Класифікація наркотичних речовин:
1. Речовини алкогольно-барбітурового типу і седативні.
2. Амфетаміни.
3. Речовини типу каннабісу.
4. Препарати кофеїну.
5. Галюциногени (психделіки).
6. Речовини типу ката.
7. Опіати (натуральні, синтетичні, напівсинтетичні).
8. Речовини типу ефірних розчинників (леткі речовини).
9. Речовини стимулюючої дії.
10. Препарати (в тому числі лікарські), яким властива одурманююча дія.
Викладач звертає увагу на загальні властивості психоакт ивних (наркотичних) речовин:
1. Викликають стан ейфорії (задурманювання).
2. Змінюють толерантність організму (для досягнення “ефекту” необхідно збільшувати дозу).
3. Викликають психічну і фізичну залежність.
4. Після припинення вживання розвивається абстинент ний синдром .
5. Викликають гострі і хронічні психічні розлади.
6. Викликають патологічну зміну особистості.
7. Патологічно змінюють функцію внутрішніх органів та систем.
Підкреслюються причини вживання психоакт ивних речовин (за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я):
1. Задоволення зацікавленості відносно дії наркотичних речовин.
2. З метою бути прийнятими певною групою осіб.
3. Вираз своєї незалежності.
4. Вороже ставлення до оточуючого. Відхід від чогось гнітючого.
5. Досягнення почуття повного розслаблення.
6. Реклама різних лікарських препаратів (заспокій ливих, снодійних, стимулюючих тощо) різними торговими фірмами.
Викладач фіксує увагу студентів на особливості поширення і тенденції вживання психоакт ивних речовин в останні роки:
1. Наркотик и розповсюджуються і вживаються значно частіше в країнах далеких від їх традиційного культивування.
2. Збільшилась частота вживання наркотичних речовин дітьми і підлітками.
3. Зростає кількість “експериментаторів” серед студентської молоді.
4. Прагнення одночасно вживати два і більше наркотик ів (полінаркома нії).
Наркома нії є прогредієнтним захворюванням, що має стадійний характер . Провідним синдром ом для них є великий наркома нічний синдром , який включає:
– синдром зміненої залежності від наркотичних речовин;
– синдром зміненої реакт ивності організму.
Синдром зміненої залежності включає психічну залежність, фізичну залежність і абстинентний синдром .
Синдром зміненої реакт ивності організму характер изується втратою захисних реакцій організму на інтоксикацію, зміною толерантності до наркотичної речовини.
Залежність – стан періодичної чи хронічної інтоксикації, я ка викликаєтьсяповторним вживання м природної або синтетичної речовини.
? Психічна залежність – характер изується сильним бажання м або непереборнимпотяг ом до вживання ПАР і тенденцією до збільшення її дози для дося гненнябажаного ефекту. Відміна вживання речовини викликає психічний дискомфорт і тривогу.
? Фізична залежність – стан, коли речовина, що вживається , стає постійно необхідною для підтримання нормального функціонування організму, включається в схему його життєзабезпечення , а при відміні виникає “синдром відміни” (абстинентний синдром ), я кий проя вля ється соматичними, неврологічними і психічними розладами.
Стадії розвитку хвороб залежності від ПАР.
1. Характер изується формування м і прогресуючим поглиблення м психічної залежності, при я кій перерва у вживанні призводить до психічного дискомфорту, подавленості, тривоги, дисфорії з різким загострення м потяг у до речовини, я ка вживається . Інші ознаки (послаблення і згасання захисних рефлексів на передозування , підвищення толерантності, соціальна дизадаптація ) є додатковими і розвиваються при зловживанні не всіма ПАР.
2. Характер изується формування м фізичної залежності при вживанні одних ПАР (алкоголь, опіати, дея кі стимуля тори) і поглиблення м психічної залежності – при вживанні інших ( кокаїн, маріхуана). У тих випадках, коли фізична залежність не формується , основною ознакою цієї стадії є хронічна інтоксикація з психічними та фізичними порушення ми.
Ознаки хронічної інтоксикації залежать від типу речовини, що вживається . Так,хронічна інтоксикація маріхуаною призводить до фізичного виснаження та апатії. При хронічній інтоксикації леткими речовинами формується психоорганічнийсиндром і токсична енцефалопатія з соматоневрологічними порушення ми та послаблення м інтелект уальних функцій.
На цьому етапі обсесивний потяг до вживання змінюється компульсивним, втрачається критик а до вживання і розвивається анозогнозія , зростає толерантність до речовини, змінюється картина сп’я ніння , зростає соціальна дизадаптація з фіксацією поведінки на вживанні ПАР.
3. Перехід у третю стадію (зниження толерантності, виражений органічний дефект особистості з рисами специфічного для того чи іншого виду ПАР недоумства, закономірно виникаючі абстинентні психози, глибока соціальна дизадаптація ) здійснюється , я к правило, в дорослому віці.
Згідно МКХ-10, розлади, що виникають внаслідок вживання ПАР, поділя ють на:
· гострі інтоксикації;
· вживання із шкідливими наслідками;
· синдром залежності;
· стан відміни (абстиненції);
· психотичні розлади;
· резидуальні психотичні розлади;
· інші;
· неуточнені.
Лікування повинно бути диференційованим і комплексним, яке складається із медикаментозних і немедикаментозних методів і включає три етапи.
Перший (попередній) етап :
– припинення вживання наркотик ів,
– дезінтоксикаційна терапія,
– вітамінотерапія,
– симптом атична терапія.
Основний етап :
– акт ивна антинаркотична терапія:
· умовно-рефлекторна терапія,
· сенсибілізуюча терапія.
– немедикаментозна терапія:
· сорбційні методи (гемосорбція, гастроентеросорбційна детоксикація),
· квантова аутогемотерапія,
· рефлексотерапія,
· лазерорефлексотерапія,
· екстремальна кріопунктура,
· магніторефлексотерапія та інші.
– сугестивна психотерапія :
· індивід уальна гіпносугестивна терапія,
· колективна сугестивна терапія,
· опосередкована психотерапія (плацебо-терапія),
· емоційно-стрес ова психотерапія , “кодування” за А.Р.Довженко,
· аутогенне тренування.
Третій етап – підтримуюча терапія:
– підтримуюча психотерапія ,
– повторні курси умовно-рефлекторної та сенсибілізуючої терапії,
– стимулююча терапія,
– трудотерапія – працевлаштування, підвищення кваліфікації,
– соціотерапія – вирішення соціальних, побутових та сімейних проблем,
– при наявності афективних (депресії) розладів призначають антидепресанти , анксіолітик и, ноотропні препарати.