Дерматит – це запалення шкіри, зумолене подразнюючою або сенсибілізуючою дією екзогенних чинників.
Зовнішні подразники:
1. Облігатні (безумовні) – викликають простий дерматит.
– хімічні (концентровані кислоти, луги);
– фізичні (УФ-промені, висока і низька температура);
– біологічні (кропива, борщовик та ін.);
– механічні (тертя, тривалий тиск).
2. Факультативні (умовні) – викликають алергічний дерматит.
– синтетичні пральні порошки;
– косметичні засоби;
– інсектициди;
– медикаменти;
– хром;
– нікель.
Дерматити є:
Прості (артифіціальні) – виникають при першому контакті з подразником.
Алергічні (сенсибілізуючі) – виникають при повторному контакті з подразником.
Форма дерматиту (гостра, хронічна) залежать від:
– тривалості дії подразника;
– сили подразника;
– індивідуальної реактивності хворого.
Висипка при гострих дерматитах:
– еритема;
– набряклість;
– везикули;
– міхурі;
– некроз тканин ? виразкування ? рубець або рубцева атрофія.
Висипка при хронічних дерматитах:
– неяскрава гіперемія;
– інфільтрація;
– ліхеніфікація;
– гіперкератоз.
Дерматит простий
Характерні ознаки:
– вогнище виникає на місці впливу подразнюючого фактору;
– відсутність сенсибілізації;
– відсутність тенденції до дисемінації і розповсюдження процесу по периферії вогнища;
– гострий початок після впливу подразника, гострий початок; відсутність скритого, прихованого періоду; стрімкий перебіг;
– відчуття болю та печії в ділянці ураження;
– чіткі межі вогнищ, які точно відтворюють місце контакту подразнюючого фактору з шкірою;
– суцільний характер вогнищ;
– мономорфність висипки;
– швидкий регрес запальних процесів в шкірі після припинення дії подразника.
Стадії розвитку дерматиту (в залежності від сили та часу дії зовнішнього фактора):
- Еритематозна
- Везикуло-бульозна
-
Некротично-виразкова
Лікування.
- Перш за все – це усунення дії етіологічного чинника.
- Набряк, різка гіперемія – примочки, водно-збовтуючі суміші, кортикостероїдні мазі.
- При наявность бульозних елементів їх проколюють, змащують розчинами анілінових барвників, на мокнучі поверхні призначають примочки, на ерозивні ділянки епітелізуючі мазі – метилурацилову, солкосерилову, етонієву, мазь ” Актовегін”.
- Для профілактики вторинної піодермії – антибіотики чи сульфаніламідні препарати.
- Для прискорення епітелізації призначають вітаміни групи В, вітаміни А і Е, нікотинову кислоту.
- Хронічні дерматити – теплі ванночки, пом’якшуючі мазі (діахілова мазь, що містить 2-3% саліцилову кислоту), кортикостероїдні ? кератопластичні мазі.
- Опік І ступеня – кортикостероїдні мазі.
- Опік ІІ, ІІІ ступеня – пероксид водню, вскриття покришок ? пов’язки з дезінфікуючими розчинами ? кортикостероїдні мазі + антибіотики («Лорінден С», «Дермазолон», «Гіоксизон») – після стихання гостро запальних явищ.
-
Променевий дерматит – гемотрансфузії, біостимулятори, сироватки, плазма крові; місцево – примочки, мазі, пасти.
Контактний алергічний дерматит – виникає внаслідок дії на шкіру умовних (факультативних) чинників, які зумовлюють запалення шкіри лише у осіб з підвищеною чутливістю до цих факторів.
В основі розвитку алергічних дерматитів:
– сенсибілізація (моновалентна),
– ідіосинкразія (вроджена непереносимість).
В основі патогенезу – алергічні реакції сповільненого типу.
