Свинець та його сполуки широко використовуються в промисловості: машино- та приладобудуванні, радіоелектроніці, в акумуляторному, кабельному, поліграфічному виробництві, виплавці кольорових металів, в чорній металургії, виробництві кришталю, фарб та емалі для порцелянової промисловості та ін.
Свинець надходить в організм інгаляційниим шляхом у вигляді пилу, аерозолю та парів та через ШКТ. Згідно з даними ВООЗ, присутній в організмі свинець може бути умовно розділений на фракцію, що обмінюється (10%), та стабільну (90%) фракцію. До фракції, що обмінюється, відноситься свинець крові, 95% якого зв'язано з еритроцитами, та свинець паренхіматозних органів (печінка, нирки, м'язи). Вміст металу в них перебуває в стані динамічної рівноваги з рівнем свинцю в крові. До стабільної фракції відноситься свинець, який знаходиться в кістках скелету (депо). Ця фракція відображає тривалий кумулятивний вплив, в той час, як перша свідчить про поточний або недавній контакт зі свинцем.
Виділення свинцю з організму здійснюється через нирки (близько 75%) та через шлунково-кишковий тракт (близько 15%). Частка інших шляхів елімінації свинцю (слина, потові залози та ін.) незначна і складає 6-7%. У період лактації невелика кількість свинцю потрапляє в молоко. Завдяки вираженій здатності до кумуляції, період напіввиведення свинцю з організму складає 20 років.
При роботі за умов тривалого контакту з металічним свинцем та його неорганічними сполуками виникає хронічна свинцева інтоксикація (сатурнізм): ураження нервової системи (центральної та периферичної), кровотворної системи, ШКТ та нирок, підсилення атерогенез (ранній розвиток атеросклеротичного процесу). ГДК свинцю та його неорганічних сполук у повітрі робочої зони: максимальна разова – 0,01 мг/м3, середня ГДК на зміну – 0,005 мг/м3.
Патогенез. Провідна роль інтоксикації свинцем належить розладам біосинтезу порфіринів та гему.
Синтез порфіринів проходить в еритробластах кісткового мозку, мітохондріях печінки та нирок, в клітинах ЦНС. Більша частина порфіринів йде на синтез гему, який є складним ферментативним процесом, кожний етап якого регулюється певним ключовим ферментом.
Шкідливий вплив свинцю на біосинтез порфіринів полягає в зменшенні активності дегідратази АЛК, внаслідок чого збільшується вміст АЛК в крові та екскреція її з сечею.
Гальмуюча дія свинцю на декарбоксилазу копропорфірину та гемсинтетазу, що регулює з'єднання двохвалентного заліза з протопорфірином, призводить до підвищення екскреції копропорфірину із сечею, збільшення вмісту вільного протопорфірину в еритроцитах та заліза в сироватці крові та еритробластах кісткового мозку (сидеробласти).
Внаслідок цих порушень виникає гіпохромна гіперсидеремічна сидероахрестична анемія.
Крім ферментопатичної дії на синтез гему, свинець порушує процес засвоєння заліза та синтез глобіну. Поряд із цим, встановлена безпосередня токсична дія свинцю на еритроцит, зокрема на його мембрану (порушення функціональної повноцінності та життєздатності еритроцита).
Патогенез неврологічних розладів при сатурнізмі: дегенеративні зміни нервових клітин, зв'язування з SH-групами ферментів, порушення процесів регуляції тонусу судин, рухової та чутливої сфери, обміну медіаторів, гормонів, вітамінів.
Патогенез змін ССС розлади вегетативної нервової системи з переважанням її гіперреактивності.
Клініка. Провідним синдромом інтоксикації свинцем є синдром ураження крові: зниження активності дегідратаз, дельта-амінолевулинової кислоти в крові, збільшення дельта-амінолевулинової кислоти та копропорфірину в сечі, протопорфірину та цинк-протопорфірину в еритроцитах, ретикулоцитоз, анемія: легкого ст.. (Нв 90-110 г/л), середній (Нв 70-90 г/л), та важкий (Нв нижче 70 г/л).
Розлади ЦНС (нейросатурнізм): астенічний, астено-вегетативний синдроми, поліневропатії та енцефалопатії різного ступеня важкості.
Розлади системи травлення: порушення секреторної та моторної функції ШКТ, виникнення свинцевої кайми, свинцевої кольки, токсичного гепатиту, дискінезій жовчовивідних шляхів.
