Геморагічна гарячка Марбург (син.: хвороба Марбург, геморагічна гарячка Маріді) – гостра вірусна хвороба, що характеризується тяжким перебігом, геморагічним синдромом, ураженням печінки, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи, високою летальністю.
Історія. Перші спалахи захворювання виникли в 1967 році одночасно в містах Марбург і Франкфурт-на-Майні (Німеччина). Один хворий спостерігався в цей час у Югославії.
Етіологія. Віруси Марбург й Ебола подібні за своїми морфологічними властивостями, але відрізняються за антигенною структурою. Характерний їх поліморфізм; віріони можуть бути червоподібної, спіралеподібної і округлої форми. Довжина їх коливається від 665 до 1200 нм, діаметр поперечного перерізу – 70-80 нм. За ультраструктурою й антигенним складом відрізняються від усіх відомих вірусів. Віріони містять РНК, ліпопротеїн.. Віруси можуть бути виділені на морських свинках і в культурі клітин нирок зелених мавп (Vero). При культивуванні в культурах тканин вірус викликає частковий цитопатичний ефект (не постійно). Відноситься до родини Filoviridae, роду Lyssavirus.
Епідеміологія. Джерелом збудників інфекції, в основному, служили тварини – африканські зелені мавпи (25 хворих), мали місце і вторинні захворювання (6 хворих) – у двох лікарів, однієї медсестри, працівника моргу і дружини ветеринарного лікаря. З 25 первинно заражених хворих 7 чоловік померли. Надалі подібні захворювання спостерігалися в Судані (район села Маріді, через що одна із назв хвороби – гарячка Маріді), у Кенії, ПАР. Джерелом збудників інфекції і резервуаром вірусу в природі під час усіх цих спалахів були африканські зелені мавпи (Cerсopithecus aethiops), у яких інфекція може мати інапарантний перебіг. Участь інших тварин у природних вогнищах інфекції, а також шляхи передачі інфекції мавпам поки не вивчені.
Хвора людина становить небезпеку для оточуючих. Виділення вірусу відбувається з носоглотковим секретом, сечею, заразна також кров хворих. Тривалість виділення вірусу – до 3-х місяців. Інфікування людей може відбуватися повітряно-крапельним шляхом, при попаданні вірусу на кон'юнктиву, а також на шкіру (випадкові уколи голкою або порізи), не виключається можливість статевого шляху передачі інфекції (вірус виявляється в сім'яній рідині до 12 тижнів).
Патогенез. Вхідними воротами для збудника служать ушкоджена шкіра, слизові оболонки (ротова порожнина, очі). Вірус швидко проникає в кров (вірусемія) і поширюється по всьому організму з його репродукцією в різних органах і тканинах (печінка, селезінка, легені, кістковий мозок, яєчка й ін.). Вірус довготривало виявляється в крові, спермі (до 12 тижнів). Патогістологічні зміни відмічаються в печінці (ожиріння печінкових клітин, некробіоз окремих з них, клітинна інфільтрація), нирках (ураження епітелію ниркових канальців), селезінці, міокарді, легенях; характерні множинні дрібні крововиливи в різних органах (головний мозок та ін.).
Клініка. Інкубаційний період 2-16 днів. Клінічні симптоми, тяжкість перебігу і прогноз при захворюваннях, описаних як гарячка Марбург і геморагічна гарячка Маріді, нічим не розрізняються. Практично неможлива і клініко-епідеміологічна диференціація гарячок Марбург і Ебола. Продромальный період відсутній. Хвороба починається гостро зі швидким підвищенням температури тіла до високого рівня, часто з ознобом; хворі скаржаться на головний біль розлитого характеру або більш виражений у лобній ділянці, біль у грудях колючого характеру, що підсилюється при вдиху, біль за грудиною, іноді сухий кашель. З'являється відчуття сухості і біль у горлі. Відзначається гіперемія слизової оболонки глотки, кінчик і краї язика червоні. На твердому і м'якому піднебінні, язиці виникають везикули, на місці яких швидко утворюються поверхневі ерозії; але, на відміну від гарячки Ласса, вираженого некрозу не спостерігається. Тонус м'язів, особливо спини, шиї, жувальних підвищений, пальпація їх болюча. З 3-4-го дня хвороби приєднується біль у животі переймоподібного характеру. Пронос спостерігається майже у всіх хворих, триває біля тижня. Випорожнення рідкі, водянисті, нерідко продовжуються і після нормалізації температури, у половини хворих відзначається домішка крові (іноді згустками) або ознаки шлунково-кишкової кровотечі (мелена). В окремих хворих з'являється блювота з домішкою жовчі і крові в блювотних масах, вона продовжується 4-5 днів. У половини хворих на 4-5-й день хвороби на тулубі з'являється макулопапульозний (короподібний) висип. У деяких хворих на тлі макулопапульозного висипу можуть відзначатися везикульозні елементи. Висип поширюється на верхні кінцівки, шию, обличчя. Іноді турбує свербіж шкіри. При розвитку геморагічного синдрому з'являються крововиливи в шкіру, конъюнктиву, слизову оболонку порожнини рота. У цей час часті носові, маткові, шлунково-кишкові кровотечі. Наприкінці 1-го, іноді на 2-й тиждень ознаки токсикозу досягають максимальної виразності. Нерідко виникають симптоми дегідратації, інфекційно-токсичного шоку. Іноді спостерігаються судороги, втрата свідомості. У цей період хворі нерідко вмирають.
При дослідженні крові відзначаються лейкопенія, тромбоцитопенія, анізоцитоз, пойкилоцитоз, базофільна зернистість еритроцитів. Цереброспинальная рідина, навіть у хворих з явищами подразнення мозкових оболонок, залишається без змін.
