Згідно нової Міжнародної класифікації хвороб (10-й перегляд), розумова відсталість (шифр F 7) поділяється на ступені вираженості:
F 70 – легка розумова відсталість.
F 71 – помірна розумова відсталість.
F 72 – важка розумова відсталість.
F 73 – глибока розумова відсталість.
F 78-79 – інша не уточнена розумова відсталість.
F 70 – легка розумова відсталість – такі люди набувають мовних навиків з деякою затримкою, але більшість із них використовують мову у повсякденних цілях, підтримують бесіду. Більшість із них незалежні у сфері догляду за собою і в практичних домашніх навичках. Основні труднощі спостерігаються у сфері шкільної успішності (читання, письмо), обов’язкова недостатність понятійного мислення. Можливе працевлаштування, що не потребує здібностей до абстрактного мислення, а до практичної діяльності, включаючи некваліфіковану і напівкваліфіковану ручну працю. Також помітна емоційна і соціальна незрілість, певні труднощі в адаптації до культуральних традицій і норм, висока сугестивність, попадання під чужий вплив.Характерна мікроорганічна неврологічна симптоматика.
Коефіцієнт розумового розвитку – в діапазоні 50 – 69. У більшості випадків органічної етіології. Сюди включають дебільність і легку олігофренію.
F 71 – Помірна розумова відсталість характеризується конкретністю, непослідовністю, тугорухливістю мислення, характерним є бідність словникового запасу. Такі хворі відстають у розвитку навичок самообслуговування та моторики, деяким пацієнтам необхідний нагляд впродовж всього життя. Обмежені шкільні успіхи, хоча частина із них засвоюють основні навички, необхідні для читання, письма і рахунку. Навчаються у спеціальних школах. У зрілому віці здатні до простої практичної роботи при нагляді. Незалежне проживання неможливе, хоча такі люди мобільні і фізичноактивні, соціально контактні до спілкування і приймають участь в елементарних соціальних заняттях. Практично не здатні до самостійної праці. У більшості цих осіб може бути виявлена органічна патологія, можливі злостивість, агресивність, дратівливість, збочення потягів.
Коефіцієнт розумового розвитку – в діапазоні 35 – 49. Сюди відносять: імбецильність, помірну розумову відсталість, помірну олігофренію.
F 72 – Важка розумова відсталість – стан, коли майже цілком не розвиненімислення і мова, грубо порушені статичні локомоторні функції. Характерними для цих осіб є:
а) розуміння мови обмежується виконанням загальних команд і елементарних правил;
б) хворі можуть отримувати елементарні базисні навички і при адекватному нагляді і керівництві здатні брати участь у простих домашніх та інших практичних справах;
в) у більшості випадків спостерігається органічна мозкова патологія;
г) часті важкі неврологічні і соматичні порушення (епілепсія, розлади зору і слуху тощо);
д) різке недорозвинення сприйняття, уваги та пам’яті;
е) різко обмежений запас слів і понять, порушення побудови простих фраз, ехолалії;
є) відсутність можливості до навчання елементарному рахунку, письму і таке інше.
ж) нездатність до трудової діяльності;
з) можлива злостивість, агресивність, дратівливість, збочення потягів.
Психологічні діагностичні критерії – ІQ за адаптованим варіантом тесту Векслера у межах 20 – 34.
F 73 – Глибока розумова відсталість – це стан затримки розвитку психіки, щохарактеризується грубою недостатністю навичок, які визначають загальний рівеньінтелекту, тобто когнітивних, мовних, моторних і соціальних спроможностей. При цьому ІQ знаходиться нижче 20 балів (у дорослих психологічний вік менше 3-х років).
Клінічні діагностичні критерії:
а) хворі нерухомі або різко обмежені в рухливості;
б) страждають нетриманням сечі і калу;
в) спроможні лише на найпростіші форми невербального спілкування;
г) потребують постійної допомоги і нагляду;
д) не здатні піклуватися про свої основні потреби.
Перебувають у закладах соцзабезпечення або в родині. Лікарське спостереженнявпродовж всього життя.
Основна роль у корекції розумової відсталості належить психолого – педагогічному процесу. Дитина своєчасно повинна одержувати освіту за програмою, доступною рівню їїінтелекту.
Необхідна сімейна психотерапія з поясненням батькам всіх особливостей дитини з обов’язковим наголосом на позитивні риси її особистості, що потребують розвитку. Для успіху лікувально – корекційних заходів потрібен також постійний контакт лікаря і медичного психолога з педагогами.
Медикаментозне лікування розумової відсталості спрямоване, у першу чергу, на підвищення передумов інтелекту і на симптоматику, що ускладнює основні клінічні прояви розумової відсталості дитини. Вибір терапії (препарат, його доза, тривалість лікування) проводиться у відповідності з етіопатогенезом, структурою психопатологічного синдрому, віком, соматичним станом, індивідуальною переносимістю препаратів. Найчастіше у таких дітей застосовують препарати нейро – метаболічної, дегідратуючої, вазотропної дії, транквілізатори, “малі” нейролептики, протисудомні, антидепресивні, загальнозміцнюючі засоби. У більшості випадків лікування слід проводити в амбулаторних або напівстаціонарних умовах.
Після контролю початкового рівня знань та умінь, студенти під керівництвом викладача обстежують хворого з патологією інтелекту, визначають ступінь розумової відсталості.
На основному етапі: під керівництвом викладача проводиться самостійна курація студентами дітей із порушенням інтелекту згідно схеми історії хвороби. В кінці курації обговорюються її результати, звертається увага на діагностичні критерії та діагностичне значення різних форм деменцій.