Зміни діяльності ССС: лабільність АТ з тенденцією до гіпертензії, підвищення тонусу судин (периферичного опору), ранній розвиток атеросклеротичного процесу
Розлади ендокринної системи: розлади оваріально-менстуральної функції, виникнення неплідності, передчасних пологів, невиношування, скорочення періоду лактації у жінок, у чоловіків – імпотенції, азоспермії, лабільності функції щитовидної залози із тенденцією до гіпертиреозу.
Хронічна свинцева інтоксикація характеризується хвилеподібним перебігом (періоди загострення та ремісії), зумовленими надходженнями у кров метаболічно активного свинцю з депо, чому сприяють перенесені захворювання, вживання алкоголю, тощо. У залежності від вираженості клінічної картини розрізняють наступні форми свинцевої інтоксикації: початкова, легка, виражена.
Початкова форма інтоксикації. Клінічні симптоми інтоксикації відсутні. Спостерігаються лише лабораторні зміни: збільшення вмісту АЛК в сечі до 115 мкмоль/г креатиніну (15мг/1г креатиніну)(норма до 19 мкмоль), КП сечі до 450 нмоль/г креатиніну (300мкг/1г креатиніну) (норма до 120 нмоль), ретикулоцитоз до 25‰ (норма – до 12‰), збільшення еритроцитів з базофільною зернистістю до 40% (норма до 15%). Вміст гемоглобіну та еритроцитів в одиниці об'єму крові в межах норми, вміст свинцю в крові не перевищує 50 (500мкг/л), або 0,25 мкмоль% (норма до 0,19 мкмоль%), в сечі- (100мкг/л).
Легка форма інтоксикації. Клінічні прояви у вигляді астенічного чи астено-вегетативного синдрому, початкових форм вегето-сенсорної периферичної поліневропатії. Можуть спостерігатися зміни з боку ШКТ – синдром моторної дискінезії, порушення окремих показників функції печінки. Лабораторні зміни свідчать про підвищення екскреції АЛК до 190 мкмоль/г креатиніну (25мг/1г креатиніну) із сечею, КП – до 770 нмоль/г креатиніну (500мкг/1г креатиніну), спостерігається ретикулоцитоз до 40‰, збільшення кількості еритроцитів з базофільною зернистістю до 60%. Можливе зниження вмісту гемоглобіну у чоловіків до 120 г/л, у жінок – до 110 г/л. Вміст свинцю в крові не більше 800мкг/л або 0,38 мкмоль, в сечі –15 (150мкг/л).
Виражена форма інтоксикації характеризується розвитком одного або декількох синдромів: анемічного, свинцевої кольки, поліневропатії (змішаної сенсорно-рухової), астено-вегетативного синдрому, енцефалопатії, токсичного ураження печінки. Характерні виражені розлади порфіринового обміну: екскреція АЛК перевищує 190 мкмоль/г креатиніну (25мг/1г креатиніну), КП – 770 нмоль/г креатиніну (500мкг/1г креатиніну). Ретикулоцитоз більше 40‰, кількість еритроцитів з базофільною зернистістю більше 60%. Характерна гіпохромна анемія із зниженням вмісту гемоглобіну у чоловіків нижче 120 г/л, у жінок – нижче 110 г/л. Вміст свинцю в крові перевищує 800мкг/л або 0,38 мкмоль, в сечі –вище 150мкг/л.
Діагностика. Діагноз інтоксикації свинцем ґрунтується на даних профмаршруту, санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, попереднього та періодичних медичних оглядів, а також об'єктивних та суб'єктивних симптомах ураження крові, нервової системи, ШКТ, порфіринового обміну. При встановленні діагнозу хронічної інтоксикації свинцем необхідно керуватись двома групами біологічних тестів:
– експозиції (вміст свинцю в крові більше 0,3 мг/л для жінок та 0,4 мг/л для чоловіків, свинцю в сечі більше 0,04 мг/л, свинцю у волоссі більше 30 мкг/г);
– токсичних ефектів (вміст гемоглобіну в крові менше 110 г/л для жінок та 120 г/л для чоловіків, ретикулоцитів більше 2%, еритроцитів з базофільною зернистістю більше 15%, вміст дельта-АЛК в сечі більше 5 мг/г креатиніну, КП в сечі більше 80 мкг/г креатиніну, заліза в сироватці крові в межах норми (12,5-30,4 мкмоль/л) або вище, зниження швидкості проведення збудження в периферичних нервах.
Диференційна діагностика. При анемічному синдромі свинцеву інтоксикацію слід диференціювати від залізодефіцитної анемії, злоякісних новоутворень шлунка та кишечника, що перебігають з подібною клініко-лабораторною симптоматикою. Інтоксикацію свинцем необхідно диференціювати з таласемією
Враховуючи, що сатурнізм характеризується порушенням порфіринового обміну, диференційна діагностика повинна проводитись з групою порфірій і, в першу чергу, з гострою переміжною порфірією (ГПП).
