ХРОНІЧНИЙ ПАНКТРЕАТИТ – запальне захворювання підшлункової залози (ПЗ), яке характеризується болем у животі, періодичними епізодами гострого панкреатиту (ГП) та фіброзом органа, наслідком якого є ендокринна та екзокринна недостатності.
Основні етіологічні фактори:
– тривале вживання алкоголю (40-90% первинних панкреатитів);
– захворювання жовчного міхура та жовчовивідних шляхів (ЖВШ);
– захворювання дванадцятипалої кишки (ДПК) – папіліт, стриктури, поліпоз Фатерова сосочка, дискінезії ДПК з рефлюксом жовчі у панкреатичну протоку;
– захворювання інших органів шлунково-кишкового тракту (виразкова хвороба, гастрит та ін.), дефіцит білку в дієті, алергічні прояви; вірусна інфекція; порушення обміну речовин (гіперпаратиреоїдизм), гормональні зміни, атеросклероз мезентеріальних судин та ін. (див. класифікацію M-ANNHEIM нижче).
Основні патогенетичні ланки – порушення захисних механізмів, таких як:
· нормальний метаболізм ацинозних клітин;
· достатня концентрація в тканині залози інгібіторів ферментів;
· нормальний відтік панкреатичного секрету;
· достатнє утворення слизу епітелієм протоків;
· лужне середовище в тканині залози.
Аутоагресію підсилює:
– рефлюкс жовчі в протоки підшлункової залози;
– підсилена продукція секретину;
– підвищення внутрішньопротокового тиску;
– утворення білкових пробок в протоках підшлункової залози – обтурація.
Алкоголь збільшує в'язкість панкреатичного соку та вміст білків у ньому, що порушує відтік панкреатичного секрету з протоків ПЗ та підсилює продукцію секретину.
Ураження ЖВШ та ДПК: утруднений відток панкреатичного секрету, рефлюкс жовчі у ПЗ (активуються ферменти ПЗ безпосередньо в органі, що призводить до "самоперетравлювання" ПЗ), проникнення інфекції з ЖВШ у ПЗ.
Класифікація хронічного панкреатиту (марсельсько-римська класифікація з доповненнями Циммермана Я.С. та МКХ-10)
І. За етіологією:
1. Первинний
– алкогольний;
– медикаментозний (цитостатики, глюкокортикостероїди), токсичний;
– спадковий
– при квашіоркорі.
2. Вторинний
– при захворюваннях ЖВШ;
– при хронічному гепатиті, цирозі печінки;
– при патології ДПК;
– при травмі ПЗ;
-при муковісцедозі
-при неспецифічному виразковому коліті, хворобі Крона та ін.
ІІ. За морфологією:
1.Кальцифікуючий панкреатит.
2.Обструктивний ХП.
3.Запальний ХП.
4.Фіброз ПЗ.
ІІІ. Клінічні варіанти.
1. Безперервнорецидивуючий.
2. Больова форма.
3. Псевдотуморозний.
4. Латентний.
5. Змішаний.
ІV. За функціональним станом.
1. З порушенням зовнішньої секреції ПЗ:
– гіперсекреторний тип;
– гіпосекреторний тип.
2. З порушенням інкреторної функції ПЗ:
– гіперінсулінізм;
– цукровий діабет.
V.За важкістю перебігу:
1. Легкий.
2. Середньої важкості
3. Важкий.
VІ. Періоди:
1. Загострення.
2. Ремісії.
VІІ. Ускладнення:
– цукровий діабет
– рак ПЗ
– механічна жовтяниця
– панкреатична кома
– кісти та псевдокісти ПЗ
– абсцес ПЗ
– панкреонекроз
– реактивний плеврит
– реактивний гепатит
– анемія та ін.
Діагностика хронічного панкреатиту.
І етап діагностичного пошуку (опитування):
– больовий синдром;
– синдром шлункової диспепсії
– синдром кишкової диспепсії;
– синдром мальабсорбції;
– астено-вегетативний синдром;
– ендокринні порушення.
