Пестициди – це отрутохімікати, які застосовують в сільському господарстві для захисту рослин від хвороб та шкідників.
Залежно від виробничого призначення пестициди поділяють на інсектициди- засоби для знищення комах, зооциди- засоби для знищення гризунів, фунгіциди- засоби проти хвороб рослин, викликаних грибами; акарициди- засоби для знищення кліщів; гербіциди- засоби для знищення бур'янів; дефоліанти- засоби для зняття листя з рослин (бавовни) перед жнивами; лимациди- засоби для знищення молюсків та слизнів; бактерициди- засоби для знищення бактерій; овіциди- засоби для знищення яєць комах; репеленти- засоби для відлякування комах; антисептики- засоби для попередження пошкодження мікроорганізмами неметалевих поверхонь, тощо. Деякі препарати мають широкий спектр дії і можуть використовуватись як інсектициди, фунгіциди та зооциди одночасно.
Загальна класифікація пестицидів за призначенням, дією, хімічною будовою, ступенем токсичності, кумулятивною здатністю та стійкість у зовнішньому середовищі представлена у таблицях
Класифікація пестицидів
1.3а призначенням |
Акарициди Інсектициди Бактерициди Альгіциди |
Зооциди Лімациди Ларвициди Гербіциди |
Овіциди Фунгіциди Арборициди |
Дефоліанти Десіканти Репеленти |
||
2. За дією |
Контактні Кишечні Фуміганти |
Діють переважно |
через шкіру через кишечник через органи дихання |
|||
3. За хімічною будовою |
Хлорорганічні |
ДДТ-діхлордіфенілтрихлоретан, гексахлорциклогексан, алдрін, ділдрін, хлордан, гептахлор, тіодан, поліхлорпінен, поліхлоркамфен, хлортен, гексахлорбензол, пентахлорнітрофенол |
||||
Фосфорорганічні |
Тіофос, метафос, бутіфос, метилмеркалтофос, метилнітрофос, байтекс, карбофос, фосфамід, хлорофос |
|||||
Ртутьорганічні |
Етилмеркурфосфат, етилмеркурхлорід, фенілмеркурацетат, фенілмеркурбромід |
|||||
Миш'яковмістні |
Арсенат кальцію, арсенат натрію, арсеніт кальцію, арсеніт свинцю |
|||||
Нітрофенольні |
Дінітрооктокрезол, сінокс, селінон, каратан, кротонат |
|||||
Похідні карбамінових кислот |
Севін, цінеб, асулам, манеб, цірам, ТМТД (тетраметилтіурамдісульфат). |
|||||
Синтетичні піретроїди |
Амбуш, цімбуш, деціс, ізатрін, суцімідін, біоресметрін |
|||||
Ціаніди |
Ціанплав (чорний ціанід), ціанамід кальцію |
|||||
Препарати міді |
Сульфат міді, хлорокис міді, трихлорфенолят міді |
|||||
Препарати сірки |
Колоїдна сірка, сірковуглець |
|||||
Алкалоїди |
Нікотин-сульфат, анабазин-сульфат |
|||||
Класифікація пестицидів за гігієнічною оцінкою
Властивості |
Ступінь вираженості |
Параметри |
Приклади |
Токсичність |
Сильнодіючі (отруйні) |
DL50 до 50 мг/кг |
Алдрш, ділдрін, метафос, тіофос, метилмеркурхлорид |
Високотоксичні |
DL50 50-200 мг/кг |
Гептахлор, поліхлоркамфен, метилмеркаптофос, фосфамід |
|
Середньотоксичні |
DL50 200-1000 мг/кг |
ДДТ, ексахлорциклогексан, поліхлорпїнен, бутіфос, карбофос, хлорофос |
|
Малотоксичні |
DL50 більше 1000 мг/кг |
Гексахлорбензол, ефірсульфонат, севін, цінеб |
|
Кумулятивність |
Зверхкумулятивні |
Коефіцієнт кумуляції < 1 |
|
Висококумулятивні |
Коефіцієнт кумуляції = 1-3 |
||
Помірнокумулятивні |
Коефіцієнт кумуляції = 3-5 |
||
Малокумулятивні |
Коефіцієнт кумуляції > 5 |
||
Стійкість |
Зверхстійкі |
Період розпаду > 2 років |
|
Стійкі |
Період розпаду 0,5-2 роки |
||
Помірностійкі |
Період розпаду 1-6 місяців |
||
Малостійкі |
Період розпаду < 1 місяця |
Провідна роль в розвитку отруєнь пестицидами належить токсичності отрут, їх концентрації у повітрі робочої зони або кількості отрути (доза), що надійшла в організм, тривалості та повторності впливу отрути, дії зовнішніх факторів та умов праці. Суттєве значення при цьому мають також перенесені захворювання, генетичні особливості реактивності організму, стан його систем детоксикації.