Проведення детальної диференційної діагностики потребує свинцева колька, особливо при наявності характерної клінічної симптоматики синдрому "гострого живота".
Лікування. В лікуванні хронічної свинцевої інтоксикації необхідно враховувати характер клінічних ознак (синдромів) захворювання та ступінь їх вираженості. Провідними лікувальними та профілактичними заходами є припинення контакту зі свинцем в умовах виробництва та виведення його з організму.
З метою елімінації свинцю з організму широко застосовують комплексони – похідні поліамінокарбонових кислот – тетацин кальцій (CaNa2 ЕДТА) та пентацин (CaNa3 ДТПА). Особливою перевагою цих препаратів є здатність усувати прояви свинцевої кольки протягом доби. Схема лікування: 20 мл 10%-ного розчину тетацин-кальцію або 40 мл 5%-ного розчину пентацину вводять щоденно в/в струминно повільно в 20 мл 40%-ного розчину глюкози впродовж трьох днів з інтервалом в 3-5 днів. Курс лікування складають 2 або 3 цикли тобто 6 або 9 введень комплексона. При свинцевій кольці препарати вводять 2 рази на день у добовій дозі 2-4 г.
В останні роки досить широко використовують Д-пеніциламін (купреніл), який теж має властивість виводити свинець з організму. Препарат призначають per os в капсулах по 150 мг після їди. Добова доза – 450-900 мг, тривалість курсу залежить від ступеня вираженості інтоксикації.
Серед інших комплексонів (менш активних) застосовують: унітіол (5% розчин 5 мл в/м, 10-15 ін'єкцій на курс), натрію тіосульфат (30% розчин 10-30 мл в/в).
Під час приступу свинцевої кольки рекомендують посилений питний режим, форсований діурез (1-1,5 л 5% розчину глюкози та ізотонічного розчину натрію хлориду, 500 мл поліглюкіну в/в краплинно з одночасним введенням 60-80 мг фуросеміду (до 200-240 мг/добу), препарати дезінтоксикаційної дії білкової природи (плазма, альбумін), високі сифонні клізми з 30 г натрію сульфату або магнію сульфату, 2%-ним розчином натрію гідрокарбонату, спазмолітики (1 мл 0,1% атропіна сульфату або 1 мл 0,2% розчину платифіліну гідротартрату, 3 мл 2% розчину папаверину гідро хлориду п/ш, в/м чи в/в), в/в введення 10-15 мл 0,35% розчину новокаїну (до 150 мл на добу), 20% розчин магнію сульфату 5-10 мл внутрішньом'язево, 10% розчин кальцію хлориду по 5-15 мл внутрішньовенно з метою збалансування порушеної рівноваги іонізованого кальцію в плазмі крові. Підсилює ефективність фармакотерапії застосування теплих ванн, гарячого обгортання, компресів та грілок на ділянку живота.
При наявності виражених проявів з боку ЦНС (енцефалопатія з менінгеальними ознаками) комплексони протипоказані, доцільне проведення люмбальної пункції (зменшення набряку мозку). При наростаючій гострій нирковій недостатності необхідне проведення плазмаферезу, плазмасорбції або гемодіалізу.
Доцільним є призначення вітамінотерапії, особливо вітамінів С і В6 (кофермент у синтезі порфіринів) та В12, ліпоєвої кислоти (0,5% розчину до 200 мл на добу), ессенціальних фосфоліпідів (ессенціале Н), тіотріазоліну (2,5% розчину по 2 мл в/м), адаптогенів та ін.
Хворим на сатурнізм показане санаторне-курортне лікування: сірководневі ванни (П'ятигорськ, Мацеста, Хмільник), масаж, кінезіотерапія, ЛФК.
Експертиза працездатності. При початковій формі інтоксикації після лікування рекомендують тимчасовий перевід на роботу поза контактом зі свинцем терміном 1-2 місяці з видачею доплатного лікарняного листа, з подальшим поверненням на попередню роботу.
Хворі на сатурнізм легкого ступеня після стаціонарного лікування (тимчасова повна непрацездатність) переводяться на роботу поза контактом зі свинцем на 2 місяці з видачею доплатного лікарняного листка. За умов повної нормалізації всіх показників порфіринового обміну вони можуть повернутися на попередню роботу.При наявності залишкових ознак периферичної поліневропатії або у випадку рецидивів інтоксикації необхідне припинення контакту зі свинцем.
У ряді випадків хворі направляються на МСЕК для встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності.
Профілактика повинна включати організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи.