Слід звернути увагу на те, що лабораторні методи, крім загальноклінічних аналізів крові і сечі, функціональних ниркових проб (залишковий азот, сечовина і креатинін сироватки крові, клубочкова фільтрація, канальцева реабсорбція), охоплюють бактеріологічне дослідження з визначенням виду бактерій, їх атипових форм, мікробного числа і чутливості до антибактеріальних препаратів.
Якщо немає чітких даних, крім звичайного огляду сечі, визначають кількість клітинних елементів, у разі потреби використовують провокаційні проби, наприклад , преднізолоновий тест (30 мг преднізолону внутрішньом'язово на ніч з повторним загальним аналізом сечі уранці). На лабораторних методах дослідження ґрунтуються кліренс-тести функціональної здатності нирок.
Питання про необхідність застосування того чи іншого методу дослідження вирішується на підставі правильної інтерпретації даних, одержаних під час збирання анамнезу та фізичного огляду. Шаблонний підхід неприпустимий. Призначають аналізи цілеспрямовано.
Основними методами дослідження сечі є хімічний і мікроскопічний. Слід пам'ятати – для того , щоб об'єктивно оцінити зміни в сечі, важливо правильно її зібрати. Для загального аналізу сечу збирають зранку натще. Перед цим проводять туалет зовнішніх статевих органів (особливо в жінок).
Бактеріологічне дослідження сечі доцільне при будь-якому запальному процесі. Потрібно визначати не лише вид мікроорганізму і мікробне число, а й чутливість мікрофлори до різних антибіотиків і хіміопрепаратів. Посів сечі обов'язковий у разі тяжкого септичного стану.
Слід знати, що виявлення бактеріурії не є основною ознакою пієлонефриту. Цього симптому не досить для встановлення діагнозу пієлонефриту. Відсутність бактеріурії не виключає наявності пієлонефриту, особливо в тих випадках, коли бактеріологічне дослідження проведено після або під час антибактеріальної терапії (велика вірогідність хибних від'ємних результатів).
Слід звернути увагу на те , що при туберкульозі нирок для виявлення мікобактерій у сечі застосовують бактеріоскопію, а також використовують біологічну пробу ( у ведення сечі хворого під шкіру чи внутрішньоочеревинно гвінейській свинці), посіви сечі на специфічне поживне середовище. Дослідження крові може дати уявлення про активність процесу і ефективність лікування, а також про адекватність призначених засобів. Методи функціональної діагностики дозволяють оцінити функцію нирок як єдиної системи і кожної нирки окремо.
До лабораторних методів дослідження відносяться:
– загальний аналіз сечі;
– методи кількісного визначення формених елементів у сечі : метод Амбурже, метод Аддіс-Каковського, метод Нечипоренк а ;
– дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького;
– дослідження парціальних функцій нирок: клубочкова фільтрація (проба Реберга), канальцева реабсорбція, дослідження ниркового плазмотоку та кровотоку.
Перед збором сечі обов'язково підмивають зовнішні статеві органи (незалежно від статі). Посуд для збору сечі повинен бути чистий та сухий. Як правило, сечу збирають зранку, відразу після нічного сну, під час вільного сечовипускання, беруть середню порцію, у кількості 50-100 мл.
З діагностичною метою забору використовують катетеризацію сечового міхура. У нормі колір сечі має солом'яно-жовте забарвлення. Світло-жовтий колір – при вживанні великої кількості води. Насичено жовтий колір – при обмеженому вживанні води. У новонароджених на протязі першого тижня життя колір сечі змінюється: відразу після народження – безбарвна, у наступні 2-4 доби – темна та каламутна (високий вміст сечокислих солей), а з 5-6-ї доби – світло-солом'яна та прозора. Сеча безбарвна – при нецукровому діабеті;- блідо-жовта – при зморщеній нирці; темно-жовта – при застійній нирці, недостатності кровообігу на фоні ураження міокарда та клапанної системи серця; кольору «м'ясних помиїв» – при гломерулонефрит i , сечокам'яній хворобі, поліпах миски та нирок, пухлинах, геморагічних діатезах, лікуванні антикоагулянтами; кольору «пива» – при вірусному гепатиті й паренхіматозних жовтяницях; темно-бура (до чорного) – при меланосаркомі; сіро-молочна – при підвищеному вмісті фосфатів; цегляно-червона – при підвищеному вмісті солей уратів та оксалатів; червоний або рожево-червоний колір – при прийомі або отруєнні амідопірином, анальгіном, антипірином, карболовою кислотою; пурпурно-червоний – при прийомі фенолфталеїну; темно-коричневий – при прийомі індикану.При стоянні – невеличке помутніння (діагностичного значення не має).
