СТЕНОЗ ГОРТАНІ
Це звуження просвіту гортані, яке призводить до порушення дихання через неї. Стеноз гортані не є самостійною нозологічною одиницею, а лише проявом різних патологічних станів. Він поділяється на гострий і хронічний. Гострий розвивається протягом декількох секунд, хвилин, годин, днів. Хронічний стеноз розвивається протягом декількох тижнів, місяців, років.
ПРИЧИНИ ГОСТРОГО СТЕНОЗУ ГОРТАНІ:
-
Набряк
-
Травма
-
Сторонні тіла гортані і великі сторонні тіла входу у стравохід
-
Гострий ларинготрахеїт у дітей
-
Дифтерія гортані
-
Ларингоспазм. Можливий рефлекторний ларингоспазм голосової щілини при дії отруйних речовин (хлору).
НАБРЯК ГОРТАНІ також не є самостійним захворюванням. Може бути запальної і незапальної природи. Запальний набряк, як правило, результат гнійного процесу.Причини запального набряку: гнійні процеси у глотці (паратонзилярний абсцес), навкологлотковому просторі (латерофарингеальний абсцес), шийному відділіхребта, кореня язика, дна порожнини роту (ангіна Людовика), гострому тиреоідиті, гортанній ангіні, флегмонозному ларингіті, хондроперихондриті гортані.
Незапальний набряк гортані:
1. Ідіосинкразія до деяких харчових продуктівабо до лікарських речовин (в тому числі ангіоневротичний набряк Квінке)
2. Соматичні захворювання (порушення венозноговідтоку серця, великих вен, внутрішніх яремних вен, розширення легеневоїартерії чи дуги аорти (пере тискання лівого зворотного нерву, обструкціялімфатичного дренажу (наприклад, після опромінення, гіпопротеінемія із зниженнямосмотичного тиску плазми; підвищена проникливість капілярів для білків при ревматоїдномуартриті, вовчаку, поліартриті, діабеті, лейкеміїя); гіпотиреоз із явищамимікседеми).
3. Травми гортані (механічні, вогнепальні,інтраопераційні, термічні, хімічні, променеві, травми сторонніми тілами)
ПРИЧИНИ ХРОНІЧНОГО СТЕНОЗУ ГОРТАНІ
1. Пухлини та кісти гортані
2. Інфекційні гранульоми (гумозний сифіліс гортані, туберкульоз гортані, склерома)
3. Рубцеві зміни внаслідок перенесеного хондроперихондриту, опіків, травматичних пошкоджень, тривалої інтубації, інколи після трахеотомії
4. Вроджена патологія гортані – мембрани гортані
5. Двобічний параліч зворотних нервів
Незалежно відпричини, що викликала стеноз гортані, клінічна картина його однотипна, на першемісце у ній виступає ІНСПІРАТОРНА ЗАДИШКА, клінічним проявом якої є збільшення тривалості вдиху. Цей симптом є найважливішим при проведенні диференційної діагностики з бронхіальною астмою, для якої характерною є експіраторна задишка,тобто утруднення видиху.
В залежності відпрояву стенозу розрізняють 4 стадії клінічного перебігу стенозу гортані:
У першій стадії (КОМПЕНСАЦІЇ) –дихання стає більш рідким та глибоким, скорочуються або випадають паузи між вдихом і видихом, зменшується кількість пульсових ударів, інспіраторна задишка з’являється тільки при фізичному навантаженні.
У другій стадії (НЕПОВНОЇ КОМПЕНСАЦІЇ) – потрібне виражене зусилля для вдиху, дихання стає шумним, його чути на відстані. Частота дихання збільшується, пульс частішає. В акті дихання приймає участь допоміжна мускулатура грудної клітки, що приводить до втягнення над-, підключичних та яремних ямок, міжреберних проміжків, епігастрія. Шкірні покрови бліді. Хворий поводиться неспокійно, метушиться.
У третій стадії (ДЕКОМПЕНСАЦІЇ) – стан хворого дуже важкий. Дихання – часте і поверхневе. Хворий займає примусове напівсидячи положення з відкинутою назад головою, гортань здійснює максимальні екскурсії вниз – при вдиху і вверх – при видиху. Шкірні покрови стають блідосинюшного кольору. Спочатку може бути акроціаноз, який потім переходить в розлитий ціаноз, з’являється пітливість. Частота пульсу збільшується, наповнення його слабе.
У четвертій стадії – ТЕРМІНАЛЬНІЙ– апатія, дихання поверхневе, переривчасте (типу Чейна-Стокса), зіниці розширені, пульс частий, нитковидний, шкіра блідо-сірого кольору. Потім хворий втрачає свідомість, швидко настає смерть.
ГОСТРИЙ ЛАРИНГІТ
Найбільш часто зустрічається серед гострих запальних захворювань гортані. Під цим терміном розуміють катаральне запалення слизової оболонки, підслизового шару та внутрішніх м’язів гортані. Міозит голосових м’язів призводить до неповного змикання голосових складок,охриплості, інколи на довгий час.
Причини: віруси (найчастіше) та бактеріальна флора.Реалізації вірусно-бактеріальної інфекції у вигляді гострого ларингіту сприяютьтакі фактори: термічні (приймання дуже гарячої чи дуже холодної їжі, охолодження ніг; зловживання горілчаними напоями та тютюном; перевантаження голосового апарату; вплив пилу, газів та інших професійно шкідливих факторів.
Клініка характеризується швидким початком при задовільному загальному стані. Температура звичайно залишається нормальною. З’являється відчуття сухості, печії, дряпання, лоскотання, стороннього тіла. Іноді – напади судомного кашлю. Голос спочатку швидко втомлюється, потім стає хрипким, інодівиникає афонія. Приларингоскопії слизова оболонка гортані гіперемована,набрякла, голосові складки рожеві або яскраво-червоні, потовщені, в просвіті гортані густий секрет. Нерідко при фонації голосові складки неповністю змикаються. Це пов’язано із міозитом вокального м’язу (щиточерпакуватого) або міжчерпакуватого поперечного м’яза. Набряк слизової оболонки не виражений, тому утруднення дихання при цьому захворюванні зустрічається рідко.
Лікування – хворим забороняється прийом гострої та гарячої їжі,спритних напоїв та куріння. Протикашлеві засоби. Зменшення в’язкості слизу та ліквідація сухості досягається прийомом лужних мінеральних вод в підігрітому вигляді. При надмірній кількості густих в’язких виділень показані відхаркуючи засоби та муколітики. Протизапальну дію мають місцеве застосування тепла у вигляді парових інгаляцій, зігріваючих компресів, УВЧ та мікрохвильової терапіїна гортань. Використовують відволікаючі та потогінні засоби: гарячі ванни для ніг, гірчичники на гортань, грудну клітку та литкові м’язи. У тому випадку,коли захворювання затягується, а тільки місцеве лікування не ефективне, використовують протизапальні засоби загальної дії: антибіотики, сульфаніламіди, антигістамінні препарати, препарати кальцію, аскорбінову кислоту.
ГОРТАННА АНГІНА
Гостре неспецифічне запалення лімфаденоїдної тканини гортані, яка розташована в гортанних шлуночках, міжчерпакуватому просторі, черпаконадгортанних складках, грушовидних синусах. Найбільше скупчення лімфаденоїдної тканини знаходиться у гортанних шлуночках. Це скупчення маєназву “гортанного мигдалика”. Збудниками захворювання частіше всього є умовнопатогенні коки. Сприятливими факторами, які призводять до реалізації інфекції у вигляді описуваного захворювання, є місцеве й загальне охолодження, травма.Хворий скаржиться на сильні болі у горлі при ковтанні, хриплість, нерідко на утруднення дихання. Захворювання характеризується важким станом, підвищенням температури тіла до 38-39 ° С. Болі при пальпації ділянки гортані, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Основним клінічним проявом є задишка. При ларингоскопії визначається гіперемія та інфільтрація слизової оболонкинадгортанника, черпаконадгортанних, вестибулярних та голосових складок, грушовидних синусів. Хворі на гортанну ангіну повинні обов’язково лікуватися в стаціонарі, оскільки в будь-яку хвилину може виникнути потреба у трахеотомії. Хворим призначають потужну антибактеріальну та дегідратаційну терапію.
ФЛЕГМОНОЗНИЙ ЛАРИНГІТ
Гостре запальне захворювання гортані, коли гнійний процес розповсюджується не тільки в підслизовому шарі, але і в м’язах гортані, можуть утворюватись абсцеси в ділянцінадгортанника,черпаконадгортанних складок, черпаковидних хрящів. Частим проявом флегмонозного ларингіту є гнійне запалення надгортанника (епіглотит) та його абсцедування. В іноземній літературі абсцес надгортанника інколи називають злоякісним епіглотитом – цим підкреслюється небезпека захворювання для життя танеобхідність проведення енергійних терапевтичних заходів.
Причиною розвитку захворювання може бути гортанна ангіна, поверхневі травми гортані та пошкодження її слизової оболонки.Як вторинне захворювання процес може розвиватися при паратонзиліті, абсцесі кореня язика, бешисі, тифу, дифтерії гортані, хворобах крові, сепсисі.
Безпосередньою причиною є бактеріальна флора. Захворювання починається гостро. Хворі скаржаться на біль у горлі, нездужання, високу температуру тіла. Якщо запальний процес локалізується в порожнині гортані, то з’являється захриплість, утруднення дихання. Може розвинутись гострий стеноз гортані, що потребує негайної трахеотомії.
Лікування включає застосування протимікробної терапії, дегідратаційних засобів. При абсцесі надгортанника – його розтин гортанним ножем.
ГОСТРИЙ СТЕНОЗУЮЧИЙ ЛАРИНГОТРАХЕОБРОНХІТ У ДІТЕЙ
Є поширеним захворюванням у дітей, що розвивається як прояв гострих респіраторних вірусних інфекцій, супроводжується обструкцією гортані, трахеї та бронхів, у зв’язку з чим є небезпечним для життя дитини. 99% спостережень гострого стенозу гортані у дітей молодшого віку припадає на гострий стенозуючий ларинготрахеїт.
Етіологія. ГСЛТБ має подвійну природу: як клінічний прояв безпосередньо вірусної інфекції; як ускладнення ГРВІ, що викликане вторинною бактеріальною мікрофлорою.
“Фактори ризику” – 1) вік від 6 місяців до 2 років; 2) чоловіча стать;3) ексудативно-катаральний або тимико-лімфатичний діатез; 4) попередня алергізація; 5) обтяжений акушерський анамнез та несприятливий перебіг періоду новонародженості; 6) профілактичні щеплення, що співпали із захворюваннями ГРВІ.
Патогенез ГСЛТБ – виникає запалення слизової оболонки гортані,трахеї та бронхів, найбільш яскравим проявом якого у гортані є набрякпідскладкового простору, а у трахеї та бронхах – гіперсекреція. Звуження підскладкового простору викликає порушення дренажної функції дихальних шляхів,що призводить у свою чергу до накопичення трахеобронхіального вмісту. В таких умовах посилюється кашель та наростає спазм м’язів гортані, внаслідок чого стеноз гортані стає більш важким.
Клініка – Три ведучих симптоми: 1) зміна голосу; 2) грубий”гавкаючий” кашель; 3) стенотичне дихання. Зміна голосу залежить від того, наскільки залучені у запальний процес голосові складки, однак афонія нехарактерна для цього захворювання. Грубий “гавкаючий” кашель пов’язаний із тим,що повітря під час кашлю проходить крізь звужену, за рахунок інфільтрації голосових складок, щілину. Стенотичне дихання обумовлене: а) набряком та інфільтрацією слизової оболонки гортані та трахеї, б) спазмом м’язів гортані,трахеї та бронхів, в) гіперсекрецією залоз слизової оболонки трахеї, утворенням слизово-гнійних кірок.
