Кришталик відіграє роль лінзи з перемінною оптичною силою. Він підвішений в оці на зв’язковому апараті, не має нервів і судин. Життєзабезпечення кришталика залежить від рідини, що оточує його. Крізь капсулу кришталика проникають електроліти, амінокислоти, білки, ліпіди, вітаміни та інші інгредієнти, необхідні для функціонування його клітин, щільно закладених у капсулі. Поживні речовини необхідні не лише для збереження цих клітин, але й для поділу клітин епітеліального шару, розташованих під передньою частиною капсули. Поділ цей відбувається впродовж усього життя людини. Порушення складу внутрішньоочної рідини, яке спостерігається в умовах захворювань очей (наприклад, при увеїті), позначається на стані кришталика, особливо на його прозорості. Захворювання кришталика розглядають, виходячи з порушень його прозорості, розташування і форми. Під катарактою розуміють порушення прозорості кришталика. Таке тлумачення можна сприймати умовно, оскільки під час ретельного дослідження нормальних очей можливе виявлення окремих крапкових помутнінь, що не справляють негативного впливу на зір.
За походженням катаракти поділяють на набуті та природжені.
Набуті катаракти:
Вікова катаракта. Помутніння кришталика, що відзначаються в осіб старших за 50 років, зараховують до вікової катаракти.
Розвиток захворювання проходить декілька стадій.
Початкова катаракта характеризується появою сірих помутнінь, здебільшого у вигляді шпиць. Порушення прозорості може розпочинатися в середній або кірковій зоні. Ступінь зниження зору залежить від локалізації та інтенсивності помутніння. У більшості хворих з початковою катарактою знижується гострота зору вдалеч.
Незріла катаракта має різні клінічні прояви. Активне проникнення рідини крізь капсулу зумовлює її набрякання. Кришталик стовщується, внаслідок чого передня камера стає більш мілкою, а зіниця набуває сірого кольору. За допомогою біомікроскопічного дослідження в передньому кірковому шарі виявляють вакуолі та розшарування кришталикових волокон. Хворий не може читати, кольори сприймає ніби через сіру завісу. Орієнтування в приміщенні зберігається. Ущільнення ядра може призвести до появи бурого відтінку кришталика.
Зріла катаракта – помутніння кришталика завершується і зір знижується до світловідчуття з правильною проекцією світла. Зрідка відбувається накопичення великої кількості бурого пігменту і кришталик набуває темного відтінку – “чорна катаракта”.
Перезріла катаракта – мутні кортикальні маси зрілої катаракти розріджуються, і щільне ядро вільно плаває в каламутній кришталиковій рідині.
Ускладнена катаракта – помутніння кришталика, пов’язане з будь-яким захворюванням ока або організму в цілому. Катаракту викликають такі захворювання очей: увеїт, пігментна дегенерація сітківки, відшарування сітківки, глаукома, короткозорість високого ступеня.
Із загальних захворювань катаракту здебільшого спричиняє цукровий діабет. У зв’язку зі збільшенням кількості хворих на діабет ускладнена катаракта трапляється дедалі частіше. Розвиток ускладненої катаракти часто розпочинається із заднього відділу кришталика. Мутні шари його формуються у вигляді келиха, “дно” якого відсунуте до заднього полюса кришталика, а “краї” орієнтовані наперед.
Ускладнена катаракта виникає в разі порушення кальцієвого обміну, наприклад при захворюванні щитовидної залози.
Травматична катаракта розвивається як при тупих, так і при проникаючих ушкодженнях очного яблука.
Катаракта виникає внаслідок порушення цілості капсули кришталика при проникаючих ушкодженнях ока колючими, ріжучими предметами, осколками.
Внутрішньоочна рідина потрапляє всередину кришталика і спричинює помутніння його фібрил. Якщо в перші години після травми невеликий отвір у капсулі блокується райдужною оболонкою або продуктами запалення, то утворюється невелике локальне помутніння. Клітини кришталика, не захищені капсулою, виявляють антигенні властивості й зумовлюють запальну реакцію.
Контузійна катаракта проявляється в перші дні після контузійної травми у вигляді кільця, що відповідає діаметру зіниці в момент удару. Через декілька місяців помутніння можуть з’явитися на всьому кришталику.