Період видужання затягується на 3-4 тижні. У цей час відзначається облисіння, періодичний біль у животі, погіршення апетиту і тривалі психічні розлади. До пізніх ускладнень відносять поперечний мієліт і увеїт.
Діагноз. При розпізнаванні хвороби важливе значення мають епідеміологічні передумови (перебування в місцевостях із природними вогнищами гарячки Марбург, робота з тканинами африканських мавп, контакт із хворими). Характерна клінічна картина: гострий початок захворювання, тяжкий перебіг, наявність везикульозно-ерозивних змін слизової оболонки порожнини рота, геморагічний синдром, екзантема, пронос, блювота, зневоднення, тяжкі ураження центральної нервової системи (розлади свідомості, менінгеальний синдром), характерні зміни периферичної крові. Мають деяке значення відсутність ефекту від застосування антибіотиків, хіміотерапевтичних і протималярійних препаратів, негативні результати традиційних бактеріологічних і паразитологічних досліджень.
Специфічні методи лабораторних досліджень дозволяють виявити вірус або антитіла до нього. Забір матеріалу від хворих, його упакування і транспортування проводиться тільки працівниками спеціально обладнаних лабораторій з дотриманням правил, рекомендованих для особливо небезпечних інфекцій (поміщати в металеві бікси, направляти в лабораторії нарочним). Робота з інфікованим матеріалом проводиться тільки в спеціально обладнаних лабораторіях з дотриманням суворих заходів індивідуальної профілактики. Віруси можуть бути виділені на морських свинках і в культурі клітин нирок зелених мавп (Vero). Наявність антитіл у сироватці крові хворих визначають за допомогою методу флуоресціюючих антитіл (МФА), а також з допомогою реакції нейтралізації на морських свинках.
Диференціальний діагноз проводиться з геморагічними гарячками Ласса, Крим-Конго, кором та іншими захворюваннями.
Кору властиві чітка циклічність перебігу з наявністю катарального періоду тривалістю 3-4 дні (поява та швидке прогресування риніту зі значними виділеннями з носа, спочатку слизистого, потім слизистогнійного характеру, ларинготрахеобронхіту з інтенсивним, часто малопродуктивним кашлем, охриплістю голосу, сухими хрипами над легенями, двостороннім кон'юнктивітом, склеритом, плямами Бельського-Філатова-Копліка – сірувато-білих крапчастих утворень на слизових оболонках щік на рівні корінних зубів, оточених червоним вінчиком, плямистої енантеми на слизовій м'якого і твердого піднебіння без явищ везикульозно-ерозивного стоматиту), наступною появою плямисто-папульозного висипу на шкірі, його чіткою етапністю, наростанням явищ інтоксикації, відсутність геморагічного синдрому та ураження шлунково-кишкового тракту, епідеміологічні дані (спілкування з хворими на кір за 10-14 днів до захворювання).
При геморагічній гарячці Ласса, на відміну від гярячки Марбург, нерідко має місце короткочасний (2-3 дні) період продрому, у розпал хвороби виражені явища виразково-некротичного стоматиту і фарингіту, генераліоована лімфаденопатія, на тлі плямисто-папульозної екзантеми часом з'являються і везикули, у тяжких випадках – набряки, асцит, гідроторакс, ниркова або нирково-печінкова недостатність. При дослідженні крові відмічають анемію, лейкоцитоз зі зсувом лейкоформули вліво, тромбоцитопенію.
Геморагічна Крим-Конго гарячка відрізняється трансмісивним механізмом передачі, раптовим початком з виражених явищ загальної інтоксикації, нерідко відмічаються двохвильова температура, збудження, гіперемія обличчя, шиї, верхньої частини тіла, різка гіперемія слизової оболонки ротової порожнини при відсутності везикульозно-ерозивного стоматиту і фарингіту. ГККГ не властиві ураження органів дихання, шлунково-кишкового тракту, ниркова недостатність.
Лікування. Обов'язкова госпіталізація хворих в інфекційний стаціонар з індивідуальною ізоляцією (див. Геморагічна гарячка Ласса).
Етіотропна терапія не розроблена. Лікувальні заходи спрямовані на усунення явищ інтоксикації, інфекційно-токсичного шоку, зневодненя, недопущення розвитку бактеріальних ускладнень (див. Геморагічна гарячка Ласса).
Профілактичні та протиепідемічні заходи. Гарячка Марбург, як і геморагічні гарячки Ласса і Ебола, відноситься до групи захворювань, які вимагають проведення міжнародних заходів, передбачених Міжнародними санітарними правилами. При виникненні випадку захворювання обов'язковим є негайна (протягом 24 годин) інформація штаб-квартири ВООЗ і сусідніх країн. Для транспортування хворих, по можливості, повинні використовуватися індивідуальні ізолятори. Хворий підлягає обов'язковій індивідуальній ізоляції в герметичний бокс типу Мельцера з відключеною витяжною вентиляцією. Медперсонал, який виділяється для надання допомоги хворому, повинен використовувати в роботі захисний одяг, респіратори, гумові рукавички та інші засоби індивідуального захисту. Обов'язкова ретельна поточна і заключна дезінфекція. За особами, які прибувають з ендемічних зон, проводиться медичний нагляд впродовж 21 дня за місцем їх проживання. Особи, що безпосередньо спілкувалися з хворими на гарячку Марбург, підлягають ізоляції в герметичному приміщенні з відключеною витяжною вентиляцією та посиленому медичному спостереженню за ними строком на 21 день.
Специфічна профілактика не розроблена. Екстрена профілактика не проводиться.