Психічні порушення, які виникають при гострих, затяжних і хронічних соматичних (чи ендокринних) захворюваннях, називають соматогенними психічними розладами (соматопсихічними розладами) і класифікують на такі групи:
- непсихотичні психічні розлади (астенічні, астено-іпохондричні, астено-депресивні, астено-дистимічні, тривожно-фобічні, істероформні);
- психотичні розлади (аментивні, деліріозні, деліріозно-аментивні, кататонічні, параноїдні, депресивні);
- дефектно-органічні стани (психоорганічні та деменції).
Патогенез. У патогенезі багатьох соматогенних психічних порушень певну роль відіграє інтоксикація, що розвивається при захворюванні печінки, нирок, травного каналу. Важливе значення має також гіпоксія головного мозку внаслідок порушення церебральної гемодинаміки, ендокринні зсуви, що спостерігаються при деяких внутрішніх хворобах, чинник виснаження, порушення обміну речовин та імунних властивостей організму, морфологічні зміни у головному мозку, що розвиваються при деяких хронічних та ендокринних захворюваннях.
Особливості соматогенних непсихотичних психічних розладів
Найчастішим непсихотичним порушенням при усіх соматичних та ендокринних захворюваннях є астенічний синдром , який виявляється як на ранніх стадіях хвороби, так і у випадках, коли процес зайшов надто далеко. Нерідко астенічні вияви розвиваються раніше, ніж з’являються соматичні ознаки захворювання. Хворі скаржаться на швидку втомлюваність, слабкість, у них з’являються дратівливість,гіперестезія як до фізичних, так і до емоційних подразників, порушується сон, погіршуються апетит і самопочуття . Вони виявляють зайву тривогу за своє здоров’я, стан своїх близьких, стають сльозливими, емоційно нестійкими. З’являються вегетативні порушення: пітливість, тахікардія. У деяких хворих нерідко спостерігають різні фобії .
У разі тривалого перебігу захворювання можуть сформуватися психопатоподібні розлади у вигляді нестриманості, збудливості, істеричності, іпохондричності, астенічної зміни особистості.
Основні клінічні форми соматогенних психозів
На тлі вираженої соматичної інтоксикації, а іноді й під впливом додаткових екзогенних шкідливостей можуть розвиватися соматогенні психози. Частота їх невелика – до 1,3-1,5% від кількості хіорих, котрі поступають у психіатричний стаціонар.
- У гострий період соматичної хвороби найчастіше розвиваються синдром и потьмарення свідомості (аментивний, деліріозний, онейроїдний), які нетривалі (до 2-3 днів) і при сприятливому перебігу хвороби закінчуються виходом в астенічний стан.
- У разі важких соматичних захворювань, що призводять до виснаження, можуть виникати затяжні психози з ендоформною картиною. Найчастішими серед них є депресивні і тривожно-депресивні стани. Такі хворі некомунікабельні, мало розмовляють, хоча ідеаторної загальмова ності у них немає. Вони багато лежать, одні висловлюють ідеї самозвинувачення, інші – іпохондричні ідеї і навіть маячення Котара. При посиленні тривоги може розвинутися рухове збудження – у цьому стані хворі чинять суїцидні спроби.
- У випадках, коли соматичні захворювання призводять до вираженої гіпоксії головного мозку, може з’явитися маніакальний стан з підвищеним настроєм – хворі відчувають прилив сил, однак об’єктивно їх психічна і фізична продуктивність виявляється зниженою. Ейфорія поєднується з недооцінкою важкості свого стану.
- У деяких хворих виникають параноїдні та галюцинаторно-параноїдні стани зі слуховими, такт ильними та іншими галюцинація ми, маячними ідеями переслідування, іпохондричними ідеями тощо.
Особливості соматогенного психоорганічного синдром у
В окремих випадках при соматогенних психозах можуть розвиватися психоорганічні стани з порушенням інтелект у, емоційною нестійкістю, нерозуміння м важкості свого хворобливого стану. Хворі при цьому стають бездіяльними, байдужими до своїх близьких і до себе, у них грубо порушується пам’ять. У деяких хворих виникають судомні напади, розвивається більш груба інтелект уально-мнестична недостатність.
