Простий герпес (herpes simplex)
Етіологія.
Вірус простого герпесу (ВПГ) – 2 типи:
І тип – повітряно-крапельним (зрідка контактним)шляхом
ІІ тип – статевим шляхом – генітальний герпес.
Інкубаційний період – від кількох днів до двох тижнів.
Гострий герпетичний гінгівостоматит:
· Раптово підвищується Т тіла до 39-40°С, головна біль, інтоксикація.
· Везикули згруповані, болючі на слизових оболонках щік, ясен, губ, язика, піднебіння, мигдаликів – множинні болючі ерозії із залишками епідермісу, зливаються – фестончасті вогнища на набряклій основі.
· Регіонарні підщелепні лімфовузли збільшені, болючі.
· Регрес через 2-3 тижні.
· У ослаблених дітей – можлива генералізація з ураженням внутрішніх органів (летальність до 25%).
Клінічні форми ґінгівостоматиту:
– катаральна
– виразково-некротична
– ерозивна
Рецидивуюча форма простого герпесу – перебігає легше.
Первинний генітальний герпес:
– після 1-10-денного інкубаційного періоду
– більш тяжкий і тривалий перебіг (до 3-5 тижнів)
– гарячка, нездужання, збільшення і болючість пахових лімфовузлів
· у жінок – як гострий везикульозний вульвоваґініт,
· у чоловіків –
гострий герпетичний баланопостит.
Ускладнення:
– непліддя,
– недоношування вагітності,
– передчасні пологи,
– трансплацентарне інфікування плоду – затримка росту і психомоторного розвитку, мікроцефалія, енцефаліт, хоріоретиніт
– передача інфекції дитині під час пологів (до 50%).
Ґенералізований герпес новонароджених:
– гостро в перші дні після пологів, може починатись із анорексії, диспепсії, корчів, септичного стану, гарячка 39-40С, дисемінована герпетична висипка на шкірі, слизових оболонках порожнини рота, очей, стравоходу, легень;
– уражаються печінка, наднирники, інші органи,
– часті нервово-психічні ускладнення.
Діагностика:
1) у 90% випадків – клінічно;
2) виділення вірусу: у вмісті везикул шляхом зараження білих мишей, культуру тканин; на скарифікованій рогівці кролика – найбільш специфічний метод.
3) цитологічний метод: у мазках-відбитках за Тцанком – багатоядерні гігантські клітини із внутрішньоядерними включеннями;
4) виявлення антигена віруса в інфікованому матеріалі методом флюоресценції;
5) серологічний метод: ідентифікація і визначення титру герпес-вірусних антитіл.
Лікування:
- ацикловір (зовіракс, віролекс, герпевір) – до 1000 мг/добу – per os, в/в, в/м (не попереджує рецидивів!);
- інтерферони (реаферон, лаферон) в/м 2 млн МО і місцево;
- гропринозин 50 мг/кг ваги 3-4 рази на день 7 днів;
- циметидин, відарабін, метисазон, марборан.
Місцево – спиртові розчини анілінових барвників, мазі з ацикловіром (зовіракс, віролекс, лізавір), гевізош, теброфенова, оксолінова мазь, флореналь, лінімент мегосину, госіполу тощо.
Попередження рецидивів: в міжрецидивному періоді – протигерпетична полівалентна вакцина в/ш в передпліччя дозою 0,2 мл – курс 10 ін’єкцій; кожні 6-8 місяців – ревакцинація до 5 ін’єкцій 1 раз на тижд., всього 3-5 курсів.
* Також левамізол, циметидин, гамма-глобулін, пірогенал.
Профілактичні заходи: – інформування хворих про характер хвороби, шляхи передачі;
– ізоляція дорослих хворих від дітей,
– уникнення позашлюбних статевих зв’язків.
Оперізуючий герпес (Herpes zoster)
Етіологія. Вірус варіцелля-зостер
Клініка.
* продромальні явища (від 1 до 4-5 днів):
– підвищення температури тіла,
– нездужання, головний біль, зрідка нудота, блювота,
– невралгічний біль в зоні майбутньої висипки,
– парестезії, гіперестезії – діагностичні помилки (хвороби серця, гострий живіт, ниркова коліка тощо).
* локалізація:
– на будь-ких ділянках тіла
– по ходу нервів асиметрично! (зрідка симетрично)
* еритеми набряклі, іноді інфільтровані, з чіткими межами на поверхні – згруповані везикули, одночасно між вогнищами – залишки здорової шкіри; в окремих випадках – зливаються у суцільні вогнища; нові вогнища – послідовно впродовж 4-5 днів
* вміст прозорий – каламутний – ерозії – кірочки – через 5-10 днів гіпо- чи гіперпіґментація
* збільшення та болючість регіонарних лімфовузлів
* слизові оболонки – зрідка (слинотеча, сильне паління)
* дуже рідко – ураження сечового міхура, піхви
Перебіг. Регрес – через 2-3 тижні, у похилому віці – до 1-3 міс., часті постгерпетичні невралгії (від місяців до n років)
У 1-5% випадків (на тлі вираженого імунодефіциту) – рецидиви
Клінічні різновиди оперізуючого герпесу:
- Абортивний
- Бульозний
- Геморагічний
- Гангренозний (некротичний)
- Ґенералізований
За локалізацією:
– міжреберний оперізуючий герпес,
– герпес зостер на волосистій частині голови,
– очний оперізуючий герпес,
– вушний оперізуючий герпес:
– абдомінальний оперізуючий герпес:
Ускладнення ОГ: парез шлунка, пневмонія, параліч діафрагми, дисфункція і параліч сечового міхура, порушення чутливості, парез нижніх кінцівок, запори, імпотенція, мієліт з нижньою параплегією і розладом функції тазових органів, арахноїдит, менінгіт, менінгоенцефаліт, абсцес мозку, параліч лицевого нерва, вестибулярні порушення, парези, паралічі та інші.
