Трійчастий нерв (n. trigeminus, V пара) – змішаний нерв, оскільки мість в своєму склад чутливі та рухові волокна. Але основна функція трійчастого нерву – чутлива функція – забезпечення чутливості на обличчі.
Нерв має три ядра – два чутливі та одне рухове. Одне з чутливих ядер – знаходиться у варолієвому мості і приймає інформацію про глибоку чутливість з ділянки обличчя, інше – є аналогом заднього рога оскільки сприймає інформацію про поверхневі види чутливості з ділянки обличчя. Це ядро називається ядром спинномозкового шляху трійчастого нерву, оскільки воно дуже довге і простягається від довгастого мозку аж до перших двох шийних сегментів спинного мозку. У ядрі спинномозкового шляху представлені окремі ділянки (сегменти) лиця. Сегменти лиця, розміщені ближче до центра, мають вище представництво у ядрі, ніж ті, які більш віддалені. Чутливі ядра трійчастого нерва є другими нейронами. Аксони їх, утворюючи петлю трійчастого нерва, приєднуються до медіальної петлі і закінчуються в ділянці таламуса. Аксони клітин таламічних ядер (третього нейрона) прямують крізь внутрішню капсулу і променистий вінець до кори зацентральної звивини протилежної ядру півкулі.
Перші нейрони знаходяться в вузлі трійчастого нерву, який знаходиться на вершині пірамідки скроневої кістки в розщеплені твердої мозкової оболонки. За іменем дослідника, який його вперше описав цей вузол ще називають Гассеровим вузлом. Аксони клітин, які утворюють Гассерів вузол утворюють корінець трійчастого нерву, який іде до стовбура мозку і входить у міст. Дендрити клітин гасерового вузла утворюють три гілки, внаслідок чого нерв отримав назву трійчастого. Перша гілка трійчастого нерву називається очним і виходить з порожнини черепа через верхню очноямкову щілину. Друга гілка носить назву – верхньощелепового нерву. Цей нерв виходить з порожнини черепа через круглий отвір.
Третя гілка носить назву нижньощелепового нерву і виходить з порожнини черепа черезовальний отвір.
Очний нерв забезпечує чутливу іннервацію шкіри ділянки лоба, переднього відділу волосистої частини голови, верхньої повіки, внутрішнього кута ока, спинки носа, кон’юнктиви, верхньої частини слизової оболонки носа.
Верхньощелеповий нерв іннервує шкіру нижньої повіки, бічної поверхні носа, щік і верхньої губи, нижні відділи слизової оболонки носа, верхню щелепу і її зуби.
Нижньощелеповий нерв іннервує шкіру нижньої щелепи, щік, нижньої губи, підборіддя, нижню щелепу і її зуби, слизову оболонку щік, нижніх відділів порожнини рота, язика.
Рухова порція нерва, яка складається з аксонів нервових клітин, тіла яких утворюють рухове ядро трійчастого нерву розташоване в ділянці моста. (nucl. motorius n. trigemini). Рухова порція проходить поряд з третьою гілкою трійчастого нерву – нижньощелеповим нервом і разом з ним покидає череп через овальний отвір та інервує м”язи, які приймають участь в акті жування та в рухах нижньої щелепи – m. masseter, m. temporalis, m. pterigoideus lateralis et medialis.
Будова трійчастого нерва
Синдроми ураження трійчастого нерву.
Симптоми ураження рухової порції трійчастого нерву
Периферійний параліч або парез жувальних м’язів розвивається при патології периферичного нейрону — ядра або рухових волокон.
При односторонньому ураженні нерва виявляються такі порушення:
· при відкриванні рота нижня щелепа зміщується в уражену сторону;
· на стороні процесу жувальні і скроневі м’язи напружуються
слабше ніж на здоровій стороні;
· виявляється атрофія м’язів і реакція переродження на ураженій стороні;
· якщо страждає ядро нерву, то відмічаються фасцикулярні посмикування в іннервованих м’язах.
При двосторонньому випадінні функції рухової порції нерву відмічається відвисання нижньої щелепи.
Центральний параліч жувальних м’язів через наявність двобі них кортиконуклеарних зв’язків практично не зустрічається.
Дослідження функцій трійчастого нерву.
Дослідження чутливої порції трійчастого нерву починають з опитування хворого. Цікавлять чи не турбують хворого болі в ділянці обличчя. Потім перевіряють чутливість по гілкам трійчастого нерву. Для цього наприклад, голкою наносять уколи в симетричних ділянках справа та зліва в зонах іннервації 1, 2 та 3 гілках трійчастого нерву. В нормі людина повинна однаково відчувати уколи в симетричних ділянках обличчя.
Обов’язковим є перевірка болючості точок виходу гілок трійчастого нерву на шкіру обличчя – так звані точки Валле. Поверхневі гілки очного нерву виходять на шкіру обличчя через надочноямкову вирізку. Поверхневі гілки верхньощелепового нерву виходять на шкіру обличчя через під очноямковий отвір. Поверхневі гілки нижньощелепового нерву виходять на шкіру обличчя через підборідковий отвір. В нормі пальпація цих точок безболісна справа та зліва.
Після цього перевіряють чутливість по сегментам (зонам Зельдера). Для цього наносять уколи голкою в ділянках обличчя починаючи від ділянки біля вуха і поступово пересуваючись до рота. Спочатку з однієї сторони потім з іншої. В нормі людина повинна однаково відчувати біля вуха та біля рота. При ушкодженні верхнього відділу ядра спинномомозкового шляху страждає чутливість біля рота (по оральній скобці), при ураженні нижніх відділів цього ядра страждає чутливість біля вуха (по зовнішній скобці).
Зони сегментарної іннервації трійчастого нерва (зони Зельдера)
Функції рухової порції трійчастого нерву зручніше досліджувати в положенні хворого сидячи. Лікар просить хворого відкрити і закрити рота, потім здійснити декілька жувальних рухів. При жувальних рухах рука лікаря знаходиться на скроневих або інших жувальних м’язах — так визначається ступінь напруги або атрофії.
В нормі не відмічається зміщення нижньої щелепи в сторони, м’язи напружуються з обох сторін однаково.
Трійчастий нерв приймає участь в реалізації надбрівного, рогівкового (кореального), коньюнктивального та нижньощелепового рефлексів. При цьому в надбрівному, корнеальному та конюнктивальному рефлексах трійчастий нерв виступає в якості аферентної (чутливої) ланки, а в нижньощелеповому – і в якості чутливої і в якості рухової ланки.
Коньюнктивальній та кореальний рефлекси досліджують за допомогою шматочка вати, чи папірчика, яким доторкуються відповідно до кон’юнктиви чи до рогівки ока. При цьому відбувається скорочення кругового м’яза ока (він іннервується лицевим нервом – рухова порція рефлексу) і внаслідок цього змикаються повіки.
Надбрівний рефлекс досліджується шляхом постукування молоточком по краю надбрівної дуги. При цьому відбувається змикання кругового м’яза ока і змикання повіки. Інколи цей рефлекс використовують для дослідження динаміки перебігу невриту чи невропатії лицевого нерву.
Нижньощелеповий рефлекс досліджується шляхом постукування неврологічним молоточком по дузі нижньої щелепи при напіввідкритому роті. При цьому відбувається скорочення жувальних м’язів закриття рота – приведення нижньої щелепи до верхньої. Цей рефлекс не має великого клінічного значення, оскільки навіть в нормі він може бути не вираженим. Рефлекс може підвищуватись при двобічному ураженні кірково-ядерних волокон, тобто при явищах псевдобульбарного парезу.