Під інфекційною деструкцією легенів розуміють – патологічний процес, який характеризується некрозом і розпадом легеневої тканини в результаті дії патогенних мікроорганізмів.
Відомі дві форми інфекційної деструкції легенів: абсцес та гангрена легенів.
Абсцес легенів – неспецифічне запалення легеневої тканини, яке супроводжується її розплавленням у вигляді обмеженого вогнища і утворенням однієї чи декількох гнійно-некротичних порожнин з наявністю чітких меж у вигляді грануляційного валу і капсули, яка відділяє їх від легеневої тканини.
Гангрена легенів – важкий патологічний стан, який характеризується поширеним запальним процесом, некрозом і розпадом ураженої тканини легенів зі швидким її гнійним розплавленням без чітких границь і капсули, яка б відділяла вогнище запалення і розпаду від легеневої тканини.
Звернути увагу на основні етіологічні збудники захворювання: золотистий стафілокок, стрептокок, анаеробні мікроорганізми неклостридіального типу, клебсієла, ентеробактер. У 32% хворих – мономікробна флора, у 68% – змішана.
Необхідно засвоїти клініко-патогенетичний принцип класифікації абсцесу та гангрени легенів.
При вивченні питань патогенезу – слід звернути увагу, що збудники інфекційної деструкції легенів проникають в легеневу паренхіму через дихальні шляхи, рідше гематогенно, лімфогенно. При трахеобронхіальному інфікуванні джерелом мікрофлори є ротова порожнина і носоглотка. Значна роль відводиться аспірації інфікованого слизу і слини з носоглотки, а також шлункового вмісту. Окрім того, абсцеси легенів можуть виникати при закритих травмах і проникаючих пораненнях грудної клітки.
Важливим патогенетичним фактором є зниження загального імунітету і місцевого бронхопульмонального захисту.
Звернути увагу, що клінічні симптоми при абсцесі легенів залежать від періоду:
а) до прориву гнійного вмісту у бронх: висока температура тіла, пропасниця, профузна пітливість, сухий кашель з болями в грудній клітці на стороні ураження; при перкусії легенів – притуплення звуку над вогнищем ураження; аускультативно – дихання ослаблене, іноді бронхіальне;
б) після прориву у бронх: напади кашлю з виділенням значної кількості (100-500 мл) гнійного харкотиння з неприємним запахом.
При ефективному дренуванні абсцесу самопочуття покращується, температура тіла знижується, при перкусії легенів – над вогнищем ураження звук вкорочений, рідше тимпанічного відтінку за рахунок наявності повітря в порожнині; аускультативно – дрібнопухирчасті хрипи.
Гангрена легенів супроводжується вкрай важким загальним станом хворого з гектичною температурою тіла, пропасницею, вираженою інтоксикацією. Над ураженою ділянкою – виражений больовий синдром, який посилюється при кашлі. При перкусії над зоною ураження тупий звук і болючість (симптом Крюкова-Зауербруха), при надавлюванні стетоскопом на міжребер'я в цій ділянці з'являється кашель (симптом Кісслінга). При швидкому розпаді некротизованої тканини зона притуплення збільшується.
Диференціальний діагноз потрібно проводити з бронхоектатичною хворобою, деструктивними формами туберкульозу легенів, пухлинним процесом легенів в фазі розпаду.
При лікуванні гострих інфекційних деструктивних процесів в легенях слід звернути увагу на те, що консервативне лікування включає три обов'язкових компоненти: 1) заходи, направлені на зміцнення сил хворого і відновлення порушеного гомеостазу; 2) оптимальне дренування гнійної порожнини і активну їх санацію; 3) безпосереднє пригнічення патогенної мікрофлори.
Неоперативне лікування гострих інфекційних деструкцій легенів буває ефективним у більшості хворих з обмеженими формами (гнійний і гангренозний абсцес). Радикальна операція в гострій фазі показана при цих формах лише у випадках ускладнення процесу кровотечею чи при повній неефективності інтенсивного консервативного лікування.