До цієї групи нервів відносяться три черепні нерви, які приймають участь в іннервації зовнішніх та внутрішніх м’язів ока. Це III-я пара ЧМН – окоруховий нерв, IV-а пара ЧМН – блоковий нерв та VI пара ЧМН – відвідний нерв. В колінці функцію цих нервів досліджують одночасно. Оскільки рухові ядра око рухових нервів отримують двобічне пірамідне забезпечення, центральних парезів окорухових нервів не спостерігається.
III пара. Окоруховий нерв (n. oculomotorius).
Окоруховий нерв змішаний, оскільки містить в своєму складі рухові та парасимптичні волокна. 3-я пара черепних нервів містить два (праве і ліве) великоколітинних ядра, які відносять до соматичної нервової системи і три (два парних – праве та ліве і одне центральне непарне) мілкоклітинних ядра, які відносяться до вегетативної нервової системи (парасимпатичної).
Ядра, які складаються з великих клітин іннервують 4 з 6 зовнішніх посмугованих м’язів очного яблука та м’яз, який піднімає верхню повіку:
· levator palpebrae superior (м’яз, який піднімає верхню повіку) – піднімає верхню повіку;
· rectus superior (верхній прямий) — повертає очне яблуко вверх і дещо до середини;
· m. rectus interims (medialis) (внутрішній прямий) – рухає очне яблуко до середини;
· obliguus inferior (нижній косий) — повертає очне яблуко вверх і дещо назовні;.
· rectus inferior (нижній прямий) — рухає очне яблуко донизу і дещо досередини.
Вегетативні ядра окорухового нерву:
· парні мілкоклітинні Якубовича-Едінгера-Вестфаля інервують м’яз, що звужує зіницю (m. sphincter pupillae)
· непарне мілкоклітинне ядро Перліа інервує гладкий м’яз, який регулює кривизну кришталика (m. ciliaris)
В перерахованих парасимпатичних ядрах знаходяться перші нейрони еферентного вегетативного шляху. Їхні аксони в складі око рухового нерву потрапляють в очницю і там переключаються на другий нейрон, сукупність яких утворює війковий вузол.
Всі перераховані ядра окорухового нерву знаходяться на дні сільвіевого водопроводу на рівні верхніх горбиків чотирьохгорбикового тіла.
Завдяки соматичні своїй порції окоруховий нерв здійснює рухи очних яблук вверх, вниз, в середину, піднімає верхню повіку, і завдяки наявності парасимпатичної порції нерв звужує зіницю та приймає участь в акті акомодації ( акомодація – здатність ока одинаково чітко бачити предмети на різних відстанях)
Сфінктер зіниці відіграє захисну роль: при освітленні ока зіниця звужується, і на сітківку потрапляє менше світла. Зіничний рефлекс здійснюється за участю волокон зорового нерва, що йдуть до верхніх горбиків (аферентна частина дуги), волокон, які з’єднують верхні горбики з ядрами окорухового нерва (вставний нейрон), і парасимпатичних волокон окорухового нерва (еферентна частина рефлекторної дуги).
IV пара. Блоковий нерв (n. trochlearis).
Нерв містить в своему складті тільки рухові волокна, а тому має тільки одне ядро – рухове ядро блокового нерву. Зрозуміло що є два ядра – справа та зліва. Ядра розміщені на дні сільвієзого водоводу на рівні задніх горбів чотиригорбикового тіла. блоковий нерв інервує всього навсього один зовнішній м’яз ока – верхній косий, завдяки якому очне яблуко повертається назовні і вниз.
Хід корінція блокового нерву має дві характерні особливості, які відрізняють його від інших черепних нервів:
1. Корінець нерву в речовині середнього мозку іде вверх, а не вниз і виходить не на основі, а на дорзальній поверхні середнього мозку в межах верхнього мозкового парусу (перетинка білої речовини між верхніми ніжками мозочка).
2. Корінець блокового нерву в межах верхнього мозкового парусу здійснює перехрест. Завдяки цьому праве ядро блокового нерву інервує верхній косий м’яз лівого ока і навпаки.
Вийшовши позаду чотиригорбикового тіла, нерв обходить навколо ніжки мозку і по основі черепу проходить до верхньої очної щілини через яку (разом з III, VI парами і верхньою гілкою V пари) і покидає череп та виходить в порожнину очниці.
VI пара. Відвідний нерв (n. abducens).
Нерв містить в своєму складі тільки рухові волокна, а тому має тільки одне ядро – рухове ядро відвідного нерву. Зрозуміло що є два ядра – справа та зліва. Ядра розміщені в дорзальній частині моста на дні ромбоподібної ямки.
Корінець відвідного нерву виходить із стовбура, проходить на основі черепу і направляється через верхню очну щілину до зовнішнього прямого м’яза ока, який здійснює поворот очного яблука назовні.