Каламутність сечі може бути з умовлена:
– підвищеним вмістом солей (сечокислих, фосфорнокислих, вуглекислих);
– бактеріурією;
– наявністю великої кількості формених елементів крові, циліндрів, слизу, жирів.
Проба трьох склянок. З а допомогою цього методу виявляють, на якому рівні сечових шляхів виділяється кров або лейкоцити.
Метод Амбурже – підрахунок формених елементів, що виділяються і з сечею за 1 хвилину, тобто , швидкість їх виведення (за 1 хвилину і з сечею виділяється до 1000 еритроцитів, до 2000 лейкоцитів).
Метод Аддіс-Каковського – кількість формених елементів і циліндрів у добовій кількості сечі (до 1 млн еритроцитів, 2 млн лейкоцитів, до 20 тис. гіалінових циліндрів).
Метод Нечипоренк а – визначення кількості формених елементів в 1 мл сечі (еритроцитів – до 1000-2000, лейкоцитів – до 2000-4000, гіалінових циліндрів – до 200-250).
Відносна щільність сечі залежить від концентрації азотистих шлаків (сечовина, креатинін) і електролітів. Максимальна щільність сечі характеризує концентраційну здатність нирок, пов'язану з функцією канальцевого апарата. Виявлення при разовому дослідженні відносної щільності сечі більше 1.018 дозволяє виключити ХНН. При виявленні гіпостенурії (щільність сечі менше 1.016) необхідно провести повторне дослідження, а також пробу Зимницького. На відносну щільність сечі впливає присутність в сечі глюкози, при масивній глюкозурії відносна щільність сечі дорівнює 1040-1050. При паренхіматозних враженнях нирок концентраційна функція може зменшуватися, а в тяжких випадках (первинно та вторинно зморщена нирка) повністю втрачається.
Проба Зимницького. Перевага цієї проби полягає в проведенні функціонального дослідження нирок при звичайному режимі харчування та прийому рідини. Тому при госпіталізації, як правило, її проводять на 3-ю добу перебування дитини в лікарні.
Пробу за Зимницьким використовують для оцінки концентраційної здатності нирок. В нормі відносна щільність сечі може коливатися в межах від 1.005 до 1.025, а на денний діурез припадає 2/3 – 3/4 добової кількості сечі. Ознаки порушення функції нирок, які виявляються за допомогою проби Зимницького – поліурія і ніктурія зі зниженням максимальної щільності сечі до 1.018 і нижче та зменшення амплітуди коливання відносної щільності сечі. При глюкозурії постійно спостерігається висока відносна щільність сечі.
Проведення проби: за кожні 3 год. на протязі доби хворий збирає сечу в окремі банки з позначенням часу (всього 8 порцій). В лабораторії визначають кількість і відносну щільність сечі в кожній порції. Вираховують величину добового, окремо нічного та денного діурезу, порівнюють величину відносної щільності сечі в різних порціях.
Дослідження крові . Збільшення ШОЕ спостерігається при активному запальному процесі, лейкоцитоз із нейтрофільозом – при атаці пієлонефрита.
Анемія має нормохромний характер, обумовлена недостатньою продукцією ниркового еритропоетина і спостерігається при ХНН.
Азотисті шлаки. При нирковій недостатності без ознак гіперкатаболізму підвищення вмісту сечовини у крові не перевищує 20-30 мг% (3.3-4.9 ммоль/л) на добу, співвідношення кількості азоту сечовини і креатиніну в крові не досягає 10, степінь гіперкаліємії і метаболічного ацидозу відповідає вираженню азотемії. При гіперкатаболічній нирковій недостатності збільшення вмісту сечовини в крові перевищує 30 мг% (4.9ммоль/л) на добу і значно випереджує підвищення концентрації креатиніна (коефіцієнт азот сечовини/креатинін більше 11), виявляється виражена гіперкаліємія, некомпенсований метаболічний ацидоз, гіперурикемія.
