Патогенез. Інтоксикація тетраетилсвинцем зумовлена властивістю сприяти збільшенню вмісту піровиноградної кислоти та ацетилхоліну в головному мозку та серотоніну в крові. Прояви гострого отруєння складають симптомокомплекс гострого токсичного психозу (галюцинаторний, органічний, астенічний, деліріозний (марення) синдроми), який може ускладнитись токсичною комою.
ГДК тетраетилсвинцю (ТЕС) 0,005 мг/м3 .
Клінічна картина. Залежно від інтенсивності і тривалості впливу ТЕС на організм може виникнути гостре або хронічне отруєння.
У початковій стадії (І) гострого отруєння виникають головний біль, блювання, металевий присмак у роті, загальна кволість. Хворі ейфоричні, зі зниженою критикою, порушенням формули сну, сон з кошмарними сновидіннями. Розрізняють наступні синдроми першої стадії: передделірійний, органічний, астенічний. Для першого характерні галюцинації: відчуття стороннього предмета у роті (нитки, волосся), бігання мурашок по тілу, зорові (обличчя, образи), які виникають в період засинання. Органічний синдром за типом енцефалопатії проявляється ураженням кірково-підкіркових центрів рухової сфери: атаксія, ністагм, дизартрія, тремтіння кінцівок, головний біль, безсоння.
ІІ стадія – передкульмінаційна проявляється маренням.
ІІІ стадія кульмінаційна – посилення клініки гострого токсичного психозу, колапс, кома, що виникають залежно від дози ТЕС.
Хронічне отруєння має три стадії: початкова (І), ІІ (неврастенія, психастенія, психози), ІІІ (токсична енцефалопатія).
Діагностика. Вирішальне значення в діагностиці інтоксикацій ТЕС та етильованим бензином мають відомості про несприятливі умови праці (дані про підвищений вміст ТЕС у повітрі робочої зони), наявність клініко-функціональних ознак гіпоталамічної дисфункції та характерних психопатологічних розладів. Певне значення в діагностиці має підвищення вмісту свинцю в крові та сечі та ацетилхоліну в крові. Однак відсутність вказаних порушень не є достатньою підставою для виключення інтоксикації ТЕС.
Диференційну діагностику інтоксикацій марганцем слід проводити із післяенцефалітним паркінсонізмом, органічними порушеннями мозкового кровообігу на фоні атеросклерозу.
При інтоксикації ТЕС можуть виникати загрожуючи життю невідкладні стани та ускладнення: екзотоксичний шок, епілептиформний синдром, колапс та ін.
Лікування: активна дезінтоксикаційна терапія, вітамінотерапія (група В, С, Е), гексенал (10% розчин 10 мл в/м), барбітал (2% розчин 50 мл в клізмі), сульфат магнію (25% розчин 5-10мл),біогенні стимулятори, ноотропи.
В комплекс обстеження хворого з підозрою на нейротоксикози доцільно включати наступне: клінічний аналіз крові з підрахунком кількості гранулоцитів, дослідити вміст ртуті та марганцю в сироватці крові та сечі, пероксидну резистентність еритроцитів, осмотичну резистентність еритроцитів, активність АсАТ, АлАТ, рівень білірубіну та його фракцій, протеїнограму, коагулограму, іонограму, ЕКГ, УЗД внутрішніх органів, ГФДС, рівень токсичності плазми крові, сечовина, креатинін, пробу Реберга, активність ацетилхолінестерази. Обов'язковими є консультації вузьких спеціалістів: гематолога, невропатолога, окуліста, психіатра.
Питання МСЕ. На початкових стадіях хронічних інтоксикацій нейроотрутами, а також при гострих отруєннях ТЕС – тимчасова непрацездатність (часткова) – з видачею доплатного листка. При І стадії хворі підлягають раціональному працевлаштуванню чи встановленню третьої групи інвалідності. Хворі з ІІ стадією інтоксикації через значне зниження працездатності або повну її втрату підлягають переведенню на третю або другу групу інвалідності. При ІІІ стадії хворі повністю непрацездатні (інваліди другої чи першої групи).