Розрізняють три клінічні варіантиГСЛТБ:
1. Захворювання починається раптово, частіше завсе вночі, під час сну, інші ознаки ГРВІ відсутні
2. Стеноз гортані виникає раптово, але на фоні наявних інших ознак ГРВІ (нездужання, нежить, кашель, підвищення температури)
3. Явища ГСЛТБ поступово наростають на фоні ГРВІ.
Лікування. Діти з ГСЛТБ повинні лікуватись в дитячому інфекційному відділенні або у відділенні реанімації при ІІІ- IV ступенях стенозу. При декомпенсованому стенозі гортані виділяють два типи інтенсивної терапії: подовжена інтубація і трахеотомія.
ДИФТЕРІЯ ГОРТАНІ
Збудником є паличка дифтерії. Зараження убільшості випадків відбувається повітряно-крапельним шляхом, при безпосередньому контакті з хворим, бацилоносієм, у рідких випадках можливе зараження через побутові речі або продукти харчування.
В патогенезі дифтерії гортані можна виділити фактори:
1. утворення фібринових плівок у порожнині гортані
2. набряк слизової оболонки
3. спазм внутрішніх м’язів гортані.
В захворюванні відрізняють 3 стадії:
1. дисфонічна або крупозного кашлю
2. стенотична
3. асфіктична.
Першій стадії , що відповідає катаральним змінам, притаманні прояви симптомів загальної інтоксикації, підвищення температури тіла. З’являється та поступово посилюється кашель, який стає “гавкаючим”. Змінюється голос: зявляється охриплість і навіть афонія. Ця стадія триває від кількох годин докількох діб. При ларингоскопії визначається гіперемія та набряк слизової оболонки гортані, нашарувань немає.
Друга стадія – на фоні афонії та мало звучного кашлю зявляється утруднення дихання. Ця стадія обумовлена зменшенням просвіту гортані внаслідок наявності плівок та рефлекторного спазму м’язів гортані, що спричинене подразненням нервових закінчень дифтерійним токсином, запальним набряком.З’являється інспіраторна задишка. При ларингоскопії – голосова щілина різкозвужена, на фоні набряку слизової оболонки суцільні сірі плівки
Третя стадія – відповідає переходу стенозу гортані у термінальну стадію.
Діагноз встановлюють на підставі поступового наростання стенозу гортані, поєднання ураження гортані із дифтерією глотки, ларингоскопічній картині. Діагноз підтверджується бактеріологічним дослідженням.
ХРОНІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
Причини:
1. Куріння, зловживання спиртними напоями.
2. Часті охолодження та перегрівання, особливо їхшвидкі зміни.
3. Вдихання пилу (борошняного, цементного,силікатного).
4. Перенапруга голосу.
5. Після скарлатини, кіру, коклюшу (у дитячомувіці).
6. При наявності гастроезофагального рефлексу.
У залежності від глибини цього процесу хронічні ларингіти поділяють на такі форми.
1. Хронічний катаральний ларингіт.
2. Хронічний гіперпластичний ларингіт.
3. Хронічний атрофічний ларингіт.
ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЛАРИНГІТ
Основним симптомом, характерним для всіх ларингітів, є охриплість. Вираженість її різна – від незначної до афонії. При катаральному ларингіті визначається підвищена втомлюваність голосу, охриплість, покашлювання, значне виділення мокротиння. При загостренні процесу ці явища підсилюються. Ларингоскопія: змінюється колір слизової оболонки, що найбільш видно на голосових складках – вони стають рожевими. Звичайно зв’язки при цьому потовщені, вільний край їх заокруглений.