Основні клінічні синдроми при ХП:
Ознаки та критерії діагностики захворювання
Характерний больовий синдром:
– локалізація болю – ліве підребір'я, рідше – ліва, права або обидві половини епігастрію;
– ірадіація в ліву половину грудної клітини, в ліву половину попереку по типу "лівого напівпоясу" або "повного поясу", рідше – в ліву руку, під ліву лопатку, за грудину, в прекардіальну область;
– виникає або підсилюється після їжі – через 25-35 хвилин (іноді раніше); провокуються надмірною, жирною, смаженою, копченою, гострою їжею, свіжими овочами та фруктами, газованими напоями, солодким, свежепеченим, шоколадом, какао, кавою, алкоголем;
– купуються холодом на ліве підребір'я, голодом, ферментними препаратами, анальгетиками, рідше – спазмолітиками (у т. ч. нітратами), антисекреторними засобами.
Диспептичний синдром – тривала нудота, блювота, що не приносить полегшення, метеоризм, відрижки та ін.
Клінічні прояи зовнішньо секреторної недостатності підшлункової залози – мальдигестії
– кашицеподібний стілець 2-3 рази на добу,
-"великий панкреатичний стілець" (надмірний, зловоний, сіроватого кольору з блискучою поверхнею – жирний),
– лієнтерея (макроскопічно видні залишки неперетравленої їжі у калі),
– втрата маси тіла, прояви гіповітаминозів (особливо A, D, E, K), здуття, урчання в животі.
Клінічні прояви ендокринної недостатності ПЗ – у початкових стадіях ХП явища гіперінсулінізму – епізоди гіпогликемії з характерними слабкістю, холодним потом, нервово-психічним збудженням, почуттям тремтіння у тілі та кінцівках; в більш пізніх стадіях ХП – прояви панкреатогенного цукрового діабету.
ІІ етап діагностичного пошуку: огляд (дефіцит маси тіла, рубінові крапельки на шкірі, ознака Грота – атрофія підшкірно-жирової клітковини в проекції ПЗ та ін.), пальпація (трикутник Шоффара, Губергіца-Скульского; точки Дежардена, Губергіца, Мейо-Робсона; симптом Мейо-Робсона та ін.).
В анамнезі хворих ХП – зловживання алкоголем, постійне вживання великої кількості жирного, смаженого, копченого, гострого, вказівки на біліарну патологію, пептичну виразку шлункової або дуоденальної локалізації, гіперпаратіреоз та ін.
Лабораторна дiагностика ХП.
Лабораторнi методи дослiдження, якi проводять при ХП, можна подiлити на 2 групи. Перша пiдтверджує загострення хвороби, а друга виявляє порушення секреторноi та iнкреторноi функції підшлункової залози. До першої групи вiдносять дослiдження рiвня сироваткових лiпаз, iнгiбiтора трипсину, амiлази, а також дiастази сечi, до другого – визначення концентрації ферментiв у панкреатичному соцi, копрологiчне дослiдження, тест толерантностi до глюкози.
При загостреннi ХП спостерiгається посилене надходження в кров панкреатичних ферментiв, зумовлене порушенням цiлiсностi паренхiми залози i застоєм секрету в тому чи iншому вiддiлi панкреатичних проток. Проте при вираженому фiброзi П3 рiвень ферментiв у сироватцi кровi при загостреннi може бути нормальним i навiть зниженим.
Активнiсть сироваткової амiлази пiдвищусться через 2-12 годин вiд початку загострення i сягає максимуму до кiнця першої доби з подальшим швидким падiнням i нормалiзацiєю протягом 2-4 днiв. Активнiсть амiлази у сечi пiдвищусться приблизно на 6 годин пiзнiше порiвняно iз сироватковою. Нова хвиля зростання сироваткової амiлази може свiдчити про виникнення ускладнень хвороби. Пiдвищення її активностi у 2 i бiльше разiв у поєднаннi зi зростанням рiвня сироваткових лiпаз i трипсину є достовiрним лабораторним тестом на ураження ПЗ.
У той же час помiрна гiперамiлаземiя спостерiгаеться при перфоративних виразках шлунка i дванадцятипалої кишки, тонкокишковiй непрохiдностi, позаматковiй вагiтностi з перфорацiею труб, при дiабетичному кетоацидозi, iнфекцiйному паротитi i нирковiй недостатностi.
Для дiагностики ХП бiльш iнформативними є дослiдження активностi лiпази та трипсину i його iнгiбiторiв. Високочутливим i специфiчним тестом, який свiдчить про загострення хвороби,є пiдвищення рiвня сироваткового трипсину i зменшення концентрацii його iнгiбiтора. У той же час нормальнi рiвнi панкреатичних ферментiв у кровi не виключають можливостi загострення.