Особливості психічних порушень при окремих соматичних хворобах
- При гострій серцевій недостатності виникає оглушення або деліріозний синдромз нестійкими галюцинаторними переживання ми. Інфаркт міокарда та стенокардія супроводжуються астенічними станами з тривогою і страх ом.
- У разі хронічної серцево-судинної недостатності на тлі астенічних і астеноневротичних симптом ів інколи бувають синдром и потьмарення свідомості та епілептиформне збудження.
- При ревматичних вадах серця відзначають астенічні та неврозоподібні синдроми, а також психотичні розлади: деліріозний, аментивний, тривожно-депресивний, галюцинаторно-параноїдний.
- Під час загострення бронхіальної астми у ряді випадків розвивається депресивно-параноїдний синдром зі страх ом, що триває декілька тижнів і зазвичай закінчується одужанням.
- Захворювання органів травного каналу призводять до розвитку астенічних, астеноневротичних станів, загострення характер ологічних особливостей особистості, іпохондризації, появи надцінних думок з приводу важкості свого захворювання.
- При гепатитах інколи розвивається гострий психоз у вигляді депресивногосиндром у, на тлі якого може виникати делірій.
- У разі хронічної ниркової недостатності виникають психози у вигляді депресивного, галюцинаторно-параноїдного чи кататонічного синдром ів, а інколи – епілептиформний синдром , інтелект уально-мнестичне зниження.
- Під час вагітності у жінок найчастіше виникає страх перед пологами, емоційна нестійкість, сором ‘язливість, підвищена ранимість.
- У першопороділей під час пологів спостерігають невротичні або психотичні реакції, зумовлені страх ом перед пологами (у них звужується свідомість , розвиваються істеричні або фугіформні реакції). Інколи пологи є провокуючим чинником ендогенних психозів: шизофренії, МДП.
- У післяпологовому періоді через декілька діб або тижнів після пологів можуть виникнути психози. Гострі психотичні стани зазвичай бувають у вигляді аментивного синдром у і обумовлені післяпологовою інфекцією. Кататонічні та депресивно-параноїдні стани у цьому періоді розвиваються переважно на тлі оглушення.
Психічні порушення при окремих ендокринних захворюваннях
При захворюваннях ендокринної системи, як правило, спостерігаєтьсянеспецифічний психосиндром Манфреда Блейлера: порушення потяг ів, зниження настрою з дисфоричним відтінком, у ряді випадків – психози. Але кожне ендокринне захворювання має свою психопатологічну картину.
- Хвороба Іценко-Кушинга характер изується астенодинамічним (основний, упродовж усієї хвороби), депресивним, епілептиформним, іпохондричним і сенестопатичним синдром ами.
- При акромегалії спостерігають астенічний синдром , афективні порушення у вигляді депресії зі страх ом і тривогою.
- У разі адипозогенітальної дистрофії розвивається астенічний синдром у початковій стадії захворювання, апатик о-абулічний синдром і деменція – при несприятливому перебігу.
- При тиреотоксикозі найчастіше виникають астеноневротичні і тривожно-депресивні стани, рідше – психотичні розлади.
- У разі цукрового діабету спостерігаються афективно-вольові порушення, астенія , елементарні галюцинації, епілептиформний синдром .
- Психічні порушення при хворобі Аддисона виявляються астенічним, невротичним і апатик о-адинамічним синдром ами.
Психічні порушення при ураженні судин головного мозку
- Психічні порушення, зумовлені атеросклерозом судин головного мозку, найчастіше зустрічаються у людей похилого віку, але слід враховувати, що вони можуть виникати і в порівняно молодому віці (40-45 років). У динаміці розвитку нервово-психічних порушень при церебральному атеросклерозі виділяють:початкову стадію атеросклеротичної неврастенії, стадію атеросклеротичної енцефалопатії і кінцеву стадію – атеросклеротичної деменції. В основі атеросклерозу лежать порушення ліпідного обміну і відкладення ліпідів, переважно холестерину, у внутрішній оболонці артерій.
