Можна виділити симптоми подразнення, випадіння і переінакшення функції чутливих провідників.
Найчастішою ознакою подразнення чутливих нейронів є спонтанний біль і парестезії. Звичайного визначення болю немає. За думкою багатьох медиків, біологів, психологів дати повне визначення болю навряд чи можливо (є такий вислів – ” біль і задоволення визначити неможливо”). Визначення Міжнародної асоціації по вивченню болю звучить таким чином: біль – це неприємне сенсорне і емоційне переживання, пов’язане із наявними або можливими пошкодженнями тканини. Про характер больового відчуття можна судити тільки за скаргами хворого. Ця суб’єктивність оцінки болю призвела до необхідності введення поняття ноцицептивних (лат. nocere – шкодити) та антиноцецептивних реакцій у відповідь на дію подразників, що можуть викликати пошкодження організму.
Збуджують рецептори болю серотонін, гістамін, простагландіни, кініни, речовина Р та інші. Гальмують активність больових нейромедіаторів енкефаліни, опіати, гама-аміномасляна кислота та інші.
Біль розділяють на місцевий (локальний), проекційний, ірадіюючий і відбитий (рефлекторний).
Місцевий біль виникає в області наявного больового подразнення, але нерідко локалізація болю не співпадає з місцем наявного подразнення. Це часто спостерігається при радикулітах, коли страждає задній корінець і в результаті виникає гострий біль в зоні інервації цього корінця. Такий біль називають проекційним. Прикладом також можуть служити так звані фантомні болі у осіб, що перенесли ампутацію кінцівок. Біль може бути ірадіюючим, тобто таким, що розповсюджується з однієї гілки нерву, яка подразнюється патологічним процесом, на іншу, вільну від безпосереднього подразнення.
Результатом такої ж ірадіації подразнення є відбиті болі при захворюваннях внутрішніх органів. Патологічні імпульси від рецепторів внутрішніх органів, вступаючи в задній ріг спинного мозку, збуджують провідники больової чутливості відповідних дерматомів, куди і розповсюджується біль. Це називають вісцеро-сенсорним феноменом, а ділянка шкіри, куди біль проектується – зоною Захар’їна-Геда. В цих зонах може визначатися не тільки біль, але і підвищена чутливість.
Парестезії – це своєрідні відчуття хворими повзання мурашок, поколювання, оніміння. стягування, зуду, що виникають без нанесення зовнішніх подразників.
Під час обстеження хворого внаслідок перериву провідників чутливості з’являютьсясимптоми випадіння – втрата чутливості, що називається анестезією, і зниження її –гіпестезія. Втрату больової чутливості визначають терміном аналгезія, зниження гіпалгезія.
Може спостерігатися надмірна іритація чутливих провідників, і тоді нанесені уколи при обстеженні сприймаються як дуже інтенсивні. В таких випадках говорять про гіперестезію, при визначенні больової чутливості – про гіпералгезію.
В клініці нерідко можна зустрітися зі своєрідною формою розладу больової чутливості –гіперпатією. Вона характеризується підвищенням порогу сприймання. Одиничні уколи хворий не відчуває, але серія уколів (5-6 і більше) викликає інтенсивний і обтяжливий біль.
Каузалгія – приступоподібний пекучий біль, що посилюється при легкому дотику, негативних емоціях і локалізується у зоні ураженого периферичного нерву. Каузалгія частіше виникає при часткових пошкодженнях стовбурів серединного і великогомілкового нервів.
Біль може виникнути у відповідь на здавлення, натяг нерву або корінця і цей біль називають реактивним.
Розладам больової чутливості часто супутнє порушення температурної чутливості. Повне випадіння її визначають терміном термоанестезія, зниження – термогіпестезія.Анестезія, гіпестезія і гіперестезія можуть наставати і при розладах тактильної чутливості.
Основною клінічною ознакою порушення глибокої чутливості є розлади активних рухів (наприклад неможливість ходити вночі, визначати положення своїх кінцівок), що називається сенситивною атаксією. Такі хворі не відчувають вібрацію камертону. Ураження складних видів чутливості призводить до непізнавання предметів рукою при відсутності контролю зору.
Види розладів чутливості
Порушення чутливості бувають кількісні та якісні.
Кількісні порушення чутливості – це пониження або підвищення того чи іншого виду чутливості.
Анестезія — повна втрата того чи іншого виду чутливості. Розрізняють анестезію больову (анальгезія), температурну (термоанестезія), утрату відчуття локалізації (топанестезія), м’язово-суглобову (батіанестезія) і т.п. Втрата всіх видів чутливості називається тотальною анестезією.
Гіпестезія – пониження того чи іншого виду чутливості.