При загостреннi ХП у деяких хворих спостерiгається гiпербiлiрубiнемiя, збiльшення у кровi вмiсту лужної фосфатази i ГГТП внаслiдок розвитку частковоi або повної непрохiдностi жовчних шляхiв, пов'язаної з перешкодами у дiлянцi великого соска дванадцятипалої кишки (стеноз, папiлiт, камiнь) або внаслiдок стискання дистального вiддiлу загальної жовчної протоки запаленою й ущiльненою голiвкою пiдшлунково залози.
Лабораторне підтвердження зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗСН ПЗ) – за даними зондового дослідження функції ПЗ або за даними вмісту фекальної еластази-1).
"Золотий стандарт" неінвазивної діагностики ХП та ЗСН ПЗ – визначення фекальної панкреатичної еластази-1 (чутливість при середньоважкій та важкій ЗСН ПЗ – 88-95%).
– 150-200 мкг/г ЗСН вважається легкою,
– при рівні – 100-150 мкг/г – середньої важкості,
– при рівні <100 мкг/г – важкою.
При показнику еластази-1 > 200 мкг/г екзокринну функцію ПЗ вважають незміненою (збереженою).
Для оцiнки зовнiшньосекреторної функцiї П3 зондовим методом дослiджусться вмiст панкреатичних ферментiв у дуоденальному вмiстi, отриманому за допомогою двоканального зонда до i пiсля стимуляцi пiдшлункової залози секретином i панкреозимiном (церуленом). Визначасться загальна кiлькiсть соку, його бiкарбонатна лужнiсть, вмiст трипсину, лiпази й амiлази. Можливе застосування природнiх стимуляторiв панкреатичної секреції, якi вводять через зонд iнтрадуоденально: 30 мл 0,5 % розчину НСI, а також 25 мл оливкової або соняшникової олій. Дiя цих подразникiв на панкреатичну секрецiю опосередкована через видiлення кишкових гормонiв: секретину пiд впливом дiї НСI i панкреозимiну пiсля прийому олiї. Застосування НСI в основному сприяє видiленню бiкарбонатiв, а оливково олiї – ферментiв. Переважно базальну порцiю дуоденального вмiсту збирають протягом 30 хвилин. Потiм внутрiшньовенно вводять розчин панкреозимiну у дозi 1,5 Од/кг маси тiла хворого i збирають впродовж 20 хвилин наступну порцiю дуоденального вмiсту. Пiсля цього вводять секретин у такiй же дозi i збирають ще 3 порції дуоденального вмiсту, кожну протягом 20 хвилин.
У хворих на ХП об'єм секрецiї залишається, як правило, нормальним, але при цьому знижується концентрацiя бiкарбонатiв i ферментiв, а також зменшусться швидкiсть їх секреції за одиницю часу.
Об'ємнiстъ та значнi методологiчнi похибки цього дослiдження знижують його практичне значення.
Простiшим методом оцiнки перетравлювальної здатностi секрету пiдшлункової залози є якiсне копрологiчне дослiдження, яке проводиться при точному дотриманнi хворим протягом 3 днiв стандартної дiєти з високим вмiстом жиру i м'ясних продуктiв, включаючи 105 г бiлка, 135 г жиру i 180 г вуглеводiв (дiєта Шмiдта).
Ознаками зовнішньо-секреторної недостатностi П3 є полiфекалiя (бiльше 500 г/добу, сiрий сальний вигляд i неприємний запах калу). При мiкроскопiчному дослiдженнi виявляють краплi нейтрального жиру (стеаторея), дiаметром бiльше 8 мкм, у кiлькостi бiльше 6 в полi зору. Поява стеатореї є ранньою ознакою панкреатичної недостатньостi.
Iснують хiмiчнi й радiонуклiднi методи кiлькiсної оцiнки стеато- i креатореї, якi дозволяють виявити панкреатичну недостатнiсть на бiльш раннiй стадії i диференцiювати ХП iз синдромом мальабсорбції. До кiлькiсного методу оцiнки зовнiшнъосекреторної недостатностi П3 вiдносять також визначення ступеня розщеплення бензол-тирозил-параамiнобензойної кислоти у кишках з видiленням параамiнобензойної кислоти (РАВА-тест). Для проведення тесту потрiбно перорально прийняти 1 г кислоти. Пiсля прийому препарату збирають сечу протягом 8 годин У нормі за цей час з сечею виділяється від 51% до 78% прийнятої кислоти Ознаками зовнішньосекреторної недостатності є зменшення її виділення, нерідко в 2 рази При ураженні острівцевого апарату ПЗ виявляють гіперглікемію і глюкозурію.
