У психіатричній літературі вік 45-60 років прийнято вважати передстаречим (пресенильних), а понад 60 років – старечим (синильним), і психічні порушення, що виникають у ці вікові періоди – відповідно: пресенильними та синильними.
Пресенильні та сенильні психічні порушення називають ще психічними розладами пізнього віку. Їх поділяють на 2 великі групи: функціональні психічні розлади і органічні психічні розлади. Відрізняються вони між собою тим, що при функціональних розладах є можливість їх повної або часткової редукції з відсутністю вираженого психічного дефекту або недоумства в кінцевому результаті захворювання.
Класифікація психічних розладів пізнього віку.
1. Функціональні психічні розлади пізнього віку.
а) непсихотичні форми:
– астеновегетативний синдром ;
– емоційні розлади;
– сенестопатично-іпохондричні порушення;
– істероподібні розлади;
б) інволюційні (пресенильні) психози:
– пресенильна меланхолія;
– маячні форми;
– кататонічна форма;
– інволюційна істерія ;
в) старечі (сенильні) психози:
– стареча меланхолія;
– старечий параноїд;
– старечі галюциноз .
2. Органічні психічні розлади пізнього віку (психічні розлади при атрофічнихпроцесах у головному мозку).
а) пресенильні деменції:
– хвороба Альцгеймера;
– хвороба Піка;
– хорея Гентінгтона;
– хвороба Паркінсона;
б) сенильна деменція (стареча недоумкуватість);
в) психотичні форми синильної деменції:
– маячні психози;
– галюцинаторно-маячні психози;
– парафренні психози;
– афективні психози;
– пресбіофренія.
Ознаки інволюційних психозів:
– початок у віці 45-60 років;
– наявність фізичних, неврологічних і психічних ознак інволюції;
– пригнічення настрою;
– іпохондричність;
– виражена постійність симптом ів.
Особливості органічних психічних розладів пізнього віку (психічних розладів при атрофічних процесах у головному мозку):
– повільний поступовий початок;
– хронічний прогредієнтний перебіг;
– розпад психічної діяльності від початкового її зниження до важких ступенів тотального недоумства як основний зміст клінічної симптом атик и;
– другорядне місце не завжди наявної продуктивної симптом атик и;
– зростаючий атрофічний процес у головному мозку як патологічна основа органічного недоумства та продуктивних симптом ів.
Пресенильні деменції виникають у віці 40-60 років, сенильні – 65 років і старше.
Не дивлячись на різний вік початку хвороб та особливості клінічних проявів і їх перебігу, всі нозологічні форми пресенильних і синильних деменцій є клінічним виразом всього організму і вікової інволюції головного мозку.
У виникненні та розвитку психічних розладів пізнього віку найбільш суттєву роль відіграють такі чинники:
– нейроендокринні зрушення, обумовлені клімаксом;
– різноманітні функціональні та структурні зміни всіх систем та органів, обумовлені старінням;
– накопичення вікових хвороб і недуг;
– особлива соціально-психологічна ситуація, в яку попадає старіюча людина (закінчення трудової діяльності, звуження соціальних зв’язків, одинокість тощо);
– психологічне старіння, зміна характер у, що наступає під час старіння (зниження емоційного фону, тривожна підозрілість, консерватизм, недовірливість, ослабленняінтелект уально-мнестичних функцій).