Різноманітні причини хребцево-спинномозкової травми можуть бути зведені в наступні групи:
1) падіння з висоти;
2) авто- і залізнична травми;
3) колоті і ножові поранення шиї або тулуба;
4) вогнепальні поранення;
5) здавлення шиї і тулуба.
У переважній більшості випадків травма спинного мозку поєднується зушкодженнями його кісткового «футляра».
Виділяють наступні клінічні форми спинальної травми:
1) струс спинного мозку;
2) забій спинного мозку,
3) травматичне здавлення спинного мозку (переднє, заднє, внутрішнє);
закрита і відкрита травма.
Клініка.
Травма спинного мозку приводить до ушкодження корінців мозку. Ушкодження можуть бути як у вигляді здавлення, так і у вигляді повного розриву спинального корінця.
Струс спинного мозку – функціонально оборотна форма. Струс характеризується минущими парезами, гіпестезіями, тазовими дисфункціями. Регрес симптоматики відбувається протягом від декількох хвилин до декількох діб з моменту травми. Цереброспинальна рідина нормальна.
Забій спинного мозку – осередкове ураження спинальної паренхіми з оборотними функціональнимиявищами. Клінічно нерідко відразу після травмирозвивається синдром повного порушення провідності з пара- (тетра-) плегією на фоні м’язової гіпотонії, арефлексії, порушень чутливості і функції тазових органів. Симптоматика стабілізується в межах 1/2-2 міс. Люмбальна пункція часто виявляє субарахноїдальний крововилив.
Експрес-додаткові методи дослідження.
Рентгенографія хребта: переломи тіл, вивихи, переломи-вивихи хребців та ін. Найбільш інформативним методом є люмбальна пункція: домішки крові у лікворі, часто позитивні ліквородинамічні проби Стуккея, Квекенштедта та ін.Мієлографія (низхідна та висхідна) радіоізотопна: затримка контрастної речовини, газу на рівні стиснення спинного мозку. Комп‘ютерна томографія:деформація хребетного каналу на рівні пошкодження.
Показання для термінової операції: ознаки компресії спинного мозку.
Кваліфікована та спеціалізована медична допомога при СП. Транспортування хворих: хворий повинен лежати на щиті строго горизонтально, а при пошкодженні шийного відділу хребта, його фіксують в шині ЦІТО.
Протишокові заходи: поліглюкін або реополіглюкін 400 мл в/венно (крапельно), серцеві та знеболюючі препарати.
Нормалізація дихання, кровообігу: при зупинці дихання (при травмі шийних хребців і спинного мозку ) штучне вентиляція легень: “рот у рот”, “рот у ніс”, ШВЛ.
Боротьба з болем: аналгетики: анальгін 50% – 3-4 мл в/м після попереднього введення (за 20-30 хв.) седуксену 0,5% – 2 мл в/м . Можна баралгін. Іноді включають і наркотики (промедол 1% – 1 мл п/шкірно).
Гемостатична терапія і боротьба з анемією (за показаннями): епсилон-амінокапронова кислота (ЕАКК) 5% – 100 мл і/венозно. Можна також використовувати дицинон і вікасол 1% – 3 мл в/м глюконат кальцію 10% – 10 мл або хлористий кальцій 10% – 10 мл в/венно.
Дегідратаційна терапія (при необхідності): манітол 15% – 300-400 мл в/венозно (крапельно), лазикс та інші препарати.
Методи витягування: застосовується петля Гліссона і скелетне витягування при “сковзаючих” вивихах шийних хребців. При вправленні вивиху хребта – фіксація краніоторакальними пов’язками, шиною ЦІТО терміном на 1,5-2 місяці.
Нейрохірургічні операції у залежності від рівня пошкодження хребта та спинного мозку: наростання неврологічних симптомів компресії спинного мозку: операція (протягом перших годин або першої доби) декомпресивної ламінектомії, відкрите вправляння вивихів хребців, фіксація хребта (задній або передній спондильоз), видалення гематом та ін.
Лікування порушень функції сечового міхура та кишечника: Можна застосовувати фурадонін, неграмон, а при тривалих порушеннях функції – накладання епіцистостоми, припливно-відпливної системи (по Монро), показана електростимуляція сечового міхура, у т.ч. радіочастотна стимуляція шляхом вживлення платинових електродів у сечовий міхур, сполучених з приймачем, підшитим під прямий мяз черева – регуляція скорочення і вивільнення сечового міхура за допомогою ручного генератора, який підноситься до черевної стінки. катетеризація з промиванням сечового міхура 2% розчином борної кислоти і розчином
При парезі кишечника: прийом послаблюючих засобів, сифонні клізми, пальцеві вилучення калових мас; прозерин 0,05% – 1 мл в/м (курс лікування).
Попередження пролежнів: часто змінювати положення в ліжку (кожні 2-3 години), губчасті або пневматичні матраци, протирання шкіри камфорним або 96%спиртом 2-3 рази на день, гумовий круг.
Тактика подальшого ведення хворого. Поліпшення регенеративно-репаративних процесів: антихолінестеразні препарати (прозерин, галантамін по 1 мл в/м , на курс лікування 30 ін ‘єкцій); лідаза, пірогенал, бійохінол, алое, полівітаміни; за показаннями – преднізолон та ін. програма реабілітації на тривалий термін (ЛФК, масаж, велотренаж, електростимуляція м ? язів та ін.).
Поліпшення кровообігу і розсмоктування рубців: теплові процедури на ділянку травми: парафінові та озокеритові аплікації, електрофорез з йодистим калієм, лідазою та ін.
Санаторне лікування: грязелікування, складне протезування та ін.
Лікування.
При переломах шийного і верхнього грудного відділів хребта ризик ушкодження спинного мозку зростає під час транспортування. Транспортуються такі хворі звеликою обережністю з незначним розгинанням хребта. При переломах у нижньому грудному і поперековому відділах хребет необхідно тримати в розгинальній позиції, підкладаючи згорнуту ковдру або валик під поперек.
Найбільш важливим у наданні екстреної допомоги хворим як із хребцево-спинномозковою, так і ЧМТ є запобігання подальшого ушкодження мозку. Призначають метилпреднізолон по 30 мг/кг, внутрівенно струйно, потім внутрівенно інфузія 5 мг/кг у годину протягом 24 ч. Введення подібних дуже великих доз метилпреднізолона може сприяти значному поліпшенню спинальних функцій, якщо інфузія розпочата не пізніше 8 г від моменту травми. Далі проводять симптоматичне лікування.