Збудник – Mikoplasma hominis тип І, рідше – тип ІІ.
Захворювання, що викликаються мікоплазмою:
У жінок: У чоловіків:
– вульвовагініт – везикуліт
– цервіцит – простатит
– аднексит – баланопостит
– оофорит – парауретрит
– цистит – епідидиміт
– бартолініт – періорхіт
– сальпінгіт
Перебіг: – гострий
– хронічний (латентний, безсимптомний)
– часто мікоплазми асоціюють з різними патогенними і умовно-патогенними мікроорганізмами
– часто виявляються у хворих гонореєю і трихомоніазом
Діагностика:
– епідеміологічні дані;
– клінічні дані;
– лабораторні дані (культуральний метод; РПГА).
Лікування:
– препарати тетрациклінової групи (14-15 днів по 1-1,5 г на добу)
Найбільш ефективні:
– метациклін
– доксицикліна гідро хлорид (по 0,1 г 2 рази на добу)
– спектиноміцина гідрохлорид
– засоби, що підвищують неспецифічну реактивність організму (пірогенал, екстракт алоє, аутогемотерапія та ін.).
– місцеві терапевтичні процедури.
Контроль через 10-14 днів.