Проба Реберга. Вимірювання клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції по кліренсу ендогенного креатині на використовують для оцінки фільтраційної функції нирок і ранньої діагностики ниркової недостатності. Проводиться на стандартному харчовому і водному режимі при вживанні не менше 1.2-1.5 л рідини на добу. Клубочкову фільтрацію (КФ) визначають по формулі: КФ = Ккрс х ХД/ Ккрп
де Ккрс – концентрація креатині ну в сечі
ХД – величина хвилинного діурезу
Ккрп – концентрація креатині ну в плазмі крові
В нормі КФ 100-120 мл /хв, при ХНН вона знижується.
Спермограма або аналіз сперми (еякулята) сьогодні є звичайнісінькою і дуже поширеною процедурою. У першу чергу спермограма показана тим чоловікам, у яких підозра на безплідність. Також на підставі даних спермограми можна судити про наявність різних урологічних і інфекційних захворювань, простатиті. Ідеальним, і рекомендованим Всесвітньої Організації Охорони здоров'я, методом отримання сперми для проведення аналізу спермограми визнана мастурбація.
Спермограма, або аналіз сперми, дуже не дорога, і досить проста, швидка процедура. Рекомендується здійснювати збір сперми в клініці, тому що це дозволяє фахівцям в найкоротші терміни почати аналіз отриманого матеріалу. Якщо ж, з якихось причин, ця процедура відбувається вдома, то необхідно протягом години, дотримуючись теплової та світловий режим, доставити сперму в лабораторію клініки.
Як зазначалося вище, мастурбація – ідеальний шлях отримання сперми для спермограми. Чому не можна використовувати презерватив для збору сперми? Відповідь проста: мастило презерватива надає згубний вплив на сперматозоїди, що значно позначається на отриманих результатах спермограми. Також не рекомендується і такий метод як перерваний статевий акт. У цьому випадку в що здається сперму може потрапити мікрофлора, або клітини, вагінального походження, властиві організму статевого партнера.
Існують ще декілька умов для отримання достовірного результату спермограми:
1) Не можна вживати алкоголь, в т.ч. і пиво, протягом декількох днів перед здачею сперми на спермограмму.
2) Також не можна вживати і лікарські препарати.
3) Рекомендується статеве утримання протягом 3-5 днів. Доведено, що більший термін утримання миє призвести до зниження рухливості та збільшення кількості аномальних сперматозоїдів, менший – до заниженим обсягом сперми і кількості сперматозоїдів.
Розшифровка спермограми (основні параметри).
1. Час розрідження еякулята.
Сперма, як правило, спочатку не є зовсім рідкою. Тільки по закінченню деякого часу (через 10-60 хв.) Еякулят ставати рідким. Якщо розрідження затягується або взагалі не відбулося, то це може вказувати на порушення роботі передміхурової залози. Зв'язок між часом розрідження еякулята і чоловічим безпліддям не виявлена.
2. Обсяг сперми.В нормі обсяг сперми дорівнює приблизно 1 чайній ложці (3-4 мл). Обсяг грає велику роль при заплідненні, адже насіннєва плазма активно пригнічує імунітет жінки (сперматозоїди, для імунної систему жінки – чужорідні льотки). Якщо при зборі сперми було загублено понад 1/4 сперми необхідно повідомити про це фахівцеві (уролога).
3. Колір сперми (еякулята).
Колір сперми у більшості чоловіків білувато-сірого кольору, без будь-яких домішок.
4. Водневий показник (рН).
Водневий показник (рН) дуже часто виявляється дуже важливою підказкою щодо визначенні порушень репродуктивної і статевої функції. Робить значний вплив на постановку діагнозу.
5. Кількість сперматозоїдів.
Норма спермограми – 60-120 млн/мл в 1 мл. У порівнянні з цим показником всі інші здаються дрібницями. При підрахунку сперматозоїдів використовуються різні мікроскопічні пристрої.
6. Рухливість сперматозоїдів.
У нормі спермограма покаже 60-70% активних, 10-15% слабоподвіжних і 20-25% нерухомих сперматозоїдів. Якщо в спермі нерухомих сперматозоїдів вище норми, то це вказує на запальне захворювання або на наявність
безпліддя. Зниження рухливості сперматозоїдів часто спостерігається у людей, що працюють при високій температурі, наприклад, у кухарів, банщиків, працівників "гарячого цеху".
Спермограма – дуже інформативний вид аналізу. Результати спермограми просто не замінимі при виявленні причин безпліддя, наявності різних захворювань. Саме тому здавати сперму на аналіз необхідно кожному чоловікові, навіть якщо його і нічого не турбує.