Синдроми ураження мозочка

Мозочок контролює рівновагу тіла, стабілізує центр тяжкості, регулює тонус і погоджену різноманітну діяльність м’язів. 

У функціональному відношенні в мозочку виділяють тіло мозочка, що складається з двох півкуль, черв’як і три пари ніжок. 

Колектором аферентних імпульсів, що надходять в мозочок по різноманітним шляхам, є ядро шатра (nucl . fastigii. Отримавши розрізнену інформацію з різних джерел, це ядро посилає її для переробки до грушовидних нейронів (клітин Пуркін’є) кори мозочку у відповідності із соматотопічною проекцією. Півкулі відповідальні за координацію рухів кінцівок, черв’як – тулуба. Грушовидні нейрони перероблену інформацію спрямовують нейронам зубчатого ядра, що розподіляє і розсилає її в потрібні еферентні системи.

Зі стовбуром головного мозку мозочок зв’язаний трьома парами ніжок: 

верхні з’єднують його із середнім мозком на рівні чотиригорбиків; 

середні – з мостом мозку, 

нижні – з довгастим мозком. 

Ніжки складаються з нервових волокон, що приносять імпульси до мозочку або відводять від нього.

Мозочок має багато аферентних і еферентних зв’язків. 

Задній спинно- мозочковий шлях (шлях Флексіга). Перший нейрон закладений в спинномозковому ганглії, дендрити його зв’язані з пропріорецепторами м’язів, сухожилків, аксон у складі заднього корінця через задній ріг підходить до клітин колонки Кларка (в основі заднього рогу – 2 нейрон). Волокна цих (других) нейронів прямують у зовнішні шари задньої частини бокового канатика своєї сторони, піднімаються вздовж всього спинного мозку і на рівні довгастого мозку у складі нижньої мозочкової ніжки входять в черв’як мозочку (3 нейрон – ядро шатра), що контактує із грушовидними нейронами кори півкулі мозочку (4 нейрон). Аксони останніх йдуть до зубчатого ядра (5 нейрон), звідки аксони цього нейрону проходять у складі верхніх ніжок мозочку, перехрещуються (перехрест Вернекінга) і закінчуються у клітин червоного ядра протилежної сторони (6 нейрон). Аксони клітин червоного ядра відразу ж спрямовуються на протилежну сторону і утворюють перехрест в покришці середнього мозку (перехрест Фореля), проходять в складі бокового канатика спинного мозку (поперед пірамідного тракту), досягають клітин передніх рогів (альфа- і гамма-мотонейрони).

Передній спинномозочовий шлях Говерса. 

Перший нейрон розміщений в спинномозковому ганглії, другий нейрон – клітини заднього рогу, аксони яких переходять на свою і протилежну сторону, прямують уверх по спинному мозку в передній частині бокового канатика, проходять через довгастий мозок, міст мозку і в складі верхньої ніжки мозочку сягають клітин ядер мозочку. Подальший хід еферентних імпульсів такий же, як і по задньому спинномозочковому шляху.

Атаксія – це порушення координації рухів.

В основі атаксії лежить порушення погодженої дії м’язових груп-агоністів, антагоністів і синергістів (від грец. taxis – порядок). При атаксії рухи хворих втрачають точність, плавність, стають безладними і часто не досягають мети, однак у зв’язку із збереженням функції кірково-м’язового шляху м’язова сила у такого хворого залишається достатньою, у нього немає парезів. Розрізняють наступні види атаксій:

– мозочкова (статико-локомоторна та динамічна);

– вестибулярна;

– кіркова;

– сенситивна.

Cтaтико-локомоторна атаксія виникає при ураженні черв’яка мозочк а і проявляється в основному розладами стояння і ходи. Для перевірки статики застосовують наступні проби:

– перевіряють ходьбу хворого по прямій лінії з відкритими, а потім з закритими очима та з поворотами і зупинками. При доброму виконанні цього тесту – ускладнена ходьба по прямій лінії так, щоб носок однієї стопи доторкався до п’ятки іншої, а потім фланкова ходьба (ступати в сторони з відкритими та закритими очима). При ураженні мозочка хода змінюється – вона стає хиткою, хворий ходить з широко розставленими ногами. Така хода називається атактичною. Х ворий стоїть з широко розставленими ногами, похитується, хода такого хворого нагадує ходу п”яної людини .

– проба Ромберга, коли хворому пропонують стати рівно по стійці струнко. При наявності статичної атаксії хворий або хитається в такому положенні або ж зовсім не може стояти в позі Ромберга , крім того, використовують ускладнену пробу Ромберга (в сагітальних установках стоп);

– проба Стюарт-Холмса (зворотнього поштовху);

– проба Ожеховського: хворий міцно спирається долрнями витягнутих рук на долоні лікаря – при раптовому забиранні рук лікаря хворий різко нахиляю тулуб вперед;

– асинергія Бабінського – хворий, лежачі на спині зі схрещеними руками, не може встати з ліжка.

Динамічна атаксія виникає при пошкодженні в основному півкуль мозочка. При ній порушується виконання різноманітних довільних рухів кінцівками. Для дослідження динамічної атаксії використовують наступні проби:

– пальценосова проба : хворий повинен відвести руку вбік і попасти вказівним пальцем у кінчик носа. При ураженні мозочка спостерігається інтенційний тремор, який посилюється при наближенні до цілі;

– п ‘ятково-колінна проба: л ежачи на спині, хворий має попасти п’яткою в коліно протилежної ноги і провести нею по гомілці вниз до гомілковостопного суглоба ;

– мова стає уповільненою (брадилалія), втрачає плавність, стає вибуховою, наголос ставиться не на потрібних складах – скандуюча мова ;

– з’являтися ністагм – ритмічне посмикування очних яблук при погляді в сторони або вверх. Ністагм при мозочкових пошкодженнях можна розглядати як прояв інтенційного тремору зовнішніх м’язів ока ;

– досліджують письмо : у хворих з наявною атаксією порушується почерк – він стає нерівним, надмірно великим (мегалографія) ;

– гіперметрія: застосовують пробу з піднятими руками. При швидкому опусканні їх до горизонтального рівня (при закритих очах) на стороні пошкодження рука опускається нижче, ніж на здоровій стороні

– пронаторна проба: витягнуті руки вперед з повернутими долонями догори утримувати з зактитими очима – на стороні пошкодження прнація кисті сильніша;

– пальце-вказівна проба: хворий повинен попасти своїм вказівним пальцем в палець лікаря;

– адіадохокінез : неможливість швидко змінити один рух іншим, наприклад пронацію (поворот кистей витягнутих рук долонями вниз) супінацією (поворот їх долонями вгору і навпаки).

· Сенситивна атаксія виникає при пошкодженні шляхів глибокої чутливості. (наприклад, при сифілісі нервової системи або при недостатності вітаміну B12 – фунікулярному мієлозі). Для неї характерно посилення атактичних проявів в темряві, коли знімається контроль за рухами зорового аналізатора.

· Кіркова атаксія виникає при ураженні лобної і скроневої ділянки мозку або шляхів, які з’єднують ці ділянки мозку з мозочком. Клінічно це проявляється порушенням стояння – астазія та ходи – абазія (не можливість ходити). Всі прояви цієї атаксії виявляються на протилежному щодо осередку ураження боці.

· Вестибулярна атаксія виникає при пошкодженні вестибулярного аналізатора. При ній порушується рівновага тіла, під час ходи хворий відхиляється в сторону ураженого лабіринту. Характерно системне запаморочення, нудота, а також горизонтально-ротаторний ністагм. На боці ураженого лабіринту може порушуватися слух.