Хронічний гепатит (ХГ) – хронічне захворювання з рецидивуючим перебігом, в основі якого лежить запальне ураження печінки, обумовлене первинним ураженням клітин-попередників строми і паренхіми органу з вторинним порушенням його функції, тривалістю не менше 6 місяців від початку розвитку.
Класифікація хронічних гепатитів:
1. За етіологією:
1. Вірусні:
– гепатит В
– гепатит В та дельта
– гепатит С
– не уточнений вірусний гепатит
2. Аутоімунний
3. Алкогольний
4. Токсичний (в т.ч. медикаментозний)
5. Метаболічний
– при гемохроматозі
– при хв. Вільсона-Коновалова
– при недостатності α1-антитрипсину
2. За активністю:
– з мінімальною активністю (АлАт до 3 норм);
– з помірною активністю (АлАт – 3-10 норм, тимолова проба до 9 ОД);
– з вираженою активністю (АлАт – більше 10 норм, тимолова проба більше 9 ОД, сулемова проба менше 1,2 мл).
3. Стадії (морфологічна класифікація)
0 – відсутність фіброзу;
І – незначний фіброз (портальний, перипортальний);
ІІ – помірно виражений фіброз (портальний, пери портальний, ступінчастий);
ІІІ – значний фіброз (поширений мостоподібний та ступінчастий).
4.Ускладнення:
– печінкова енцефалопатія;
– кровотеча;
– асцит, перикардит, плеврит;
– гломерулонефрит;
– інші поза печінкові ускладнення хронічного гепатиту з високою активністю.
Клінічну картину ХГ можна охарактеризувати за допомогою основних синдромів, таких як:
1. Цитолітичний – основний показник активності запального процесу в печінці, обумовлений порушенням проникливості мембран та некрозом гепатитів, що призводить до їх складових частин в кров. Маркери: підвищення активності АлАт, АсАт, порушення співвідношення АсАт/АлАт (коефіцієнт де Рітіса); зростання рівня білірубіну (переважно прямої фракції) в плазмі крові.
2. Мезенхімально-запальний : лихоманка, артралгії, васкуліти, спленомегалія, лімфаденопатія. Лабораторні показники: гіпергамаглобулінемія, зростання вмісту імуноглобулінів; диспротеїнемія; зміни осадових проб: тимолова проба більше 4 ОД, сулемова проба менше 1,6 мл), циркулюючі імунні комплекси.
3. Холестатичний – жовтяниця, свербіж шкіри, ксантелазми, темна сеча, знебарвлений кал. Лабораторні маркери: збільшення прямого білірубіну; ↑ холестерину; ↑ жовчних кислот; ↑ лужної фосфатази, 5-нуклеотидази, ГГТП (γ-глутамілтранспептидази).
4. Астено-вегетативний – загальна слабкість, швидка втомлюваність, дратівливість тощо.
5. Диспепсичний – здуття живота, зниження апетиту, нудота тощо.
6. Геморагічний – поява синців на шкірі, метрорагії у жінок, кровоточивість ясен та ін.
7. Синдром гіперспленізму (анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, часто спленомегалія)
МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ХРОНІЧНИХ ГЕПАТИТІВ.
- Загальний аналіз крові : ознаки синдрому гіперспленізму, ↑ ШОЕ.
- Біохімічний аналіз крові : ФПП, коагулограма, протеїнограма, ліпідограма та ін. (див. клініко-лабораторні синдроми при ураженнях печінки)
- Імунограма (↓Т-супресорів, антинуклеарні антитіла, антитіла до гладенький м'язів – маркери аутоімунного гепатиту).
- Морфологічне дослідження печінки : некрози паренхіми, інфільтрація портальних трактів та часточок, фіброз. Тільця Меллорі (алкогольний гіалін) при алкогольному гепатиті.
- УЗД органів черевної порожнини: збільшення розмірів печінки, посилення ехогенності.
- ІФА : визначення сироваткових маркерів вірусних гепатитів:
А. Хронічний вірусний гепатит В
Вірус гепатиту В – єдиний ДНК-вмісний вірус гепатиту.