Ознаки атеросклеротичних психозів: клінічні та параклінічні дані за церебральний атеросклероз, амнестичні розлади, астенія , емоційна лабільність .
Основні клінічні форми атеросклеротичних психозів: амнестична, Корсаковська, параноїдна, парафренічна, паранояльна, дементна, маніакальна, депресивна, пароксизмальна.
- Зміни судинного тонусу, що зумовлюють гіпертонічну хворобу, пов’язані з психогенно обумовленими порушеннями вищої нервової діяльності. Окрім тривалого й інтенсивного емоційного напруження в генезі гіпертонічної хвороби мають значення ендокринні зрушення, порушення діяльності нирок та деякі інші чинники. Розрізняють 3 стадії гіпертонічної хвороби: лабільна, стабільна, атеросклеротична. Ознаки гіпертонічних психозів: клінічні й параклінічні дані за гіпертонічну хворобу, розлади пам’яті, тривожність, астенія , пароксизмальність.
- Основні клінічні форми гіпертонічних психозів: депресивна, тривожно- параноїдна, дементна, пароксизмальна.
Лікування. За соматичними хворими з психічними розладами потрібні належний догляд і спостереження , проведення акт ивного лікування основного захворювання, загальнозміцнювальної та детоксикаційної терапії. Застосовувати психотропні засоби (малі транквілізатори , нейролептики , антидепресанти , психостимулятори) необхідно з урахуванням провідного психопатологічногосиндром у; слід рекомендувати їх малі чи середні дози.
Лікування хворих з психічними розладами, зумовленими судинною патологією головного мозку, має бути комплексним, якомога раннім, тривалим і систематичним. На усіх стадіях захворювання показана так звана базова терапія, яка передбачає дієтичні рекомендації, нормалізацію артеріального тиску, застосування гіпохолестеринемічних і фібринолітичних препаратів, а також засобів, направлених на поліпшення мозкового кровообігу і боротьбу з явищами гіпоксії.
Експертиза . Хворі, які страждають на гострий соматогенний психоз, є тимчасово непрацездатними. Якщо психоз затяжний, призначена хворому І си ІІ група інвалідності після його одужання може бути знята у випадку редукції (зменшення) астенії. У разі стійких і виражених астенічних порушень хворі непридатні для військової служби у мирний час. Вони осудні. Виражені ступені зниження інтелект у та інші стійкі психопатологічні синдром и викликають необхідність утримування хворих вдома або ж у будинках для інвалідів-психохроніків. Ці хворі непрацездатні, неосудні, непридатні для військової служби.
Виділяють три групи судинних сихічних розладів:
1) непсихотичні;
2) психотичні;
3) судинна деменція .
Непсихотичні розлади характер изуються неврозоподібною симптом атик ою у вигляді псевдоастенічної, неврастеноподібної, астеноіпохондричної, астенодепресивної, астенофобічної, дисфоричної симптом атик и тощо. Ці розлади безперервно поглиблюються або мають хвилеподібний перебіг.
Психотичні розлади. Виникаютьу вигляді гострих реакцій екзогенного типу. Гостро або підгостро розвиваються варіанти потьмарення свідомості, після яких спостерігаються астенічний або Психоорганічний синдром и. Серед ендоморфних психопатологічних синдром ів органічного походження спостерігається галюцинаторний, галюцинаторно-параноїдний, параноїдний. До них приєднується депресивний стан з характер ною для судинних психозів астенією, іпохондричністю, слабодухістю, дисфоричністю. Змінюється особистість хворого:его центризм, надмірна образливість, буркотливість, звуження кола інтересів.
Серед психотичних розладів нерідко спостерігається так звана пароксизмальна форма (присмерковий стан свідомості , іноді епілептиформні напади.
