Етіологія: дріжджоподібні гриби роду Candida – С.albicans, C.krusei, C.tropicalis, C.pseudotropicalis, C.stellatoidea, C.parapsilosis, а також гриби роду Torulopsis (Torulopsis glabrata)- умовно патогенні мікроорганізми (патогенність визначається станом макроорганізму)
– одноклітинні мікроорганізми, утворюють псевдоміцелій (із тонких клітин ® бластоспори), 3 серогрупи: А, В, С
– аероби
– оптимальним є лужне середовище – рН 6,0 – 6,5
– при 50 ° С – 100 ° С – руйнування клітин
– зумовлюють сенсибілізацію
Екзогенні чинники: – дієта, збагачена вуглеводами
– робота, пов’язана з вуглеводами (кулінарія)
– недотримання гігієни
Ендогенні чинники:
– Ендокринні захворювання (цукровий діабет, ожиріння, мікседема, тиреотоксикоз, дисфункція яєчників)
– Захворювання крові (лейкоз, анемія)
– Вегетодистонії з підвищеною пітливістю
– Гіповітамінози (В2 та В6)
– Дисбактеріоз кишківника
– Імунодефіцитні стани (СНІД та ін.).
Пускові механізми:
– тривала нераціональна антибіотикотерапія
– застосування глюкокортикоїдів, імуносупресантів (при тяжких соматичних захворюваннях)
– застосування контрацептивів
– вагітність
Клініка.
У чоловіків:
· баланостит (91,3 – 96,6%)
· уретрит (3,4 – 8,7%)
· цистіт
· пієлонефріт
У жінок та дівчаток:
· вульвіт
· вагініт, вульвовагініт
Кандидозний баланопостит:
– свербіж, печіння – біль
– шкіра гіперемована, набрякла
– покрита сірувато-білим нашаруванням
– мацерована, місцями ерозована
– при мікроскопії нашарувань – елементи грибка
Кандидозний уретрит – зрідка.
– підгострий, торпідний перебіг
– без скарг або легкий свербіж
– виділення незначні, жовтуваті, слизисті
– при уретроскопії – білуватий наліт на слизовій уретри на тлі гіперемії, набряку
Кандидозний вульвовагініт: у жінок і дівчаток
– інтенсивний, іноді нестерпний свербіж
– на слизовій оболонці піхви та шийки матки – крихкуватий або плівчастий наліт на гіперемійованому тлі з рідкими виділеннями;
– схильність до рецидивування.
Лабораторна діагностика.
Мікроскопічний метод : виявлення скупчення брунькуючих дріжджових клітин (переважання клітин при гострих формах) і тонкі гіллясті нитки псевдоміцелію (переважання при хронічних формах).
Мікробіологічний: засів матеріалу на середовище Сабуро.
Внутрішньошкірні проби з полісахаридним антигеном
Лікування: дієта з обмеженням вуглеводів
– усуненням сприяючих чинників (комплексне обстеження)
– вітаміни групи В, зокрема рибофлавін
– змазування 5-10 % розчином бури у гліцерині
– Обмежені гострі форми – місцева терапія:
1) йодисті – калію і натрію йодид, розчин Люголя
2) анілінові барвники
3) кислоти – саліцилова, бензойна
4) основи – натрію гідрокарбонат, натрію тетраборат
5) альдегіди – гексаметилентетрамін
6) протигрибкові – ністатинова, леворинова, клотримазолова мазі, кліон Д
– При хронічних поширених – загальна+місцева терапія – ністатин, леворин, нізорал, орунгал, мікосист + неспецифічна імуностимулююча терапія.