Променева катаракта виникає внаслідок променевого ушкодження кришталика. Віддавна відома катарактогенна дія інфрачервоних променів. Катаракту склодувів, змушених дивитися на розплавлене скло, що випромінює ці промені, вважають професійним захворюванням.
Катарактогенну дію справляє короткохвильове випромінювання: рентгенівські промені, альфа-, бета-, гамма-випромінювання. Крайні дози, що спричинюють катаракту, індивідуальні.
Токсикогенна катаракта. Відома катарактогенна дія деяких токсичних речовин, що потрапляють в організм зі стравою або повітрям До таких належать ріжки, нафталін, нітробарвники. Експериментальну катаракту спричинює годування тварин нафталіном. Тринітротолуолову катаракту у працівників військових заводів вважають професійним захворюванням.
Природжена катаракта має різноманітні морфологічні прояви. Гострота зору коливається від світловідчуття до нормального (наприклад, в умовах невеликої полярної катаракти). Найчастіше природжені катаракти не прогресують.
Природжена катаракта як перешкода на шляху світла до сітківки не лише знижує гостроту зору, але й зумовлює функціональну бездіяльність зорового аналізатора, що зрештою спричинює розвиток необоротних форм амбліопії.
Усунення монокулярної катаракти в 3-5 річному віці (не кажучи про більш пізній) функціонально малоефективне.
Лікування катаракти:
Велика кількість медикаментозних засобів (краплі Смирнова, тауфон, вітайодуроль, катахром, сенткаталін та ін.) призначають з метою не так просвітлення кришталика, як стримування подальшого розвитку катаракти. Краплі, що містять вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, призначені для корекції обмінних процесів у кришталику. Ефективність інсталяційної терапії зазначеними засобами сумнівна. Хірургічне втручання – поки що єдиний ефективний засіб лікування. Екстракція катаракти – найчастіша операція в офтальмологічній практиці.
Афакічне око, що має лише заломлюючу силу рогівки, потребує оптичної корекції окулярами, контактними лінзами або штучним кришталиком. Гострота зору без корекції становить 0,02-0,04. Сильні (+12 дптр) товсті збиральні лінзи в окулярах оптично недосконалі, а при монокулярній афакії не переносяться взагалі.
Контактні лінзи мають очевидну перевагу перед окулярами як в оптичному, так і косметичному відношенні, хоча також не позбавлені недоліків: подразнення очей (не переносність), нестійкий бінокулярний зір.
Оптимальне вирішення проблеми – інтраокулярна корекція. Катаракту усувають або інтракапсулярно (разом з капсулою кришталика), або екстракапсулярно (зі збереженням задньої і частково передньої частини капсули кришталика). Інтракапсулярна екстракція з використанням низько-температурної техніки – кріоекстракція катаракти – була розроблена польським професором Т. Кравичем і дістала визнання в усьому світі. Однак пізніше стало очевидним, що екстракапсулярна екстракція катаракти більш практична (завдяки використанню капсули кришталика для фіксації штучного кришталика). У зіничній зоні передньої частини капсули роблять отвір, крізь який видаляють ядро і кришталикові маси, а в капсулярному мішку розміщують ІОЛ. Інтракапсулярна фіксація ІОЛ дає високий зоровий ефект (у 95% випадків зір становить 0,5 і більше) і забезпечує стабільніше положення імплантату, що зумовлює цілковиту реабілітацію практично для будь-якої професійної діяльності. У розвинених країнах близько 90% екстракцій катаракти завершується імплантацією ІОЛ. Мікрохірургічна техніка екстракції катаракти та імплантації ІОЛ дає змогу оперувати хворих на різних стадіях патологічного процесу. Показаннями до операції слід вважати труднощі у виконанні професійних обов’язків при гостроті зору нижчій за 0,5.
Використання ультразвукової техніки робить можливим емульсифікувати тьмяний кришталик і видалити його крізь невеликий розтин (3 мм) у капсулі ока. Факоемульсифікацію застосовують переважно для видалення незрілих катаракт. Розроблені моделі ІОЛ з гнучких матеріалів (силікон, гідрогель), котрі в скрученому вигляді імплантують в око крізь розтин. Сучасна технологія дає змогу досягати швидкої реабілітації хворих на катаракту і проводити операції амбулаторно.
Методи дослідження кришталика:
– візометрія для далі та близькості;
– метод бокового освітлення;
– дослідження в прохідному світлі;
– біомікроскопія;
– ехобіометрія;
– тонометрія.