Інструментальне підтвердження патологічних змін у ПЗ:
1. Трансабдомінальне УЗД.
До сонографічних симптомів ХП відносять:
– збільшення розмірів ПЗ, кальцифікати у тканині, нечіткість та нерівність контурів,
– неоднорідність структури ПЗ, зміни її ехогеності,
– наявність псевдокіст, розширення вірсунгової та/або бокових проток.
Чутливість УЗД у діагностиці ХП – 80-85%. В усіх випадках сонографічні зміни слід співставляти з клініко-лабораторними даними, так як результати УЗД недостатньо специфичні;
2.Комп'ютерна томографія (КТ) виявляє:
– збільшення ПЗ, нечіткість її контурів,
– інфільтрацію парапанкреатичної клітковини,
– збільшення регіонарних лімфовузлів,
– ділянки фіброзу, псевдокісти, кальцифікати ПЗ,
– розширення вірсунгової протоки.
3. ЕРХПГ виявляє порушення прохідності головної та додаткової проток. Рахується "золотим стандартом" діагностики. Класичним для ХП рахують симптом "ланцюгу озер" (ділянки звуження та розширення вірсунгової протоки). Можливі також сегментарна або повна обструкція протокової системи ПЗ.
Перелік і обсяг медичних послуг обов'язкового асортименту
Лабораторна діагностика:
– альфа-амілаза крові, сечі (технічно простий, але неспецифічний – чутливість не перевищує 30%) – одноразово;
– білірубін, лужна фосфатаза (для встановлення зв'язку з біліарною патологією) – одноразово;
– рівень цукру в крові – одноразово;
– визначення вмісту еластази-1 у калі – одноразово;
– копроскопія – одноразово.
Інструментальна діагностика ХП:
– Трансабдомінальне УЗД.
– Комп'ютерна томографія (КТ).
Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту
– ЕРХПГ – одноразово.
– Визначення рівню бікарбонатів, ферментів в дуоденальному вмісті:
– пряме (еуфілін-кальцієвий тест) – одноразово;
– непряме (тест Лунда) – одноразово;
– 13С-дихальні тести (триглицеридний, амілазний та ін.)- одноразово.
– Рівень інсуліну, С-пептиду, панкреатичного поліпептиду, глюкагону в крові – одноразово
– Рівень кальцію в крові (зв'язок з гіперпаратіреозом) – одноразово
– Ліпідний профіль (зв'язок з гіпертригліцеридемією) – одноразово
– Трипсин (визначення радіоімунним методом дорого коштує, тому застосування на практиці обмежене) – одноразово
– Добове виділення жиру з калом – одноразово
У зв'язку з тим, що жодна попередня класифікація ХП не охоплювала усіх аспектів даного захворювання, була запропонована нова міжнародна класифікація хронічного панкреатиту (2007) M-ANNHEIM, яка враховує етіологію, стадію захворювання, тяжкість клінічного перебігу.
Початок ХП по системі M-ANNHEIM слід діагностувати за наявності одного з наступних критеріїв:
– перший напад абдомінального болю;
– гострий панкреатит, який вперше розвинувся;
– перша поява клінічних проявів ендокринної або екзокринної недостатності.
Перебіг ХП часто супроводжується розвитком важких ускладнень, які визначають прогноз захворювання. Автори поділяють такі ускладнення на:
а) потенційно зворотні: стенози 12-палої кишки, товстої кишки, холедоха; шлунково-кишкова кровотеча; асцит, плевральний випіт; зміни кісток, псевдо- аневризма, нориця ПЗ);
б) незворотні: тромбоз ворітної або селезінкової вен з або без портальної гіпертензії; рак ПЗ).
Лікування:
Умови, в яких повинна надаватись медична допомога.
Тривале підтримуюче медикаментозне лікування проводиться в амбулаторних умовах. Показаннями до госпіталізації (в середньому – 18-20 днів) є:
– ХП у стадії вираженого загострення
– Виражені клінічні прояви зовнішньосекреторної недостатності
підшлункової залози (ЗСН ПЗ)
– Псевдотуморозний ХП (особливо при явищах холедохо-, дуоденостенозу) або підозрі на малігнізацію
– Обструктивний ХП (для проведення ендоскопічної або оперативної декомпресії)
– Лихоманка, бактеріальні ускладнення ХП
– Панкреатогенні гастродуоденальні виразки
– Виявлення при УЗД, КТ ділянок тканини ПЗ, підозрілих на панкреонекроз
– Тромбоз селезінкової/портальної вени
– Псевдокісти ПЗ, що збільшуються у розмірах, їх ускладнення (розрив, кровотеча, здавлення сусідніх органів, малігнізація)
– Нориці ПЗ
Немедикаментозне лікування:
1. Пожиттєва відмова від алкоголю.