Отрутохімікати можуть потрапити в організм людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт та шкіру. Прискорює та підсилює розвиток отруєння перегрівання та переохолодження тіла, фізичне перенапруження. В клінічній картині гострих отруєнь пестицидами розрізняють 2 стадії або фази: токсигенну і соматогенну.
Токсигенна стадія за часом відповідає періоду перебування отрути в організмі людини і характеризується проявами ознак отруєння, які відображають "вибіркову токсичність" дії отрути на органи та системи- мішені організму. Соматогенна стадія виникає тоді, коли елімінація отрути завершена. В цей період важкість стану хворих зумовлена наслідками перенесеної хімічної травми.
Пестициди можуть здійснювати політропну дію або впливати переважно на той чи інший орган чи систему-мішень: нервову, дихальну, серцево-судинну, печінку, нирки, шкіру, слизові оболонки, тощо.
Патогенез інтоксикації пестицидами.
Контакт працюючих з пестицидами відбувається при транспортуванні, зберіганні, видачі препаратів, протруєнні насіння та посіві, розпилюванні та обприскуванні рослин, дефоліації бавовнику перед збором урожаю, внесенні отруйних приманок, при виробництві пестицидів. Відсутність необхідних засобів захисту та порушення правил техніки безпеки може призвести до виникнення важких гострих отруєнь, а при тривалому контакті – до хронічних інтоксикацій пестицидами.
Механізм дії ФОЗ полягає у гальмуванні активності ферменту ацетилхолінестерази, внаслідок чого клініка отруєння зобов'язана ефектам ендогенного ацетилхоліну, що накопичується в надлишковій кількості. Подібні токсикологічні властивості притаманні похідним карбамінової кислоти.
ХОЗ гальмують активність цитохромоксидази.
Ртутьорганічні пестициди блокують сульфгідрильні групи тіолових протоплазматичних ферментів, що каталізують різні види обміну.
Пестициди, що містять миш'як мають аналогічний механізм – блокада сульфгідрильних груп ключових ферментів вуглеводного, жирового обміну та тканинного дихання.
Інтоксикація фосфорорганічними пестицидами
За хімічною структурою ФОЗ є ефірами кислот: фосфорної (дібром, гардон); тіофосфорної (тіофос, матафос, метілмеркаптофос); дітіофосфорної кислоти (карбофос, фосфамід, аміфос); фосфорної (хлорофос); амідами пірофосфорної кислоти (октаметил). ФОС використовується як високоефективні інсектициди, акорициди, тощо.
Розрізняють гостре та хронічне отруєння ФОЗ.
При легкому ступені гострого отруєння турбують загальна слабкість, головний біль, запаморочення, нудота, гіперсалівація, кашель. Клінічно спостерігається блідість шкірних покривів, брадикардія поодинокі сухі хрипи в легенях.
У разі отруєння середньої важкості приєднуються виражені порушення з боку центральної нервової системи. У хворого відмічається депресія, апатія, головний біль, дизартрія, підвищення порогу збудження аналізаторів зору, смаку, нюху. Виявляються симптоми подразнення парасимпатичної нервової системи (ефекти ацетилхоліну): мускариноподібні (міоз, бронхоспазм, рінорея, бронхорея, гіперсалівація, сльозотеча брадикардія, тощо), нікотиноподібні (фібрилярні посмикування м'язів, судоми), центральні (зазначені вище). Виникає міокардіодистрофія, яка супроводжується гіпотонією, гепатомегалія, нефропатія (протеїнурія, мікрогематурія).
Важкий ступінь отруєння ФОЗ проявляється руховим збудженням, психозами, маренням, зоровими галюцинаціями, генералізованими судомами епілептноформного або клонічно-тонічного характеру, втратою свідомості і наступним розвитком мозкової коми. Можливий розвиток гострої токсичної пневмонії, гострого токсичного набряку легенів і смерть від асфіксії.