Містить наступні антигени:
– HBsAg – поверхневий антиген, свідчить про гостре чи хронічне вірусоносійство. З'являється в інкубаційному періоді, щезає при одужанні.
– HBcAg ( HBcorAg ) – серцевинний антиген, локалізується лише в ядрах гепатоцитів, в крові не визначається
– HB е Ag – міститься в нуклеокапсиді віруса, циркулює в крові, свідчить про реплікацію віруса.
Після зараження вірусом гепатиту В в процесі імунної відповіді з'являються антитіла до антигенів віруса.
– HBcAb ( HBc -антитіла) – антитіла до HBcAg . HBcAb ( IgM ) – гострий гепатит або хронічний з реплікацією віруса (є розмноження віруса). HBcAb ( IgG ) – перенесений гепатит або хронічний гепатит в фазі інтеграції (немає розмноження віруса).
– HB е Ab ( HB е-антитіла) – антитіла до HB е Ag . Свідчать про одужання або хронізацію гепатиту без реплікації віруса (немає розмноження віруса).
– HBsAb ( HBs -антитіла ) – можуть зберігатися впродовж багатьох років, свідчать про імунітет до вірусу гепатиту В.
Фаза реплікації вірусу гепатиту В (є розмноження віруса).
Маркери:
– HB е Ag ;
– HBc -антитіла ( IgM )
– HBV- ДНК
Фаза інтеграції вірусу гепатиту В (немає розмноження віруса).
– відбувається інтеграція (вбудова) віруса гепатиту В в геном (ДНК) гепатоцита. Розмноження вірусу припиняється, але генетичний апарат гепатоцита продовжує синтезувати HBsAg .
Маркери:
– HBsAg
– HBc -антитіла ( IgG )
– HB е-антитіла
Б. Вірусний гепатит D.
– РНК-вмісний, реплікація віруса можлива лише за наявності вірусу гепатиту В. Сироваткові маркери: HDV -РНК, HDV -антитіла.
В. Вірусний гепатит С.
– РНК-вмісний вірус (виділяють 6 генотипів віруса гепатиту С). Сироваткові маркери: H С V -РНК, H С V -антитіла.
Аутоімунний гепатит:
– антинуклеарні антитіла, антитіла до гладеньких м'язів;
– мезенхімально-запальний синдром;
– цитолітичний синдром;
– ↑ ШОЕ.
МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНИХ ГЕПАТИТІВ.
Дієта №5.
Хронічний вірусний гепатит.
І. Фаза реплікації.
1. Етіотропна терапія.
А. Інтерферонотерапія (препарати альфа-інтерферону)
– Інтрон-А, Роферон, Реаферон, пегельовані інтерферони (Пегасіс) 6-12 міс.
Побічні ефекти:
– грипоподібні явища (лихоманка, озноб, артралгії тощо)
– нейтропенія, тромбоцитопенія
– аутоімунні процеси
– депресія
– анафілактичний шок, алергії
Б. Специфічні противірусні препарати (краще поєднувати з інтерферонами):
– ламівудин 100 мг/добу щодня (гепатит В)
– рибавірин 800-1200 мг/добу (гепатит С)
В. Стимулятори ендогенних інтерферонів:
– циклоферон, біциклол
2. Дезінтоксикацій на терапія
– в/в фіз.розчини, альбумін, реосорбілакт,
– плазмаферез, плазмасорбція тощо
– ентеросорбенти (ентеросгель, смекта)
Стероїдні гормони не призначають, бо вони гальмують імунітет.
Метаболічну терапію не призначають, щоб не "годувати" вірус цінними матеріалами для розмноження.
ІІ. Фаза інтеграції
- Гепатопротектори (стабілізатори мембран гепатоцитів)
– Ессенціале Н по 5-10 мл на ауто крові в/в 5-10 днів, потім по 2 капс. 3 рази на добу;
– Гептрал (адеметіонін) по 800 мг/ добу в/в, далі по 1 капс. (800мг) 2 рази/добу.
– Гепабене (по 1-2 капс. 3 рази на добу)
– Берлітіон (альфа-ліпоєва кислота) 1-2 амп. в/в на фіз.р-ні крап., потім по1-2 капс/добу 1-2 міс.