Синхронні повороти очей в одному напрямі здійснюються завдяки зв’язкам між окремими ядрами цієї групи нервів. Такий зв’язок забезпечує задній поздовжній пучок, який починається в середньому мозку у ядрах заднього поздовжнього пучка. Для здійснення свідомих рухів очей до заднього поздовжнього пучка надходять імпульси із задніх відділів середньої лобової звивини протилежної півкулі великого мозку.
Синдроми ураження окорухових нервів (ІІІ, IV та VI пар ЧМН).
Утрата прямої і співдружньої реакції зіниць на світло при збереженні реакції їх на конвергенцію і аккомодацію називається синдромом Аргайля Робертсона, який нерідко спостерігається при нейросифілісі. Крім прямого синдрому Аргайля-Робертсона при деяких захворюваннях (паркінсонізм) відмічається зворотня ситуація – втрата або ослаблення реакції зіниць на конвергенцію та акомодацію при збереженні реакції зіниць на світло – так званий зворотній синдром Аргайль Робертсона.
При ураженні окорухового нерву спостерігається:
опущення верхньої повіки — птоз; відходження очного яблука назовні — розбіжна косоокість — strabismus divergent, розширення зіниці — midriasis; обмеження рухів очного яблука при погляді вверх, всередину, частково вниз. Відмічається диплопія при погляді в сторони (диплопія по горизонталі) і вверх (диплопія по вертикалі).
При одночасному ураженні дрібноклітинного (парасимпатичного) ядра Якубовича-Вестфаля-Едінгера понижується або втрачається реакція зіниць на світло при збереженні реакції на конвергенцію і аккомодацію (симптом Аргайля-Робертсона).
У випадках ураження непарного (парасимпатичного) ядра Перліа наступає парез або параліч аккомодації, що веде до погіршення зору на близьку відстань.
При порушенні функції блокового нерва у хворого з’являється двоїння предметів при погляді вниз. Об’єктивно при дослідженні рухів очних яблук при цьому можна відмітити деяке обмеження рухів очних яблук до низу. Симптоми ураження верхнього косого м’яза розвиваються на протилежній стороні, так як волокна нерва здійснюють перехрест в передньому мозковому парусі.
При порушенні функції відвідного нерву порушується рухи очного яблука назовні. При цьому хворий відмічає двоїння, яке посилюється при погляді в бік пошкодженого нерву. При огляді хворого з вираженим порушенням функції відвідного нерву констатують збіжну косоокість (внаслідок перетягування ока до середини медіальним прямим м”язом ока, який іннервується окоруховим нервом).
Дослідження функцій окорухових нервів (ІІІ, IV та VI пар ЧМН) проводять одночасно.
При дослідженні окорухових нервів звертають увагу на ширину очних щілин, Звертається увага — чи не опущена верхня повіка (птоз), яка форма зіниць (в нормі зіниці круглої форми) і їх рівномірність. Нерівномірність зіниць називається анізокорією, звуження — міозом, розширення — мідріазом.
Далі досліджуються конвергенцію очних яблук. Конвергенція – це сходження очних яблук до середньої лінії при наближені предмету до обличчя на якому був зафіксований погляд. При цьому одночасно відбувається звуження зіниць – реакція зіниць на конвергенцію. Порушення конвергенції та реакції зіниць на конвергенцію спостерігається при порушенні функції системи нервових волокон, які з’єднують в одну систему всі окорухові нерви (так звана система зовнішнього повздовжнього пучка).
Обов’язковим є дослідження зіничних реакцій на світло. Розрізняють пряму та спів дружню реакцію зіниць на світло. Пряму реакцію зіниць на світло перевіряють окремо в кожному оці. Для цього одне око закривають, а друге то освітлюють то затінюють. При цьому відбувається або звуження зіниці при освітлені ока, або розширення зіниці – при затіненні ока.
Співдружню реакцію досліджують шляхом затінення або освітленням одного ока спостерігаючи при цьому за реакцією зіницю протилежного ока. Так, при освітленні правого ока зіниця лівого ока звужується а при затіненні – розширюється.
Потім досліджується функція окорухових м’язів. Для цього просять хворого зафіксувати погляд на неврологічному молоточку і стежити очима за його рухами. При дослідженні рухів очних яблук вверх, вниз, всередину і назовні відмічають чи відбувається рух очних яблук за рухом молоточка і при цьому цікавляться чи у хворого не з’являється двоїння (диплопія) і якщо з’являється, то при якому положенні очних яблук воно найбільш виражено. Якщо хворий відмічає двоїння в очах, його просять закрити одне око і повторюють дослідження при цьому диплопія повинна зникнути, якщо вона викликана порушенням функції окорухових м’язів, оскільки двоїння можливе тільки при бінокулярному зорі.