Хронічна інтоксикація ФОЗ проявляється астеновегетативними порушеннями з переважанням холінергічних ефектів, вегетосудинною дистонією за гіпертонічним типом, неврологічною та психастенічною симптоматикою.
Діагностика гострого отруєння ФОС ґрунтується на даних санітарно – гігієнічної характеристики умов праці та яскравій клінічній симптоматиці (міоз, гіперсалівація, профузне потовиділення, симптоми гострого токсичного набряку легенів, ціаноз, артеріальна гіпертензія, фібриляції м'язів та судоми, блювання, переймоподібний біль в животі, розлади вищої нервової діяльності). Повітря, що видихає хворий, та промивні води шлунка мають характерний неприємний запах (меркаптановий) ФОС. Найбільш точним біохімічним діагностичним критерієм отруєння є стійке пригнічення активності холінестерази сироватки крові та еритроцитів.
Характерними ознаками хронічного отруєння ФОС є виражений астенічний синдром з вегетативною дисфункцією та змінами крові.
Лікування гострого отруєння ФОЗ передбачає активну дезінтоксикаційну терапію, антидотну терапію холінолітиками (атропіну сульфат 0,1 % розчин по 1-2 мл внутрівенно через кожних 15-20 хвилин при легкому ступені важкості отруєння, по 2-4 мл при середньому ступені важкості через 10-15 хвилин по 5-6 мл при важкому ступені через 5-10 хвилин до ознак передозування атропіну); холінолітиками центральної і периферичної дії (арпенал 1-2 мл 5% розчину підшкірно, внутрім'язево; апрофен 1-2 мл 1% розчину підшкірно; амізил 0,001–0, 002 г усередину 3-6 разів на добу), реактиватори холінестерази (дипіроксим 15 % розчин 1 мл, 3-10 мл на курс внутрім'язево; ізонітразин 40% – 3 мл, до 4 г на курс).
Для усунення нікотиноподібних реакцій вводять гангліоблокатори: бензогексоній (2% розчин 0,5-1,5 мл), пентамін (0,1-0,3 мл 5% розчину).
При значному руховому збудженні і судомах слід застосувати оксибутират натрію (10 % – 40 мл внутрім'язево, внутрівенно), сульфат магнію (25% розчин – 20 мл внутрім'язево чи внутрівенно). Симптоматична терапія включає бронходилятатори, оксигенотерапію з піногасниками. При загрозі розвитку набряку легенів-сечогінні, глюкокортикостероїди, наркотичні анальгетики, тощо; коматозних станів – сечогінні, локальна краніальна гіпотерапія, люмбальна пункція.
Інтоксикація хлорорганічними пестицидами
З хлорорганічних сполук найчастіше застосовуються гексахлоран, хлортен, хлоріндан, гептахлор, ділдрін, поліхлорпінен.
Хлорорганічні з'єднання викликають гострі та хронічні отруєння.
Гострі отруєння ХОЗ проявляються салівацією, бронхореєю, колапсом, токсичним ураженням печінки і нирок (гостра ниркова недостатність, гепатаргія). Смерть настає від пригнічення серцево-судинної діяльності та паралічу дихального центра.
Хронічні отруєння ХОЗ викликають ураження нервової системи і паренхіматозних органів (гепатит, нефропатія, міокардіодистрофія).
Діагностика інтоксикацій ХОС ґрунтується на даних санітарно – гігієнічної характеристики умов праці, клінічної симптоматики отруєння. Рання діагностика інтоксикацій ХОС утруднена, оскільки початкові ознаки інтоксикації перебігають у вигляді функціональних розладів діяльності центральної нервової системи. Однак вони поступово прогресують, набувають більш вираженого характеру і перебігають за типом токсичної енцефаломієлополіневропатії. З вісцеральних синдромів найчастіше зустрічаються токсичний гепатит, токсична міокардіодистрофія, хронічний токсичний бронхіт з астматичним компонентом. Певне значення в діагностиці інтоксикацій має визначення в крові і сечі вмісту хлорорганічних пестицидів.
Лікування передбачає введення антиоксидантів (вітаміни С, Е), амінокислот, цитохрому Р-450. У важких випадках доцільне проведення гемодіалізу та інших методів екстракорпоральної недостатності. Лікування хронічних інтоксикацій симптоматичне з урахуванням основних клінічних синдромів отруєння.