Гіперстезія – підвищенна чутливість до різних видів подразнень
Якісні види порушень чутливості:
Гіперпатія — збочення чутливості, яка характеризується неприємними відчуттями при високому порогові збудливості, порушенням відчуття локалізації, і диференціації відчуттів з тривалою післядією. Навіть точкове подразнення «розсипається» або «розпливається», а якісна різниця між ними стирається. Будь-яке відчуття набуває неприємного тону з больовим відтінком. Гіперпатія спостерігається при змінах в провідних шляхах на будь-якому рівні від кінцевих нервових апаратів до кори великого мозку. В результаті ураження філогенетичне молодих, більш вразливих систем, які характеризуються низьким порогом сприйняття сприймаються тільки сильні подразники.
Дізестезія — збочення чутливості, при якому відчуття не відповідає типу подразника. Так, наприклад, холодове подразнення сприймається як теплове, дотик – як больове подразнення і тому подібне.
Поліестезія – поодиноке подразнення, яке сприймається як множинне.
Синестезія – сприйняття подразнення не тільки в місці його нанесення, але і в інших місцях.
Аллохейрія – відчуття подразнення в симетричній ділянці другої сторони.
Дисоційований розлад чутливості – порушення одних видів чутливості при збереженні інших (частіше за все в клініці зустрічається дисоціація між поверхневою і глибокою чутливістю)
Парестезії – це відчуття, які виникають без видимого нанесення подразнення. Це, наприклад, відчуття повзання «мурашок», поколювання, електричних розрядів і ін.
При проведенні топічної діагностики вогнища ураження за розладами чутливості треба визначити локалізацію зони зміненої чутливості, рівень та які види її порушені.
Варіанти розподілу розладів чутливості. В залежності від локалізації осередку ураження в нервовій системі розрізняють 3 типи розладів чутливості:
– периферичний (невральний, поліневритичний, корінцевий),
– спинальний (провідниковий, сегментарний)
– центральний (провідниковий, кірковий).
Невральний тип порушення чутливості виникає при ураженні нерва і характеризується порушенням всіх видів чутливості (і поверхневої і глибокої) в зоні іннервації нерва, нижче його ураження. Всі види чутливості страждають тому, що в складі периферичного нерву проходять провідники всіх видів чутливості.
Поліневритичний тип порушення чутливості виникає при множинному пошкоджені периферичних нервів кінцівок і характеризується порушенням всіх видів чутливості в дистальних відділах рук та ніг. За симетричність порушень чутливості в дистальних відділах рук та ніг лікарі кажуть, що чутливість порушена по типу «рукавиць» або «шкарпеток»;
Корінцевий тип порушення чутливості характеризується розладами всіх видів чутливості у відповідних дерматомах.
Сегментарний спинальний тип порушення чутливості характеризується виникненням – дисоційованих розладів (випадіння больової і температурної при збереженні глибокої чутливості) в тих же зонах, що і при ураженні корінців;
Провідниковий спинальний тип порушення чутливості характеризується порушенням чутливості на всіх частинах тіла нижче рівня ураження (параанестезія).
Провідники чутливості на рівні головного мозку можуть уражатись як в межах його білої речовни (а біла речовина це провідники), так і на рівні кори. Тому на рівні головного мозку виділяють церебральний провідниковий та кірковий типи порушення чутливості.
Провідниковий церебральний тип порушення чутливості характеризується розладами чутливості на протилежній половині тіла (геміанестезія);
Кірковий церебральний тип порушення чутливості характеризується по типу моноанетсезій, локалізація яких змінюється в залежності від місця вогнища ураження в постцентральній звивині.
Синдроми ураження чутливої сфери на різних рівнях нервової системи
– периферичний нерв: анестезія всіх видів чутливості в зоні інервації нерва;
– периферичні нерви: поліневритичний тип порушення чутливості в дистальних відділах кінцівок;
– задні роги спинного мозку: гіпестезія поверхневої чутливості в зоні ураження сегментів на боці вогнища;
– задні стовпи спинного мозку: втрата глибокої чутливості нижче рівня ураження на боці вогнища;
– бокові стовпи спинного мозку: втрата поверхневої чутливості на 2 сегменти нижче вогнища ураження на протилежній стороні;
– половина спинного мозку: синдром Броун-Секара;
– зоровий горб: геміанестезія на протилежному вогнищу боці в поєднанні з таламічними болями;
– внутрішня капсула: геміанестезія на протилежному вогнищу боці;
– кора зацентральної звивини: гемі-, моноанестезія на протилежному вогнищу боці, при подразненні – сенсорний тип джексонівської епілепсії;
– кора тім’яної долі: порушення складних видів чутливості.