2. При вираженому загостренні – голод 2-4 доби для "виведення" ПЗ з процесу травлення + дегазовані лужні мінеральні води (Боржомі, Поляна Квасова та ін.) + парентеральне харчування (розчини амінокислот, гідролізати білків, жирові емульсії в/в), далі
3. Дієта № 5п з виключенням продуктів, що стимулюють панкреатичну секрецію;
- зменшення тваринних жирів (40-60 г на добу),
- часте дробне харчування (4-5 разів на добу).
- при зовнішньосекреторній недостатності підшлункової залози– додатково зменшують свіжі овочі та фрукти, холодні страви, збільшують вміст білку в раціоні;
-
збагачення їжі антиоксидантами (вітаміни A, C, E, селен, метіонін) сприяє зменшенню больового синдрому.
Медикаментозне лікування
-
Базисна терапія:
А) етіотропні заходи (при вторинних панкреатитах – лікування виразкової хвороби, хірургічне лікування стриктур холедоху, стенозу ДПК та ін.)
Б) корекція відтоку секрету з протокової системи ПЗ
– спазмолітики (но-шпа, папаверин, дуспаталін, м-холінолітики – платифілін, атропін, гастроцепін, баралгін, нітрати)
– прокінетики за недостатності сфінктера Одді (мотиліум, церукал)
– ендоскопічна терапія
В) антибактеріальна терапія – з профілактичною метою, особливо за наявності стазу жовчі, формування псевдокісти, некрозу ПЗ:
– фторхінолони, метронідазол, цефалоспорини ІІІ-ІУ поколінь, флуконазол (при грибковому ураженні);
– при біліарних панкреатитах, особливо за наявності холангіту, при парапанкреатиті – апміокс, фторхінолони, азитроміцин, нітрофурани.
Г) цитопротектори – ессенціале Н, вітаміни А,Е
4. Забезпечення функціонального спокою ПЗ:
А) зменшення утворення та надходження соляної кислоти в ДПК:
– Н2-гістаміноблокатори (фамотидин) – в/в за виражених атак; мають антиоксидантну дію;
– М-холіноблокатори (атропін, метацин, платифілін, гастроцепін) – оскільки ПЗ має переважно вагусну інервацію; володіють антисекреторними, спазмолітичними властивостями.
– блокатори протонної помпи (омепразол, лансопразол) – до 8-10 діб, бо гіпергастринемія стимулює ПЗ, крім того гіпоацидний стан шлунка призводить до диспепсії (метеоризм, проноси).
– антациди (крім препаратів, що містять кальцію карбонат) – призначають всім хворим.
Б) ферментні препарати (ФП):
– пригнічують продукцію власних ферментів ПЗ за механізмом зворотнього зв'язку (протеази). Використовують таблетовані засоби, які не містять пепсину (панзинорм) та жовчних кислот (фестал, ензистал та ін.). Виняток становлять хворі з ахілією.
5. Інгібітори протеаз
– пригнічують калікреїн-кінінову систему, зменшують набряк ПЗ та біль:
– ε-амінокапронова кислота 5%-100 мл в/в;
– контрикал 10 000 в/в крап. По 20-40 тис. од/добу у фіз. Розчині.
Ступенева схема корекції:
І ступінь – базис + гастроцепін (per os) + Н2-блокатор (per os) + ФП
ІІ ступінь – базис + гастроцепін (парентерально) + ІПП (per os) або Н2-блокатор (парентерально) + ФП + амінокапронова кислота
ІІІ ступінь – базис + атропін + ІПП (парентерально) + контрикал
ІV ступінь – базис + атропін + ІПП (парентерально) + контрикал + соматостатин/променева терапія/5-фторурацил (в хірургічному відділенні).
ГІПОФЕРМЕНТНІ ПАНКРЕАТИТИ – лікування направлене на корекцію функціональної недостатності ПЗ:
І. Стимуляція ПЗ:
– кальцію глюконат в/в 10-14 діб, потім (per os) 3-4 тиж.
