Гострі токсичні ураження верхніх дихальних шляхів. Клінічна картина гострого ураження верхніх дихальних шляхів залежить від концентрації подразнюючої речовини та тривалості її дії. При легкому ступені тяжкості постраждалі скаржаться на утруднення носового дихання, першіння та відчуття дряпання в горлі, печіння за грудиною, сухий кашель, хриплість голосу. Характерним є накопичення слизового секрету в порожнині носа, набряк носових раковин та голосових складок. Для отруєння фтором, фтороводнем, сполуками хрому характерна сухість слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Процес звичайно зворотній і закінчується одужанням протягом декількох днів (від 1 до 4 діб).
При високих концентраціях хімічних речовин подразнюючої дії можливий розвиток більш значних уражень верхніх дихальних шляхів. Об'єктивно виявляються ділянки опікової поверхні некротичного характеру у вигляді сірувато-білих плям. У подальшому утворюються ерозії чи виразкування. У якості віддалених наслідків може розвинутись хронічне катаральне запалення слизової оболонки носа, гортані, трахеї.
При дії надто високих концентрацій подразнюючих речовин можливий розвиток асфіктичних форм ураження. Клінічна картина характеризується симптомами звуження голосової щілини: значно утруднений вдих, що супроводжується стридором, дифузним ціанозом шкірних покривів. У деяких випадках можлива миттєва смерть внаслідок асфіксії, що потребує надання невідкладної допомоги.
Гострий токсичний бронхіт є найбільш частою формою ураження токсичними речовинами подразнюючої дії. У разі легкого перебігу захворювання клінічна картина свідчить про ураження переважно трахеї та великих бронхів.
При ураженні середньої тяжкості – дифузний токсичний бронхіт із поширенням процесу на середні та дрібні бронхи. Хворі скаржаться на утруднене дихання, стискання та біль у грудній клітці, кашель, приступи ядухи експіраторного характеру, кволість. Кашель спочатку сухий, болючий, нерідко приступоподібний, через 2-3 дні починає супроводжуватись виділенням слизового чи слизово-гнійного харкотиння, нерідко з домішками крові.
Особливістю токсичного бронхіту є значна глибина ураження з розвитком не тільки ендобронхіту, але й перибронхіту. Тривалість захворювання від 7-15 днів до 3-6 тижнів.
Гострий токсичний бронхіоліт – це дифузне ураження дрібних бронхів та бронхіол, що супроводжується явищами гострої дихальної недостатності та вираженої інтоксикації. Запальний процес часто переходить у навколишню тканину легенів і призводить до розвитку пневмосклерозу.
Здатність викликати токсичний бронхобронхіоліт особливо властива для сполук фтору з берилієм та диметилсульфату. У деяких випадках гострий токсичний бронхіоліт перебігає з приєднанням вираженої обструкції дихальних шляхів. Найбільш частим ускладненням гострого токсичного бронхіоліту є розвиток бактеріальної пневмонії.
Токсична пневмонія. За часом виникнення розрізняють первинну та вторинну.
Первинною називають токсичну пневмонію, що виникає в перші 2 доби після впливу токсичного агента. Це власне токсичні пневмонії, зумовлені дією хімічного агента. Про розвиток токсичної пневмонії свідчить підвищення температури тіла до 380С, лихоманка, біль в грудній клітці, кашель з виділенням слизово-гнійного харкотиння з домішками крові, виявлення ділянок дзвінких дрібноміхурцевих хрипів та крепітації, з локалізацією в нижньо-задніх відділах легенів, збільшення кількості лейкоцитів в крові.
Рентгенологічно – вогнищево-інфільтративні зміни в легенях різної локалізації та поширеності. Перебіг первинної токсичної пневмонії звичайно доброякісний. Через 1-2 тижні процес закінчується одужанням.
Вторинна пневмонія виникає через 3 доби і пізніше після контакту з токсичним агентом, на фоні стихаючих ознак гострої інтоксикації. Раптово виникає лихоманка, посилюється кашель, задишка, підвищується температура до 38-390С. У розвитку вторинної токсичної пневмонії провідну роль відіграє приєднання інфекційних агентів. За цих умов процес відрізняється від первинної пневмонії більш тяжким перебігом, значним порушенням загального стану, рецидивами.