– ліпостабіл, карсил та ін.
- Метаболічні засоби
– вітаміни (С, В1, В6, В12), рибоксин, кокарбоксилаза, мілдронат та ін.
- Імуномодулятори.
Аутоімунний гепатит.
І. Імуносупресивна терапія.
1. Глюкокортикоїди
– преднізолон 30-40 мг/добу (до 1 мг/кг маси тіла при вираженій активності)
2. Цитостатики
– азатіоприн, 6-меркаптопурин, циклофосфамід, метотрексат
ІІ. Дезінтоксикацій на терапія
– в/в фіз.розчини, альбумін, реосорбілакт,
– плазмаферез, плазмасорбція тощо
– ентеросорбенти (ентеросгель, смекта)
ІІІ. Гепатопротектори (стабілізатори мембран гепатоцитів)
– Ессенціале Н, гептрал, гепабене, берлітіон, ліпостабіл, карсил та ін.
Алкогольний гепатит (токсичний гепатит)
- Гепатопротектори, ліпотропні засоби
-гептрал, ессенціале Н, карсил та ін..
– берлітіон, ліпостабіл
- Корекція холестазу
– урсохол, урсофальк (нетоксична урсодезоксихолева кислота замінює токсичні, має жовчогінні, гепатопротекторні властивості, покращує секреторну здатність гепатоцитів, сприяє розчиненню холестеринових каменів) 2-6 капсул на добу залежно від ваги пацієнта.
– холестирамін (10-16 г/добу), смекта – адсорбують жовчні кислоти
– парентерально вводять жиророзчинні вітаміни ( A , D , Е, К), всмоктування яких порушене при холестазі
- Дезінтоксикаційна терапія
– в/в фіз.розчини, альбумін, реосорбілакт,
– плазмаферез, плазмасорбція тощо
– ентеросорбенти (ентеросгель, смекта)
- Метаболічні засоби
– вітаміни (С, В), рибоксин, кокарбоксилаза, мілдронат та ін.
При розборі теми окрему увагу слід звернути на обмін білірубіну та диференційну діагностику жовтяниць:
Ознаки |
Надпечінкова (гемолітична) жовтяниця |
Печінкова (паренхіматозна) жовтяниця |
Підпечінкова (механічна) жовтяниця |
Причини |
Підвищений гемоліз |
Печінкова недостатність |
Обтурація загальної жовчної протоки |
Анамнез |
Попередні загострення, сімейний характер |
Контакт із хворими вірусним гепатитом, ин'єкції, гемо транс-фузії, прийом гепатотоксичних засобів, алкоголізм |
Можуть бути попередні загострення |
Тип розвитку |
Швидкий, з анемією, іноді лихоманка й озноб |
Після періоду нудоти й втрати апетиту. Поступовий початок |
Швидке прогресування після нападу болю при обтурації каменями. Поступовий розвиток при новоутвореннях |
Сверблячка шкіри |
Немає |
Немає або незначна |
Є |
Колір шкіри |
Лимонно-жовтий, світлий |
Жовтий |
Зелено-жовтий, темний |
Збільшення печінки |
Немає або незначне |
Рівномірне, злегка або значно виражене. Іноді не збільшена |
Не характерно |
Збільшення селезінки анемія |
Звичайно є |
Іноді є |
Немає |
Жовчний міхур |
Не пальпується |
Не пальпується |
Може пальпуватися |
Уробилиногенурія |
Є |
Звичайно є |
Звичайно немає |
Билирубинурія |
Немає |
Буває |
Звичайно є |
Кал |
Темний |
Світлий |
Світлий |
Гіпербілірубінемія |
Є, реакція непряма (↑непрямий білірубін, вільний) |
Є, реакція двофазна (↑прямий та непрямий білірубін) |
Є, реакція пряма (↑ прямий, зв"язаний білірубін) |
Функціональні проби печінки |
Не змінені |
Сильно змінені |
Злегка змінені |
Лужна фосфатаза сироватки |
У нормі |
Може бути підвищена |
Помітно підвищена |
Тести гемолізу |
Позитивні |
Негативні |
Негативні |