Ознаки контактних алергічних дерматитів:
· розвиток після повторного контакту подразнюючого чинника з шкірою;
· підгострий початок; наявність скритого, прихованого періоду;
· підгострий перебіг;
· відчуття свербежу, печії;
· нечіткі межі вогнищ ураження;
· тенденція до поширення процесу за межі ураження;
· несуцільний характер вогнищ;
· поліморфність висипки (плями, папули, рідше – везикули);
· тривалий перебіг дерматозу після припинення дії подразника;
· схильність до рецидивів.
Лікування контактних алергічних дерматитів:
- Усунення дії етіологічного чинника
- Гіпосенсибілізуючі
- Антигістамінні
- Седативні
- При поширених процесах – кортикостероїди
- Елімінуючі (сечогінні, активоване вугілля)
- Вітаміни
-
Дієта з обмеженням вуглеводів, повареної солі
Зовні – взбовтувані суміші, пасти, мазі
При ексудації – примочки, анілінові барвники, індиферентні пасти.
Токсикодермії
Токсикодермії (токсико-алергічні дерматити) – це переважно гостре запалення шкіри (та слизових оболонок), яке виникає внаслідок алергічного або токсико-алергічного впливу речовин (алергенів) при попаданні їх в організм.
Умови розвитку тосикодермій:
1) проникнення речовин в кров’яне русло;
2) наявність до цих речовин непереносимості:
– вродженої (ідіосинкразія)
– набутої (моно- чи полівалентна сенсибілізація).
Причини розвитку токсикодермій:
? медикаменти (антибіотики, сульфаніламіди, анальґін, амідопірин, бутадіон, похідні барбітурової кислоти, вітаміни В1, В6, В12, антигістамінові, інколи – кортикостероїдні препарати);
? харчові продукти:
– харчові алерґени або речовинами, які утворились при тривалому їх зберіганні, псуванні,
– різні домішки (консерванти, барвники).
? виробничі хімічні речовини;
? побутові хімічні речовини.
Механізми розвитку: алергічний , рідше токсичний.
Токсикодермії виникають при введенні мінімальних доз, клініка різноманітна, часто неспецифічна.
Токсикодермії:
– плямисті (розеольозні та еритематозні)
– папульозні
– уртикарні
– вузлуваті
– пустульозні
– везикуло-бульозні
Типи алергічних реакцій (по гуморальному або клітинному типу):
Тип І, анафілактоїдний
Тип ІІ, цитотоксичний
Тип III, імуннокомплексний
Тип IV, клітинний
Неімунні механізми медикаментозних токсикодермій:
– ідіосинкразія (вроджена непереносимість);
– кумуляція (внаслідок тривалого застосування ліків, особливо повторними курсами);
– поліпрагмазія (одночасне призначення великої кількості лікарських препаратів із різних груп, продукти метаболізму яких можуть посилювати алергенну дію один одного).
Діагностичні критерії :
- Анамнестичні дані
-
Дані фізичного обстеження:
– гострий початок та перебіг;
– скарги на свербіж;
– поширеність та симетричність висипки;
– локалізація на шкірі й на слизових
– дисемінований характер розташування висипки;
– поліморфізм (наявність уртикарних елементів
Токсикодермії середньої важкості:
- Кропив’янка поширена
- Набряк Квінке
-
Бульозні токсикодермії: пемфігоїдна токсикодермія, фіксована бульозна токсикодермія, багатоформна ексудативна еритема.
Важкі токсикодермії:
-
Синдром Лаєлла (гострий токсичний епідермальний некроліз):
– наявність полівалентної сенсибілізації
– поліпрагмазія
– раптовий початок
– загальне нездужання, висока температура тіла
– головний біль
– біль у м’язах, суглобах
– утруднене ковтання
– швидкий розвиток еритродермії (синдром обпеченої шкіри)
– болючість шкіри
– міхурі великих розмірів ? тенденція до поширення
– різко позитивний симптом Нікольського
– поширені ерозії
– вторинна піодермія ? сепсис, пневмонії, нефрити, міокардити, менінгіти
-
Синдром Стівенса-Джонсона:
– багатоформна ексудативна еритема з локалізацією на шкірі й слизових оболонках
– загальний стан важкий
– явища інтоксикації
- Бромодерма, йододерма
- Синдром системного червоного вовчака
-
Синдром герпетиформного дерматоза Дюринга
Дані лабораторних досліджень:
-
Загальний аналіз крові:
– гіпохромна анемія
– еозинофілія
– лейкоцитоз
– тромбоцитопенія
– прискорення ШОЕ.
