Хворі з первинними пухлинами сечоводу зустрічаються у 1 відсоткові випадкiв. Захворювання спостерiгається головним чином у осiб 40–60 рокiв, переважно у чоловiкiв.
Етіологія. Мало вивчена. На розвиток і появу первинного раку сечоводу, який за гістологічною будовою такий як і пухлини сечового міхура впливають ті самі чинники. Серед факторiв, що пiдвищують схильнiсть до розвитку, певну роль вiдiграють ендо– i екзогеннi канцерогени, гормональнi порушення, хронiчна iнфекцiя i запальнi захворювання.
Анатомія. Сечоводи (ureter, – назва його запалення – уретрит) – це м’язові трубки, які є продовженням ниркових мисок і впадають у сечовий міхур. Їх довжина 30,0–35,0 см, діаметр до 9 мм. Мають три звуження. Ширина просвіту в звуженнях – 3,0–4,0 мм.
Патоморфологiя. Морфологiчно пухлини сечоводу не вiдрiзняються вiд пухлин сечового мiхура. Серед них виділяють такi різновиди: а) папiлома; b) папiлярний рак; c) плоскоклiтинний рак.
Метастазування.
Імплантацiйне (у нижче розмiщенi вiддiли сечових шляхiв по лiмфатичних судинах пiдслизової основи). Лімфогенне (заочеревиннi лiмфатичнi вузли). Гематогенне (печiнка, легенi, кiстки).
Класифiкацiя раку сечоводу за системою TNM.
Т – первинна пухлина
Тх,T0 – стандартні значення;
Тis – рак in situ;
Ta – неiнвазивна папiлярна карцинома;
T1 – пухлина поширюється на субепiтелiальну тканину;
T2 – пухлина поширюється на м’язевий шар;
T3 – пухлина поширюється за межі м’язевого шару;
T4 – пухлина поширюється на навколишнi органи або паранефральну клітковину.
N – регiонарнi лiмфовузли
Nx,N0 – стандартні значення;
N1 – метастаз у поодинокий лiмфатичний вузол, максимальний розмiр якого не бiльший як 2см;
N2 – метастази у лiмфатичнi вузли, розмiри яких бiльшi 2см, але меншi 5см або множиннi метастази у лiмфовузли, розмiри яких не бiльше 5см;
N3 – метастази у лiмфовузли, розмiри яких бiльше 5см.
М – віддалені метастази
Мх,M0 – стандартні значення;
М1 – вiддаленi метастази.
Клiнiка. При пухлинах сечоводу основними ознаками є гематурiя, бiль i пухлина, що пальпується, проте найчастiше захворювання проявляється одним з зазначених симптомiв. Тривалий час захворювання маскується під клінікою раку сечового міхура і перші ознаки його пов’язані з наявністю імплантаційного метастазу у слизову сечового міхура. Найчастiшою i ранньою ознакою є мiкро- або макрогематурiя. У деяких випадках макрогематурiя супроводжується гострим болем, що виникає пiсля обтурацiї згустком кровi чашечок, ниркової миски i сечоводу. Тупий бiль у дiлянцi нирки виникає внаслiдок порушення вiдтоку сечi, спричиненого пухлиною. Повiльне прогресування обтурацiї миски чи сечоводу призводить до гiдронефрозу. З’являється вiдчуття важкостi або тупий бiль у вiдповiднiй половинi живота, а при пальпацiї виявляється пухлиноподiбне утворення.
Дiагностика. У більшості випадків запізніла. Такі хворі роками можуть спостерігатись з приводу раку сечового міхура і його рецидивів. Вводить в оману нормальний анатомо-функціональний стан нирок і верхніх сечових шляхів при динамічному спостереженні. Діагностика грунтується на анамнезi i скаргах хворого: макрогематурiя зі згустками, болючiсть у дiлянцi нирки, пальпаторне виявлення пухлини при гiдронефротичнiй її трансформацiї. В аналiзах сечi виявляють гематурiю, в аналiзах кровi (в деяких випадках) – помiрну анемiю.
Ультразвукове дослідження – незамінний метод діагностики пухлин сечоводу. При цьому дослідженні можливо оцінити стан паренхіми нирки, ступінь розширення сечоводу, виявити гіперехогенну структуру у його просвіті. Також, ультразвукове дослідження чутливий метод стосовно виявленя змін у лімфатичних вузлах. Важливу iнформацiю можна отримати при цистоскопiї: на висоті гематурiї є можливiсть установити джерело кровотечi, iнодi iз вiдповiдного сечовивiдного отвору можна побачити згусток кровi, ворсину пухлини. На ексреторних урограмах виявляється дефект наповнення у чашечках i мисцi нирки, досить часто – гiдронефроз рiзного ступеня, значно рiдше – нефункціонуюча нирка. При пухлинах сечоводу спостерiгається характерний дефект наповнення вiдповiдно до локалiзацiї пухлини, що нагадує язик змiї. У тих випадках, коли iнформативнiсть екскреторної урографiї недостатня або нирка не функцiонує, показана ретроградна пiєлографiя. При цьому дослiдженнi пiд час катетеризацiї сечоводу можна спостерiгати видiлення кровi з катетера на момент проведенння його повз пухлину i прозору сечу пiсля проходження катетера за межi новоутворення (симптом Шевасю). Аспірація сечі для цитологічного дослідження під час маніпуляції може виявити атипові клітини або перехідноклітинний рак.
Комп’ютерна томографія – це метод вибору для діагностики пухлин верхніх сечових шляхів, який дає можливість встановити просторові співвідношення, ступінь поширення пухлини, а у доповненні з контрастним дослідженням дозволяє об’єктивізувати отриману інформацію.
Диференцiйна дiагностика. Проводять з ниркокам’яною хворобою (рентгенконтрастнi каменi чашечок i мисочки), варикозним розширенням вен миски, згустками кровi у чашечках i мисцi нирки.
Лiкування. Єдиним радикальним методом лiкування при пухлинах сечоводу є оперативне втручання. При тотальному ураженнi сечоводу виконується нефроуретеректомія з резекцією стінки сечового мiхура разом з вічком сечоводу. При первиннiй пухлинi мисочкової частини сечоводу, пiсля виключення захворювання у його вiддiлах, що лежать вище, може бути проведена резекцiя ураженої частини сечоводу разом з отвором i оточуючою його дiлянкою сечового мiхура з прямим уретероцистоанастомозом. У перед– i пiсляоперацiйному перiодах призначають дистанцiйну променеву терапiю на мiсце пухлини. У випадку множинного ураження метастатичною пухлиною сечового міхура хворим виконують цистектомію.