Діагностика:
1) клініка (наявність невралгічного болю, однобічна локалізація, розміщення висипки по ходу відповідного нерва, герпетиформне розміщення везикул);
2) виділення вірусу на клітинних культурах;
3) фарбування мазків з вмісту везикул за Романовським – Гімза (гігантські клітини із внутрішньоядерними еозинофільними включеннями);
4) серологічний метод.
Дифдіагностика із:
– бешихою(особливо бульозною формою);
– гострим алергічним дерматитом, імпетиго;
– внутрішньою патологією (особливо в продромальному періоді) – апендицит, жовчна і ниркова коліки, кишкова непрохідність, стенокардія, інфаркт міокарда тощо.
Лікування:
Загальна терапія.
* препарати ацикловіру(зовіракс, віролекс, герпевір);
* інтерферони (реаферон, роферон А, лаферон) або їх комбінація із ацикловіром;
* Метисазон (марборан), гропрінозин, циметидин(гістоділ, тагомет, беломет) добовою дозою 1000-1600 мг впродовж 5 днів; грізеофульвін (750 мг/добу);
* ретровір, відарабін, йоддезоксиуридин, ґамма-ґлобулін;
* Для невралгічного болю – анальгетики, наркотичні засоби, системні кортикостероїди (40-60 мг);
* при ускладненні вторинною інфекцією + антибіотики;
* вітаміни В1 та В12, С;
* при набряках – сечогінні.
Місцева терапія:
* анілінові барвники;
* 5% крем ацикловіру, мазь гевізош, теброфенова;
* у випадках гангренозних форм – мазь солкосерилу, після відходження кірочок – дермазин, аерозолі оксикорт.
Профілактика:
1) імунізація специфічною вакциною в дитинстві (профілактика вітряної віспи);
2) імунізація специфічним ґамма-глобуліном хворих на імунодефіцитні стани перед хіміотерапією і променевою терапією; новонароджених, матері яких захворіли на ОГ.
Бородавки (verrисае)
Етіологія. Папіломавіруси різних типів:
· тип 1 – розвиток підошовних бородавок,
· тип 2 – звичайних,
· тип 3 – плоских бородавок.
Шляхи зараження – прямий, непрямий.
Класифікація:
– звичайні (вульгарні) бородавки
– плоскі (юнацькі) бородавки
– ниткоподібні бородавки
– підошвові бородавки
Лікування:
- можуть спонтанно регресувати і знову з’являтися;
- гіпносугестивна терапія.
При плоских:
- теброфенова і ріодоксолова мазі;
- ферезол, сок чистотілу, часнику, капусти;
- кріотерапія, електрокоагуляція, лазерна терапія;
- 10% саліцилова мазь, 5% мазь фторурацилу;
- 25% р-н подофіліну, рідина «солкодерм», колломак;
- при дисемінованих – ґрізеофульвін (0,5-0,75 г/добу 3 тиж.).
При підошвових: – вилущування!
– обколювання делагілом.
Гострокінцеві кондиломи
Етіологія: папіломавіруси 16 і 18 типів
Шлях передачі – контактний(переважно статевий шлях);
Інкубаційний період 1-9 місяців.
Клініка.
* Локалізація: статеві органи (слизова оболонка уретри, прямої кишки), перианальна ділянка, слизова рота, кон’юнктива, кути рота, червона окрайка губ, повіки, міжпальцеві складки, пахові і міжсідничні складки.
* Міліарні поодинокі рожеві папули – розростаються, зливаються
* вегетації(як кольорова капуста або гребінь півня) на вузькій м’якій ніжці.
Диференційний діагноз:
· із широкими сифілітичними кондиломами
· із злоякісними пухлинами.
Лікування:
– хірургічне;
– кріотерапія, карбондіоксидний лазер;
– ферезол, розчин «солкодерм», колломак;
– теброфенова мазь;
– іноді – психотерапія.
Контагіозний молюск
Етіологія: ДНК-вірус з групи віспи (поксвірус), 2 типи
Шляхи передачі:
· прямий – при контакті (побутовий, у дорослих – статевий)
· непрямий (через інфіковані предмети)
Поширення – аутоінокуляція
Інкубаційний період – від 2 тижнів до 2-9 місяців.
Клініка.
– Локалізація: обличчя (чоло, ніс, повіки), зовнішні статеві органи, лобок, промежина, черевна стінка, стегна.
– папули міліарні, лентикулярні (5-7 мм) з пупкоподібним вдавленням в центрі.
Діагностика – клінічна.
Диференційний діагноз з:
– бородавками;
– вугровою висипкою;
– базаліомою;
– кератоакантомою;
– сирингомою.
Лікування.
* при невеликій кількості елементів –
видавлюють пінцетом і змащують спиртовим р-ном йоду;
* кріотерапія, кюретаж;
* ферезол, колломак, сок часнику;
* в дисемінованих випадках – грізеофульвін 750 мг/добу, левамізол;
* при інфікуванні – доксициклін, бісептол.