ХРОНІЧНИЙ ГІПЕРПЛАСТИЧНИЙ ЛАРИНГІТ
Поділяється на форми:
1. Хронічний дифузний
2. Хронічний обмежений.
При дифузній формі гіперплазії патологічних змін зазнає слизова оболонка майже всієї гортані. Симптомами його є: першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель, який особливо часто спостерігається при локалізації процесу в міжчерпакуватому просторі, зміни голосу від незначної захриплості до афонії, скупчення в’язкого слизово-гнійного мокротиння. При тривалій розмові голос втомлюється. Інколи з’являється біль у гортані.
При обмеженому – патологічний процес уражує ділянки деяких відділів слизової оболонки гортані – голосових та вестибулярних складок, гортанних шлуночків, міжчерпакуватого простору. Види:
1. ЕПІДЕРМАЛЬНІ ВУЗЛИКИ ГОЛОСОВИХ СКЛАДОК – утворюються на межі передньої та середньої третин голосових складок, на симетричних ділянках, у вигляді напівкулеподібних випинань розміром з макове або просяне зерно. Зазвичай ці утворення виникають при тривалій перенапрузі голосового апарату, особливо часто у співаків, тому їх ще називають співочими вузликами. Епідермальні вузлики в маленьких дітей називають вузликами крикунів. Лікування хірургічне.
2. МОНОХОРДИТ – виражений стійкий запальний процес у одній голосовій складці. Частіш за все монохорди виникає як професійне захворювання. Монохорди, який має тривалий перебіг, потрібно розглядати як факультативний передрак. Лікування монохордиту консервативне.
3. ДИСКЕРАТОЗИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ГОРТАНІ –лейкоплакія та пахідермія. Дискератози займають одне з головних місць серед передракових захворювань гортані. Дискератоз – це дисплазія багатошарового плоского епітелію, яка морфологічно представлена гіпертрофією, гіперплазією, гіперкератозом (надмірне потовщення рогового шару), паракератозом (порушення процесу зроговіння – наявність в роговому шарі клітин, що мають ядра та відсутність зернистого шару), спонгіозом (ексудативне запалення епідермісу) та акантозом (потовщення епітелію з подовженням міжсосочкових відростків). Лейкоплакією називається захворювання, яке проявляється появою білих плям на гіперемованій оболонці гортані. Пахідермія також розвивається на фоні запального процесу і характеризується гіперплазією слизової оболонки із зроговінням епітелію. Пахідермія частолокалізується у задніх третинах голосових складок (контактні пахідермії) та міжчерпакуватому просторі.
4. ЛАРИНГІТ ГАЙЕКА – інша назва цієї форми– набряк простору Рейнке. При цій формі ларингіту є набрякові припухлість в передніх двох третинах голосових складок у вигляді паруса. Ведучим симптомом єзміна голосу. Лікування хірургічне – видалення зміненої слизової оболонки зголосових складок.
5. ГІПЕРПЛАЗІЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ГОРТАННОГО ШЛУНОЧКА, внаслідок чого відбувається її випадіння, пролапс. Клініка захворювання визначається змінами голосу різного ступеню вираженості. Лікування хірургічне: видаляється гіперплазована ділянка слизової оболонки.
ХРОНІЧНИЙ АТРОФІЧНИЙ ЛАРИНГІТ
При атрофічному ларингіті хворих турбує сухість, першіння, відчуття стороннього тіла у гортані, кашель з мокротинням,що погано евакуюється. Характерною є зміна голосу протягом доби. При важкому атрофічному процесі має місце стійке порушення голосу до афонії та порушення дихання при скупченні кірок. При ларингоскопії – атрофія всієї слизової оболонки на всьому протязі. Вона виглядає сухою, шершавою на всьому протязі. Кірки розташовуються як на голосових, так і на вестибулярних складках та в міжчерпакуватій ділянці. Голосові складки при фонації змикаються недостатньо за рахунок слабкості m.vocalis.