Діагностика ґрунтується на даних профанамнезу, які свідчать про роботу постраждалого у контакті з речовинами подразнюючої дії, відомостях про гострий розвиток захворювання в умовах надзвичайної ситуації на виробництві та даних про груповий характер захворювання працюючих одного цеху або дільниці. При токсичних ураженнях менш виражені ознаки запалення: підвищена температура тіла, зміни периферичної крові. Інфекційний бронхіоліт спостерігається переважно у дітей та осіб похилого віку, які є непрацездатними.
Лікування гострих уражень. Перша допомога – припинення контакту з токсичними речовинами та виключення можливості їх подальшого надходження в організм. При потраплянні в очі – промити їх водою або 2% розчином гідрокарбонату натрію. При різкому болі в очах необхідно закапати 0,1-0,2% розчин дикаїну або 2% розчин новокаїну, а з метою профілактики інфікування за повіки слід закласти очну мазь.
При наявності симптомів подразнення слизової верхніх дихальних шляхів застосовують теплі вологі інгаляції 2% розчину гідрокарбонату натрію. При утрудненні носового дихання закапують в ніс 2% розчин ефедрину гідрохлориду тощо.
При ураженні гортані показане тепле питво. При інтенсивному кашлі призначають кодеїну фосфат, лібексин; для профілактики інфекційних ускладнень – антибіотики. При накопиченні секрету необхідна його аспірація через катетер.
Експертиза працездатності вирішується з урахуванням важкості ураження, наявності залишкових явищ, можливих супутніх проявів інтоксикації, а також санітарно-гігієнічних умов на виробництві.
Хронічні професійні ураження органів дихання токсико-хімічної етіології виникають в результаті тривалого впливу відносно невеликих концентрацій речовин подразнюючої дії або є наслідком перенесених у минулому одноразово чи повторних гострих та підгострих інтоксикацій.
Патогенез. Тривалий вплив сполук подразнюючої дії призводить до агресивної форми хронічного запалення в бронхах зі значною глибиною ураження бронхіальної стінки, в подальшому це призводить до виникнення субатрофічних та атрофічних змін слизової верхніх дихальних шляхів, прогресуючого хронічного бронхіту зі схильністю до приєднання гнійних та деструктивних процесів.
Клінініка хронічних уражень органів дихання токсико-хімічної етіології залежить від глибини ураження, клінічного синдрому, що переважає, ступеня його вираженості та варіанту перебігу.
За глибиною ураження розрізняють:
1) хронічне токсичне ураження верхніх дихальних шляхів (хронічний токсичний рініт, фарингіт, ларингіт, трахеїт), 2) хронічний токсичний бронхіт, 3) токсичний пневмосклероз.
Хронічне токсичне ураження верхніх дихальних шляхів перебігає у вигляді хронічного токсичного риніту, фарингіту, ларингіту, трахеїту, які можуть виникати ізольовано або у вигляді різноманітних комбінацій. Вони можуть перебігати як у формі неспецифічного катару слизової оболонки, так і виразково-некротичного процесу в порожнині носа, які можуть ускладнюватися перфорацією носової перетинки.
Деякі речовини подразнюючої дії, зокрема сполуки хрому, фтору, здійснюють вибіркову дію на слизову оболонку носа і мають деякі особливості ураження.
Хронічний токсичний бронхіт є провідним синдромом хронічних уражень органів дихання токсико-хімічної етіології. Тривалий вплив речовин подразнюючої дії у поєднанні із інфекційними агентами призводить до формування хронічного токсико-інфекційного запалення в дихальних шляхах. Хронічний токсичний бронхіт має прогресуючий перебіг. Його морфологічні особливості полягають у залученні в патологічний процес бронхів різного калібру і бронхіол, значній глибині ураження стінки бронхів (панбронхіт), поширенні запалення на навколишню легеневу тканину (перибронхіт), ранньому розвитку пневмосклерозу, утворенням бронхо- та бронхіолоектазій. В клінічному перебігу спостерігається схильність до розвитку гнійних ускладнень, кровохаркання та легеневих кровотеч, частого розвитку бронхоспастичного синдрому, який може трансформуватися в ПБА. Частими ускладненнями є дифузний пневмосклероз, емфізема, рак.