Судинна деменція займає 15-30% від усіх випадків деменцій. Вона є наслідком численних церебральних інфарктів, транзиторних кризів, гострої і хронічної судинної недостатності, що супроводжує екстра церебральні захворювання серцево-судинної системи. Судинна деменція характер изується як лакунарна, при якій зберігається ядро особистості, але порушуються пам’ять, увага , з’являються надмірна емоційна лабільність , туго рухомість мислення . Таке порушення після поновлення мозкового кровообігу певною мірою є оборотне.
При несприятливому перебігу судинного захворювання, особливо на тлі гострих порушень мозкового кровообігу, приєднання інтеркурентних соматичних захворювань деменція набуває дифузного характер у. При цьому формується глибокий інтелект уально-мнестичний дефект психіки. Можуть розвиватись корсаковський амнестичний синдром , псевдопаралітичний варіант деменції, розлади гнозису, протексу, мови. Характер ним для судинної деменції є локальні неврологічні симптом и (слабкіст ь м’язів кінцівок, порушення ходи, підвищення сухожилкових рефлексів, патологічні рефлекси.
Діагностик а судинних психічних розладів ґрунтується на виявленні астенічногосиндром у, афективних порушень, загострення преморбідних рис особистості, дисмнестичних розладів, непослідовністю мислення .
При гіпертонічній хворобі типовими є головний біль, психопатоподібні стани, т4ужливо-пригнычений настрій , неспокій , тривога , іпохондричні прояви.Характер ні також епізоди розладів свідомості від обнубіляції до коми (при інсультах).
При гіпотонічній хворобі мають місце загальна млявість, запаморочення при зміні положення тіла, головний біль, шум у вухах, субдепресивні і тривожні стани, хвороблива промисловість, іпохондрія , фобії .
Для церебрального облітеруючого тромбангіїту притаманні загальна слабкість, сонливість, головний біль, епізоди шизофреноподібних станів, сутінкові розлади свідомості, епілептиформні напади, можливі псевдотуморозні розлади (при аневризмі інтракраніального відділу внутрішньої сонної артерії.
Судинні психічні розлади необхідно диференціювати від атрофічних уражень головного мозку (хвороба Альцгеймера, хвороба Піка). Неврозоподібні стани судинного ґенезу необхідно диференціювати з невротичними розладами. Судинні психічні розлади з ендоформними розладами слід диференціювати з МДП, шизофренією, інволюційними психічними розладами.
Лікування хворих на психічні розлади судинного ґенезу
Загальні умови лікування: тривалість, відмова від алкоголю, куріння, запобігання психічному напруженню, систематичні дозовані фізичні вправи, щадящий режим праці, відпочинку, сну, систематичне лікування соматичних та ендокринних (цукровий діабет) хвороб, дотримання дієти. При атеросклерозі судин головного мозку та гіпертонічній хворобі лікування спрямова не на нормалізацію ліпідного обміну, церебральної гемодинаміки, акт ивацію метаболізму судинної стінки та нервової тканини. Для цього призначають: вітамінні засоби, особливо аскорбінову і нікотинову кислоту; препарати йоду – кальцій один, калію йодид, морську капусту та інші продукти, що містять йод; ноотропи – Ноотропіл, пірацетам, аміналон; препарати, що поліпшують мозковий кровообіг – цинаризин, стугерон, кавінтон, трентал тощо.
При гіпотонічній хворобі ефективні: вітаміни групи В, біогенні стимулятори (препарати женьшеню, китайського лимоннику, елеутерококу, пантокрину), бальнеотерапія, ЛФК.
При судинних розладах психотропні препарати призначають обережно, починаючи з мінімальних доз. Надають перевагу транквілізаторам (сібазон, мазепам, седуксен, реланіум, рудотель, еленіум, радедорм та ін. При наявності депресії призначають транквілізатори з антидепресивною дією (алпразолам, кассадан),антидепресанти зі седативною дією ( амітриптилін, ципраміл, золофт, прозак),нейролептики зі стимулюючою дією та тимолептичним ефектом (флюанксол, еглоніл, сульпірід). У постінсультному періоді – курсове лікування церебролізином.