Неврози – це психогенно (конфліктногенно) обумовлені зворотні нервово-психічні розлади, які проявляються емоційною нестійкістю, психічною виснаженістю, порушенням загального самопочуття, що виникає внаслідок стрес ових життєвих ситуацій за відсутності психотичних проявів та усвідомлення своєї хвороби.
Виділяютьтакі клінічні форми:
1) неврастенія;
2) істеричний невроз (дисоціативно-конверсійний розлад);
3) невроз нав’язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад);
4) депресивний нервоз;
5) іпохондричний невроз;
6) дисморфоорганічний невроз;
7) фобічний невроз;
8) системні неврози;
9) нервова анорексія та булімія.
Характер ними проявами неврозів є:
1. Порушення самопочуття – головний біль, загальна слабкість, розбитість, підвищена втомлюваність, спад сил, поганий сон, внутрішній дискомфорт, неприємні больові відчуття у різних частинах тіла.
2. Порушення памяті, уваги, мислення, сприйняття.
3. Емоційно-вольові порушення: емоційна нестримність, вразливість, схильність до афектів, нестійкість настрою, схильність до депресивних реакцій, страх и, нав’язливості, недостатній вольовий контроль емоційних переживань.
4. Порушення ефекторної сфери – тик и, нав’язливі дії, функціональні паралічі, парези, аутизм, тремор.
5. Вегетативні порушення – пітливість, приливи жару, тахікардія, лабільність АТ і пульсу, диспепсичні явища, задуха.
Неврастенія. Провідним є астенічний синдром. Характер натріада: головний біль, підвищена дратівливість, порушення сну. Хворі скаржатьсяна загальну слабкість, швидке виснаження, погане самопочуття, розбитість. Поріг чутливості знижений (гіперестезія – не переносять денне світло, звичайні звуки “ріжуть вухо”). Головний біль мігруючий (лобний, скроневий, потиличний) з оперізуючим стисканням голови –”каска неврастеніка”. Характер на м’язова гіпотонія, тремор кінцівок при фізичних та емоційних навантаженнях, лабільність пульсу, АТ, стійкий червоний дермографізм на тлі суб’єктивного відчуття постійної втоми. Настрій негативно пригнічений з песимістичною оцінкою свого стану здоров’я. Поряд із тим позитивна ситуація легко відволікає хворого від хворобливих переживань. Характерним є явища дратівливої слабкості, слабкодухості, сльозливості.
Виділяють головні дві форми неврастенії: гіпер- та гіпостенічна. Гіперстенічна (у холериків) – дратівливість, безсоння, схильність до афективних реакцій. Гіпостенічна – характер на млявість, сонливість, загальна слабкість, зниження цікавості до оточення.
Прогноз при неврастенії сприятливий. У більшості хворих після лікування наступає видужання.
Істеричний (дисоціативний, конверсійний) розлад. Жінки вдвічі частіше хворіють. Окремі істеричні симптом и спостерігаються у 1/3 популяцій, а у соматичних лікарняхтаких хворих – 15%. Для пацієнтів з істеричним неврозом характер на підвищена навіюваність, лабільність емоцій з демонстративністю, театральністю. Симптом и хвороби нерідко набувають характер у маніпуляції оточуючими і при вирішенні психотравмуючої ситуації слабнуть чи повністю зникають. Ці порушення носять захисний характер. Частіше розвивається у осіб художнього типу з ознаками психічного інфантилізму, емоційної незрілості, вразливості. Характер ними є наступні групи симптом ів:
1) афективні – лабільність емоцій, нестійкість настрою, бурхливість емоційних реакцій (від сліз до радості);
2) вегетативні – несправжні соматичні симптом и – біль у серці, серцебиття, втрата свідомості, нудота, блювота, напади задухи, несправжньої вагітності і т. ін.;
3) рухові:
а) гіперкінези (тик и, тремор голови, судомні напади). Зникають після ліквідації чи дезакт уалізації психотравмуючих впливів.
б) акінезії – порушення ходи “астазія – абазія”, коли хворі не можуть стояти та ходити за відсутності органічних порушень (ноги “ватні”, “тяжкі”, “заплітаються”).
4) сенсорні – оніміння кінцівок, відчуття повзання мурашок, печії заявляють це пафосно – біль “нестерпний”. Істеричні алгії різноманітні – головний біль у вигляді “забитого цвяха”.
Невроз нав’язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад) характеризується нав’язливими страх ами (фобіями), нав’язливими думками (обсесіями), нав’язливими діями (імпульсіями), тривогою.
Обсесивно-компульсивні розлади в популяції у1, 5-2% випадків, у практ иці психіатрів – до 1% серед хворих. У початковій стадії – панічні стани (атаки)тривалістю до 20-30 хвилин.
Фобії класифікують на:
1) агорофобія – боязнь відкритих просторів, транс порту, натовпу з вегетативними проявами (тахікардія, профузний піт, тремор, абдомінальними, задуха, нудота, психічними дереалізація, деперсоналізація.;
2) соціальні фобії – страх потрапити у центр уваги (відповідь ушколі, виступ перед аудиторією) з тривогою. Відчувають почуття сором у перед незнайомими людьми;
3) іпохондричні фобії (нозофобії ) – нав’язливий страх важко захворіти, через що обмежують контакт и, відмовляються від деяких видів діяльності;
4) специфічні (ізольовані) фобії – фобії, які обмежені певною ситуацією (висота, стоматологічні маніпуляції тощо);
Нав’язливі думки (обсесії) виникають поза бажання м хворого, сприймаються як абсурдні, хворого переслідують думки про вірність прийнятих рішень і дій (вимкнув газ, світло, замкнув двері тощо). Нав‘язливі сумніви часто супроводжуються ритуалами.
Нав’язливідії (імпульсії) – тик и (трясуть головою, часто моргають очима тощо).
Невроз нав’язливих станів перебігає хронічно. Виздоровлення спостерігається рідко. Такі хворі часто соціально дезадаптуються.
Депресивний невроз (невротична депресія ) – це депресія на астенічному тлі. Депресія не має вітального характер у, її прояв ситуаційно залежний. Даний невроз розвивається в пізньому віці та пов’язаний із певною ситуацією.
Іпохондричний невроз – неадекватно перебільшена заклопотаність станом власного здоров‘я.
Невроз страх у (фобічний)характер изується відчуття м страх у із чіткою фабулою за наявності достатньої критик и.
Дисморфофобічний невроз характер изується появою надцінних думок про зміну власного тіла, потворність, фізичні вади. Цідумки підлягають частковій критиці та ситуаційній корекції, однак мають стійкий характер.
Системні неврози. Усі видиневрозів супроводжуються масивною вегето-сорматонервологічною симптом атик ою (ВСД). Сюди відносять: кардіоневроз, ларінгоспазм, невротичні ікання, невротичний сурдомутизм, невротична анестезія.
Анорексія та булімія – свідома відмова від їжі з аменореєю, зниженням АТ, брадикардією, гіпотермією. Характер но у віці 14-18 років.
Булімія – патологічний потяг до їжі і має характер нав‘язлтивості.
Лікування медикаментозне:
транквілізатори – феназепам 1, 5-2, 0 мг/добу, рудотель – 10-30 мг/добу;
антидепресанти – ципрамін – 20 мг/добу, амітриптилін – до 100 мг/добу;
психостимулятори – сиднофеп – 10 мг/добу, кофеїн –10 мг/добу;
вегетотропні (белоїд, беласпон);
ноотропи;
біостимулятори;
адаптогени (жень-шень);
Психотерапія :
індивідуальна,
групова,
аутотренінг.