостерігаються часткові або повні ремісії тривалістю від кількох місяців до кількох років. Можуть бути рецидиви, які розвиваються впродовж 6 місяців.
Прогноз для життя при звичайному псоріазі сприятливий, стосовно тривалості хвороби, рецидивів, загострень – невизначений.