Патогенез. Біологічна дія свинцю призводить до порушення багатьох біохімічних процесів в організмі внаслідок його взаємодії з сульфгідрильними, амінними та карбоксильними групами ферментів, що спричиняє пригнічення активності останніх. Під впливом свинцю спостерігається суттєве гальмування активності ферментів порфіринового обміну, зокрема дегідратази дельта-амінолевулинової кислоти, а також гемсинтетази. Внаслідок зазначених явищ порушуються процеси біосинтезу гемоглобіну (зокрема включення заліза в гем), виникає сидероахрестична сидеробластна гіпохромна анемія.
Синдром нейросатурнізму зумовлений порушенням біосинтезу піридинових нуклеотидів, цитохромів, зниженням енергетичного забезпечення біохімічних реакцій в нервовій тканині під впливом свинцю.
Проявом сатурнізму з боку травного тракту є свинцева кайма (лілова смужка на яснах), свинцева колька (переймоподібний біль в животі внаслідок подразнення свинцем епігастрального нервового сплетіння з генералізованим ангіоспазмом та ішемією органів), токсичний гепатит.
ГДК свинцю в повітрі робочої зони складає 0,01мг/м3
Клінічна картина. В клінічному перебігу хронічної свинцевої інтоксикації розрізняють три стадії.
1.Початкова форма встановлюється за лабораторними симптомами інтоксикації, оскільки клінічна картина обмежується симптомами астеновегетативного синдрому, підвищеної втомлюваності, порушення формули сну. Характерним є підвищення вмісту в сечі дельта – амінолевулинової кислоти до 15 мг на 1г креатиніну і копропорфірину – 300 мкг на 1г креатиніну.В цій стадії вміст свинцю в крові не перевищує 500 мкг/л, в сечі – 100 мкг/л, для загального аналізу крові характерний ретикулоцитоз 2,0 – 2,5%, кількість еритроцитів з базофільною зернистістю збільшується до 35%.
2.Легка форма хронічної свинцевої інтоксикації характеризується синдромом поліневропатії (вегетативно-сенситивна форма): біль, парестезії, почуття оніміння кінцівок, симетричні дистальні порушення чутливості (гіперестезії, згодом гіпестезії) м'язева гіпотонія, лабільність артеріального тиску, тенденція до брадикардії.
Зміни з боку травного тракту проявляються порушенням секреторної функції шлунка (підвищення, згодом зниження), процесів всмоктування в кишечнику, моторики кишечника (дискінезія), можливі ознаки токсичного ураження печінки.
Має місце підвищення вмісту дельта-амінолевулинової кислоти, копропорфірину в сечі відповідно до 25 мг та 500 мкг на 1 г креатиніну, вміст свинцю в крові не перевищує 800 мкг/л, в сечі – 150 мкг/л. Збільшення ретикулоцитів в периферичній крові не перевищує 4,0%, еритроцитів з базофільною зернистістю – до 60%, на фоні анемії (гіпохромна гіперрегенераторна).
3.Виражена форма проявляється синдромом поліневропатії (чутливі, рухові розлади, астеновегетативні порушення). Класичною формою поліневриту при дії свинцю на організм є антебрахіальний тип паралічу (ураження розгиначів кисті і пальців рук, перш за все – променевого нерва, що зумовлює примусове положення кисті, яка звисає під прямим кутом у напівпронованому положенні, пальці зігнуті, великий палець приведений у бік долоні ("висяча кисть") ).
Можливим варіантом маніфестації вираженої форми сатурнізму є свинцева колька (переймоподібний біль в животі, стійкі закрепи (10-14 днів)), резистентні до дії проносних препаратів, підвищення артеріального тиску, брадикардія, гіпертермія. Має місце помірний лейкоцитоз, порфіринурія (червоний колір сечі).
Для вираженої форми хронічної свинцевої інтоксикації характерний розвиток анемічного синдрому (сидероахрестична, сидеробластна, гіпохромна анемія). Вміст дельта-амінолевулинової кислоти і копропорфірину в сечі становить більше 25 мг і 500 мкг на 1г креатиніну відповідно. Вміст свинцю в крові досягає 800 мкг/л і вище, а в сечі вище 150 мкг/л. Ретикулоцитоз перевищує 4,0%, кількість еритроцитів з базофільною зернистістю перевищує 60%.
Діагностика.При обстеженні хворого з підозрою на сатурнізм доцільно включати наступні методи дослідження: клінічний аналіз крові з підрахунком кількості ретикулоцитів, вміст заліза в сироватці крові, вміст дельта-амінолевулинової кислоти та копропорфірину в крові та екскреція із сечею, вміст свинцю в сироватці, пероксидну резистентність еритроцитів, осмотичну резистентність еритроцитів, активність АсАТ, АлАТ, рівень білірубіну та його фракцій, протеїнограму, коагулограму, іонограму, ЕКГ, УЗД внутрішніх органів, ГФДС, рівень токсичності плазми крові. Обов'язковими є консультації вузьких спеціалістів: гематолога, невропатолога, окуліста.
Лікування сатурнізму передбачає введення комплексонів: тетацин – кальцію (10% розчин внутрішньовенно по 20мл в 500мл 5% розчину глюкози 1-2 рази на день протягом 2-3 днів), пентацин (особливо при свинцевій кольці – 2-4 г в 5% розчині глюкози 200 мл 1-2 рази на добу).
Курс лікування складається з трьох циклів з 3-5 денними перервами між циклами. Додатково застосовують Д – пеніциламін у добовій дозі 600-900 мг. При наявності вираженого синдрому нейросатурнізму призначають вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, спазмолітики, гангліоблокатори, ФТЛ. При наявності анемічного синдрому: вітаміни В12, В6. При токсичних ураженнях печінки – гепатопротектори, ліпотропні засоби, есенціальні фосфоліпіди, антиоксиданти.
Питання експертизи працездатності при сатурнізмі вирішують залежно від стадії отруєння. При початковій формі – необхідне тимчасове переведення на роботу поза контактом зі свинцем терміном 1-2 місяці. У подальшому є можливість повернення у попередні умови праці (за умови повної нормалізації показників порфіринового обміну) чи повного припинення контакту у разі прогресування захворювання. При вираженій формі – раціональне працевлаштування поза контактом із свинцем.
Провідна роль в профілактиці сатурнізму належить періодичним медичним оглядом, а також профілактичному вживанню пектинових речовин (фруктові нектари, яблука, мармелад).