Клініка хронічного бронхіту залежить від стадії захворювання (І. ІІ, ІІІ), його періоду (загострення, ремісії), переважання того чи іншого синдрому бронхіту, темпів прогресування.
За перебігом розрізняють легкий, середньої тяжкості та тяжкий ступені тяжкості хронічного токсичного бронхіту.
Токсичний пневмосклероз. На відміну від хронічного бронхіту непрофесійної етіології, токсичний бронхіт відрізняється більшою глибиною пошкодення бронхів і більш раннім формуванням бронхопневмосклерозу, його більш виражених, прогресуючих та ускладнених форм. Розвиток пневмосклерозу виникає одночасно з активним запальним процесом.
Поряд із пневмосклерозом на фоні хронічного токсичного бронхіту, можна спостерігати пневмосклероз – як наслідок і єдиний прояв важкого токсичного ураження органів дихання, перенесеного в минулому. Основою їх діагностики є рентгенологічне дослідження Токсичний пневмосклероз може перебігати безсимптомно та доброякісно і супроводжуватись лише незначним порушенням ФЗД.
Припинення контакту в період початкових проявів сприяє видужанню або стабілізації процесу. Провідну роль в ранній діагностиці відіграє спостереження за станом здоров'я працюючих. Передумовами успішного лікування є усунення від контакту з токсичними речовинами подразнюючої дії раціональний режим, повноцінне харчування.
Лікування В період загострення хворі потребують проведення активної терапії з використанням комбінацій антибіотиків, десенсибілізуючих, відхаркуючих засобів, біостимуляторів, вітамінів А, С, Е. (див. "Лікування хронічного пилового бронхіту"). В окремих випадках, коли у хворих спостерігається майже постійний сухий кашель, доцільно призначити протикашльові препарати. При наявності астматичного компоненту бронхіту застосовують бронхолітики (див "Лікування хронічного пилового бронхіту"). У випадку вираженого бронхообструктивного синдрому доцільне призначення ІГКС, а у випадках важкого перебігу – коротких курсів ГКС всередину чи парентерально. Якщо не вдається ліквідувати загострення токсичного бронхіту застосовують лікувальну бронхоскопію та ендотрахеальні вливання антибактеріальних препаратів та антисептиків.
Експертиза працездатності при хронічних ураженнях органів дихання токсико-хімічної етіології проводиться з урахуванням клінічної форми ураження і ступеня важкості захворювання. При хронічному ураженні верхніх дихальних шляхів працюючі, за рідким виключенням, зберігають працездатність за своєю професією. Вони підлягають диспансерному спостереженню лікаря отолариногола з проведенням періодичних курсів інгаляційної терапії. У випадках виявлення ерозивно-виразкових процесів на слизовій оболонці носа необхідний тимчасовий перевід на роботу поза контактом з токсичними речовинами (з видачею доплатного листка). Якщо після проведеного лікування та повернення на попередню роботу виникають рецидиви виразкового процесу, рекомендують раціональне працевлаштування. Встановлення діагнозу хронічного токсичного бронхіту передбачає необхідність припинення подальшого контакту хворих з речовинами подразнюючої дії. Хворі з легко вираженим бронхітом та середньої важкості потребують раціонального працевлаштування. Цим хворим протипоказана робота, пов'язана з впливом пилу, несприятливих метеорологічних факторів, фізичним перенапруженням. При зниженні або втраті кваліфікації або обмеженні працездатності у зв'язку з токсичним бронхітом виникає необхідність у визначенні відсотка втрати працездатності або встановленні інвалідності внаслідок професійного захворювання. Хворі з важким перебігом захворювання (ускладнені форми) є непридатними до професійної праці і можуть потребувати стороннього догляду – встановлюється ІІ або І група інвалідності.
Профілактика інтоксикацій речовинами подразнюючої дії на виробництві полягає у впровадженні прогресивних технологічних процесів з повною їх герметизацією, дистанційним управлінням, забезпеченні ефективної вентиляції, строгому дотриманні правил техніки безпеки. Якщо концентрація токсичних речовин у повітрі робочої зони перевищує ГДК, доцільно використовувати ІЗЗ (протигази, респіратори). До заходів медичної профілактики відносяться попередні та періодичні огляди працюючих.