- Протеїнограма: диспротеінемія.
- Патоморфологія шкіри: патогістологічні зміни в шкірі нехарактерні.
- Позитивні алергологічні проби: внутрішньошкірна, аплікаційна, краплинна, скарифікаційна.
-
Позитивні імунологічні тести: РПГА (реакція пасивної гемаглютинації); прямої і непрямої дегрануляції базофілів або тучних клітин; показник ушкодження нейтрофілів; ІФА для визначення антитіл класу IgG, IgM, IgE; РПМЛ (реакція пригнічення міграції лейкоцитів).
Перелік захворювань та станів, з якими слід проводити диференційну діагностику:
- сифілітична розеола
- інфекційні еритеми (кір, скарлатина)
- рожевий лишай Жибера
- псоріаз
- червоний плоский лишай
- юнацькі вугри
- герпетиформний дерматоз Дюрінґа
- системний червоний вовчак
-
реакція загострення Лукашевича – Яріша – Гексгеймера
Лікування.
Догоспітальний етап:
· Усунути етіологічний чинник (відмінити медикаменти).
· Термінова госпіталізація в дерматологічне відділення, а у важких випадках – в реанімаційне відділення.
Госпітальний етап.
· Гіпоалергенна дієта.
· Дезінтоксикаційна терапія:
– 30% р-н тіосульфату натрію в/в по 10 мл
– 5% р-н унітіолу по 5 мл в/м
· Інфузійна терапія (внутрішньовенно крапельно гемодез, поліглюкін, 20% розчин глюкози, альбумін, плазму) + сечогінні (лазикс 2 мл в/м).
· Гіпосенсибілізуюча терапія: перепарати кальцію (10% р-н глюконату чи хлориду кальцію 10 мл внутрішньовенно); антигістамінні засоби, які у важких випадках слід вводити парентерально (димедрол 1% 1мл в/м, тавегіл 1 мл в/м, супрастин 1 мл в/м та ін.).
· У випадку перорального введення алергена – ентеросорбенти (активоване вугілля, вугілля КМ у дозі 20-30 г), послаблюючі препарати.
· За показаннями (у важких випадках) – кортикостероїдні засоби парентерально у середніх дозах (60 мг преднізолону, 4-6 мг дексаметазону), а при необхідності й у великих дозах (90-120 мг преднізолона, 8 мг дексаметазона в/м або в/в-но крапельно на фізіологічному розчині або 5%-ому розчині глюкози).
· Вітаміни (С, аскорутин, А, Е, пантотенат кальцію).
· Місцеве лікування проводиться в залежності від характеру висипки: на еритеми та уртикарну висипку – індиферентні збовтувані суміші; на везикуло-бульозну висипку та на ерозії – дезинфікуючі розчини: 2% р-н анілінових барвників (метиленовий синій, генціанвіолет), після чого – аерозолі (оксикорт, оксициклозоль, олазоль, левовінізоль); на папульозну висипку в гострому періоді – кортикостероїдні мазі, період регресу – розсмоктуючі мазі (з сіркою, дьогтем, іхтіолом).
Тактика подальшого ведення хворого.
- Усунення контактів із речовинами, які підозрюються як етіологічні чинники токсикодермії.
- Санітарно-гігієнічні і санітарно-технічні заходи для попередження професійних токсикодермій.
- Ретельний збір алергологічного анамнезу перед призначенням лікування.
- Проведення алергологічних тестів перед призначення медикаментів.
- При призначенні лікування уникати поліпрагмазії.
- Імунологічне дослідження крові, при необхідності – імунокорекція.
- Ретельне обстеження пацієнта, лікування супутньої соматичної патології, санація осередків фокальної інфекції.
- Загальнозміцнююча терапія (полівітаміни, імунал, настоянка ехінацеї).