Інтоксикація ртутьорганічними пестицидами
Основні представники ртутьорганічних пестицидів: етилмеркурфосфат, громазон, меркуран. Усі препарати високотоксичні з вираженими кумулятивними властивостями, ГДС вмісту ртуті для всіх речовин – 0,005 мг/м3
При інгаляційному надходженні РОЗ в першу чергу відбуваються зміни в нервовій системі, а у разі потраплення отрути через рот – диспептичні явища. Початкові прояви гострого отруєння складаються з загальної кволості, головного болю, диспептичних розладів. У роті може відчуватися неприємний "металевий" присмак, ясна кровоточать, характерний астеновегетативний синдром, попереково-крижовий радикуліт, полірадикулоневрити, токсичні енцефаломієлоневрити, біль та парестезії в кінцівках, розлади поверхневих видів чутливості у вигляді "рукавиць", "шкарпеток" або панчох. Дистальні відділи кінцівок набувають ціанотичного забарвлення. Можливий розвиток діенцефального синдрому, токсичної нефропатії, токсичного міокардиту.
Хронічне отруєння проявляється ртутним еритизмом, ртутним тремором, діенцефальними розладами токсичною енцефалопатією (на пізніх стадіях захворювання). Характерні прояви токсичний гепатит, міокардіодистрофія, анемія (гіпохромна). При інтоксикаціях легкого та середнього ступеня в крові та сечі виявляється ртуть, вміст якої перевищує 0,01 мг/л.
Діагностичне значення має визначення вмісту ртуті в сечі (від 0,01 до 0,5мгл).
Лікування передбачає застосування антидотної терапії (донатори тіолових груп): унітіол (5-10 мл 5% розчину внутрім'язево через кожні 3-6 годин), сукцимер (0,3г внутрім'язево перші два дні через 6 годин, 3 і 5 дні через 8 годин, на 6 і 7 дні – через 12 годин).
Інтоксикація миш'яковмісними пестицидами
До миш'яковмістних сполук, які застосовуються в сільському господарстві відносяться арсенат кальцію і паризька зелень відносяться до тіолових отрут.
Розрізняють три клінічні форми гострого отруєння: катаральну (з ураженням верхніх дихальних шляхів), паралітичну і шлунково-кишкову.
Хронічна інтоксикація проявляється диспептичними явищами, поліневритами, миш'яковою меланодермією, хронічним токсичним гепатитом, анемією.
Діагностика Біохімічними критеріями хронічної інтоксикації сполуками миш'яку є зниження вмісту в крові вітаміну В1 та піровиноградної кислоти, що зумовлене гальмуючим впливом миш'яку на активність ферментів: піруватоксидази та карбоксилази, а також підвищення вмісту миш'яку в біологічних рідинах (кров, сеча, жовч).
Лікування аналогічне терапії отруєнь РОЗ.
Інтоксикація похідними карбамінової кислоти.
Карбамати використовують як гербіциди, інсектициди, окорициди, фунгіциди, бактерициди.
Карбамати є отрутами паренхіматозної та нейротропної дії, їм притаманна ембріотоксична, гонадотропна, тератогенна і мутагенна дія, багато з них є алергенами та канцерогенами.
Клініка нагадує наведену вище картину отруєння ФОЗ з переважанням мускариноподібних та нікотиноподібних ефектів ацетилхоліну, лікування аналогічне.
Слід звернути увагу на невідкладні стани та ускладнення гострих отруєнь пестицидами: екзотоксичний шок, параліч дихального центру, асфіксія, гостра серцево-легенева недостатність, колапс, судомний синдром (генералізований), гостре порушення мозкового кровообігу, парези, плегії, гостра ниркова недостатність та принципи надання невідкладної допомоги при них, перш за все із застосуванням антидотної терапії шляхом введення комплексонів. Актуальним також є застосування еферентних методів детоксикації: плазмаферезу, плазмасорбції, гемодіалізу, лімфосорбції.
МСЕ при інтоксикації пестицидами передбачає тимчасову втрату працездатності при гострих отруєннях пестицидами легкого та середнього ступеня важкості; при важких отруєннях із наявністю ускладнень, що призводять до інвалідизації чи проценту втрати працездатності, хворих направляють на МСЕК для визначення групи інвалідності.