– еуфілін в/в 10-14 діб, потім (per os) 3-4 тиж.
– шляхом стимуляції шлункової секреції (плантаглюцид, ацидин-пепсин, лимонтар (по 0,25 2 р/добу), рибоксин, панангін;
– жовчогінні (за відсутності калькульозного холециститу та загострення панкреатиту)
ІІ. Замісна ферментна терапія (орієнтуємось на ліпазу):
– креон, солізим, мезим 10000 на фоні алюміній-вмісних антацидів.
При неефективності консервативного лікування додатково можуть застосовуватись методи ендоскопічного та хірургічного лікування.
Показання до ендоскопічного лікування:
– Здавлення холедоху збільшеною голівкою ПЗ з розвитком холестазу (дистальний холедохостеноз)
– Папілостеноз, стріктури препапілярного відділу, множинні та одиночні камені вірсунгової протоки (у поєднані з попередньою літотрипсією або без неї)
– Зміни протокової системі 4-го (сегментарна обструкція головки ПЗ с рівномірною дилятацією проток у дистальному напрямі) та 5-го (повна обструкція протокової системи у головці ПЗ) типів по M. Cremer
– Нориці ПЗ, що виходять з дистальних відділів головної панкреатичої протоки
– Кісти та псевдокісти ПЗ, розташовані парадуоденально або в ретрогастральному просторі та деформуючі стінку органу.
Показання до оперативного лікування:
– Кальциноз ПЗ та камінці проток з вираженим больовим синдромом
– Обструктивний ХП – у випадку неможливості проведення ендоскопічної декомпресії
– Виникнення обтураційної жовтяниці та холангіту за рахунок здавлення холедоху
– Здавлення та порушення прохідності ДПК
– Сегментарна портальна гіпертензія за рахунок здавлення і тромбозу вен басейну ворітної вени
– Формування кісти більше 6 см у діаметрі або нориці ПЗ, що не виліковується консервативними методами протягом 3 міс., особливо при тенденції до збільшення розмірів кісти, при наростаючому больовому синдромі.
– Вторинний ХП, обумовлений ЖКХ, пенетруючею гастродуоденальною виразкою, дуоденостазом, абдомінальним ішемічним синдромом
– Відсутність ефекту від проводимої консервативної терапії, стійкий больовий синдром, що не купується аналгетиками, значна втрата маси тіла
– Сильний больовий синдром та схудення з частими рецидивами панкреатиту при відсутності ефекту від консервативного лікування
– Неможливість до операції виключити наявність злоякісної пухлини
– Бактеріально-гнійні ускладнення при неефективності медикаментозного, малого оперативного лікування
– Парафатеральні дівертикули
Критерії ефективності лікування:
· купування (пригнічення) активного запалення в тканині ПЗ,
· купування (зменшення) больового синдрому та інших клінічних проявів ХП,
· компенсація функціональної недостатності ПЗ,
· досягнення стійкої ремісії,
· запобігання розвитку або купування ускладнень.
Реабілітація
Дієта № 5п з виключенням продуктів, що стимулюють панкреатичну секрецію, зменшення тваринних жирів (40-60 г на добу) в раціоні, часте дробне харчування (4-5 разів на добу).
При зовнішньосекреторній недостатності підшлункової залози – додатково зменшують свіжі овочі та фрукти, холодні блюда, збільшують вміст білку в раціоні.
Збагачення їжі антиоксидантами (вітаміни А, С, Е, селен, метіонін) сприяє зменшенню больового синдрому.
При біліарному ХП – холецистектомія у випадку ЖКХ, лікування холециститу.
При помірній та важкій зовнішньосекреторній недостатності підшлункової залози – постійний прийом ферментів «за вимогою».
При панкреатогенному цукровому діабеті – дієта або постійний прийом цукрознижуючих препаратів.
Хворі у стані ремісії є працездатними, але їм рекомендується дотримуватися режиму праці та відпочинку. Забороняється або значно обмежується паління, повністю забороняється алкоголь. Санаторно-курортне лікування – тільки при стійкій ремісії (бальнеологічні курорти з гідрокарбонатними мінеральними водами малої та середньої мінералізації – Боржомі, Слав'янівська, Поляна Купель, Поляна Квасова, Луганська та ін.). Фізіотерапія – тільки при стійкій ремісії (ультразвук на проекцію ПЗ; вуглекислі, радонові ванни).
Диспансерний нагляд – огляди та УЗД не рідше одного разу в 6 місяців.