Язикоглотковий нерв (n. glossopharingeus, IX пара). Нерв змішаний, оскільки містить в своєму складі рухові, вегетативні та чутливі волокна, причому чутливі волокна як спеціальної чутливості (смакової), так і загальної чутливості. Відповідно до цього нерв має чотири ядра, які розміщуються в довгастому мозку:
1. Рухове ядро(n. ambiguus), спільне з блукаючим нервом
2. Ядро загальної чутливості (ядро сірого крила), спільне з блукаючим нервом
3. Ядро спеціальної чутливості (ядро одинокого шляху), спільне з проміжним нервом (система лицевого нерву)
4. Вегетативне парасимпатичне ядро (нижне слиновидільне ядро)
Нерв виходить з порожнини черепа крізь яремний отвір. Язикоглотковий нерв забезпечує чутливу іннервацію слизової оболонки верхньої частини глотки, м’якого піднебіння, задньої третини язика і рухову іннервацію м’язів глотки, беручи участь у ковтанні й артикуляції.
Секреторні (парасимпатичні) волокна язикоглоткового нерва закінчуються у привушній слинній залозі, попередньо переключившись на вушному вузлі, де знаходяться другі нейрони парасимпатичної інервації привушної залози. Смакові волокна іннервують задню третину язика.
Блукаючий нерв (n. vagus, X пара). Нерв змішаний, має в своєму складі рухові, чутливі та вегетативні волокна. Відповідно має три ядра:
1. Рухове ядро (n. ambiguus), спільне з язикогорловим нервом
2. Ядро загальної чутливості (ядро сірого крила), спільне з язикогорловим нервом
3. Вегетативне парасимпатичне ядро – спинне ядро блукаючого нерву.
Блукаючий нерв — найдовший з усіх черепних нервів, бо сфера його іннервації поширюється від твердої оболонки головного мозку до ободової сигмоподібної кишки. До речі за таку свою особливість він і отримав назву блукаючого. Виходить з порожнини черепа разом з язикоглотковим і додатковим нервами крізь яремний отвір (foramen jugulare).
Блукаючий нерв має дуже велике значення, оскільки він забезпечує чутливу і вегетативну (парасимпатичну) іннервацію всіх внутрішніх органів, крім органів малого таза; іннервує значну частину травного каналу (до ободової сигмоподібної кишки), серце, м’язову оболонку судин, трахею і легені, залози слизової оболонки стравоходу, шлунка і кишок, печінку, підшлункову залозу, нирки. Чутливі волокна блукаючого нерва іннервують також деякі відділи твердої оболонки головного мозку і зовнішній слуховий прохід з вушною раковиною. Рухові волокна блукаючого нерва забезпечують довільні рухи м’язів глотки, м’якого піднебіння і гортані.
Отже, блукаючий нерв здійснює нервову регуляцію таких життєво важливих функцій, як дихання і серцево-судинна діяльність, а також бере участь у здійсненні актів ковтання і фонації.
Будова ІХ та Х пар черепних нервів
Будова Х пари черепних нервів
Синдроми ураження язикогорлового та блукаючого нервів.
Периферійний параліч і парез м’якого піднебіння розвивається при ураженні периферійного нейрону — рухового ядра і рухових волокон блукаючого і в меншій ступені язиковогорлового нерва. При цьому відмічаються такі симпоти ураження.
При однобічному ураженні нерва: м’яке піднебіння на стороні ураження звисає. При вимові звуків рухливість м’якого піднебіння на стороні ураження зменшена, при повному ураженні м’яке піднебіння нерухоме; голос має носовий відтінок (дисфонія), язичок відхилений в здорову сторону; при спеціальному ларингоскопічному дослідженні голосових зв’язок спостерігається параліч або парез голосової зв’язки на стороні ураження, в уражених м’язах спостерігається атрофія, а при ураженні ядра — і фасцикулярні посмикування.
При двобічному ураженні нерва:
· м’яке піднебіння звисає з обох сторін. При вимові звуків воно нерухоме;
· голос має різко позначений носовий відтінок (дисфонія).
· при паралічі голосових зв’язок голос стає беззвучним, наступає афонія;
· при спеціальному ларингоскопічному дослідженні голосових зв’язок спостерігається двобічний параліч або парез голосових зв’язок;
· різко розладнується акт ковтання — рідка їжа і пиття попадає в ніс або гортань (дисфагія);
· в уражених м’язах спостерігається атрофія, а при ураженні ядер — фібрілярні посмикування.
Ураження IX—X пар ЧМН за периферійним типом (при бульбарному паралічі) відмічається у хворих, які страждають стовбуровим енцефалітом, пухлинами, боковим аміотрофічним склерозом і т.д.
Центральний параліч м’язів, які іннервуються руховою порцією IX—X нервів, при однобічному ураженні через наявність двобічних кортико-нуклеарних зв’язків не спостерігається.
У випадках двобічного ураження кортико-нуклеарних шляхів спостерігається картина аналогічна двобічному ураженню ядра або нерва — параліч м’якого піднебіння, голосових зв’язок, дисфонія або афонія, дисфагія і т. п., але так як цей параліч носить центральний характер, то не буває ні атрофії, ні фібрілярних посмикувань. З’являються рефлекси орального автоматизму (назо-лабіальний, хоботковий, смоктальний, дистанс-оральний, долонно-підборідковий), які входять в склад симптомокомплексу, що носить назву псевдобульбарного паралічу.
Ураження IX—X пар за центральним типом (при псевдобульбарному паралічі) частіше спостерігається у хворих з повторними порушеннями мозкового кровообігу
Дослідження функцій язикогорлового та блукаючого нервів.
Оскільки язикогорловий та блукаючий нерви мають багато спільного в своїй будові, зокрема мають спільні ядра, то їх функція в клініці досліджується одночасно.
Функції блукаючого і язиковогорлового нервів зручніше обстежувати в сидячому положенні. Для цього лікар просить хворого:
а) відкрити рот і вимовити звук «а». При цьому звертають увагу на скорочення м’якого піднебіння і розташування язичка. В нормі м’яке піднебіння розташоване симетрично, язичок розташований по середній лінії;
б) вимовити в слух декілька фраз. При цьому не повинно бути носового відтінку мови;
в) випити декілька ковтків води, ковтання повинно бути вільним.
Крім того перевіряють пульс, діяльність шлунково-кишкового тракту.