При опитуванні хворих увага студентів звертається на етіологічні фактори косоокості: паретичний чинник, акомодаційний чинник, фузійний чинник, спадковість, стреси – при співдружній косоокості; інтоксикації, запалення, крововиливи, загальні інфекції, аневризми, травми та пухлини в ділянці ядер або вздовж нервів, котрі інервують зовнішні м”язи ока – при паралітичній косоокості.
Порівняльна характеристика співдружньої та паралітичної косоокості
Ознака |
Співдружня косоокість |
Паралітична косоокість |
Час появи |
Дитячий вік |
Будь-який вік |
Рухливість ока |
Вільна в усіх напрямках зору |
Обмежена в зоні дії ураженого м’яза |
Величина кута косоокості |
Однакова в усіх напрямках зору |
Більша в зоні дії ураженого м’яза |
Первинний та вторинний кути косоокості |
Вторинний кут дорівнює первинному |
Вторинний кут менший за первинний |
Двоїння |
Немає |
Є, один з перших симптомів захворювання |
Вимушене положення голови |
Немає |
Поворот або нахил голови |
Несправжня локалізація предметів |
Немає |
Є, особливо на початку захворювання |
Співдружня косоокість. Різновиди:
І. а) — величина косоокості змінюється при напруженні акомодації; б) неакомодаційна – кут косоокості за цих умов незмінний; в) частково акомодаційна – проміжна форма.
II. а) альтернуюча – обидва ока косять по черзі; б) монолатеральна – постійно косить лише одне око.
III. а) збіжна; б) розбіжна; в) суправергуюча; г) інфравергуюча.
Ускладнення косоокості -амбліопія (функціональне зниження гостроти зору без помітних змін очного дна).
Види амбліопії:анізометропічна – при неоднаковій рефракції очей;рефракційна – у пацієнтів із значною далеко-, короткозорістю, астигматизмом, якщо вони не коригуються потрібними окулярами; обтураційна – після видалення катаракти або більма, що перешкоджали надходженню світла до сітківки; істерична – осіб з неврівноваженим характером.
В умовах співдружньої косоокості гальмування двоїння проявляється у виглядіфункціональної скотоми пригнічення та, значно рідше, аномальної кореспонденції сітківок (поєднуються зображення з неоднакових ділянок сітківок в зоровому корковому центрі).
Остаточна мета лікування косоокості – відновлення справжнього бінокулярного зору.
Для цього необхідно досягти симетричного положення очей, домірної конвергенції та акомодації, досить високої гостроти центрального зору, злиття зображень із центральних ямок обох очей в один образ, накопичити достатні фузійні резерви.
З цією метою використовують комплексну методику лікування косоокості, котра включає оптичну корекцію порушення рефракції, заходи по боротьбі з амбліопією(плеоптика), операції на окорухових м’язах, перед- і післяопераційне апаратне лікування (ортоптика), а на заключному етапі – відновлення бінокулярного зору в природних умовах (диплоптика) і навчання глибинному зору (стереоптика) Терапія косоокості триває 3-5 і більше років і вимагає терпіння та витримки дитини, її батьків.
Профілактика косоокості – фактично співпадає із завданнями охорони материнства і дитинства, так як патологія вагітності й пологів, природжені та набуті захворювання центральної нервової системи, загальні інфекції, інтоксикації, сильні емоційні стреси – можуть призвести до розвитку співдружньої косоокості.
Офтальмологічна профілактика полягає в ранньому виявленні та оптичній корекції аметропій (у віці 1-2 років). Окуляри призначають у разі короткозорості, астиматизму, анізометропії, далекозорості понад 3 дптр. У разі косоокості, що вже розвинулась, профілактика спрямована на запобігання ускладненням (амбліопії і змінам в окорухових м’язах) та полягає в ранньому лікуванні.
Паралітична косоокість – виникає, якщо порушене проходження нервових імпульсів до окорухових м’язів унаслідок пошкодження окорухових нервів або їх ядер. Найчастіше трапляються паралічі і парези зовнішнього прямого м’яза, іннервованого відвідним нервом і верхнього косого, що його іннервує блоковий нерв.
Паралітична косоокість проявляється раптово і за кілька годин або днів стає постійною. Характерне запаморочення, двоїння під час зору обома очима. Відзначається відхилення ока в бік, протилежний дії паралізованого м’яза. Терапію проводять спільно з невропатологом, нейрохірургом після ретельного неврологічного обстеження. Офтальмолог призначає та проводить заходи, спрямовані на боротьбу з амбліопією. Для збільшення часткової рухливості ока в умовах парезу вдаються до дозованих рухів очей, занять на мускултренері, електростимуляції зовнішніх прямих м”язів ока. Двоїння усувають призматичними окулярами, оклюзією хворого ока.
Стійкі паралічі та парези підлягають оперативному лікуванню через 6-12 місяців після завершення активного лікування та стабілізації процесу. Принцип операції: зменшення сили дії м’язів – антагоністів та посилення дії паретичного м’язу. В умовах паралічу зовнішнього прямого м’яза до місця його прикріплення на склері пересаджують сухожилково-м’язові трансплантати від верхнього та нижнього прямих м’язів.
Метод, альтернативний хірургічному – ботулінотерапія полягає у веденні в черевце м’язів-антагоністів ліків на основі токсину ботулізму. Препарат спричинює параліч м’язів протягом 4-6 місяців (не допускає формування контрактур м’язів-антагоністів і дає змогу відкласти операцію на ураженому м’язі на більш пізній термін).