Захворювання кон’юнктиви

Сполучнотканинна оболонка (кон’юнктива), яка вкриває задню поверхню повік та очне яблуко, найчастіше вражається захворюваннями запального характеру (кон’юнктивітами). Як правило, хворі скаржаться на почервоніння очей, деякий набряк повік, відчуття печії та якби наявності за повіками дрібних сторонніх тіл. Увесь цей дискомфорт супроводжується посиленням сльозовиділення, появою слизових або слизово-гнійних виділень. За даними Е.С.Аветисова, частота кон’юнктивітів у дорослих людей складає – 15‰. Ще вище вона у дітей – 19,8‰.

В етіологічному відношенні кон’юнктивіти бувають інфекційні (бактеріальні, вірусні, хламідійні, грибкові, паразитарні та ін.), алергічні та артефіціальні.

Типовими збудниками бактеріальних кон’юнктивітів є: коккова флора (пневмококк, стрептококк, гонококк Нейсера), дифтерійна паличка Лефлера, диплобацилла Моракс-Аксенфельда та Коха-Уікса.

Основні симптоми бактеріального запалення кон’юнктиви

Лікування хворих з гострим кон’юнктивітом включає 2 етапи: діагностичний (виявлення патогенного збудника) з одночасним призначенням симптоматичної терапії та власне терапевтичний:

· ізоляція хворого від колективу та направлення його до медичної установи, де можуть провести бактеріологічне та цитологічне дослідження мазків із кон’юнктиви;

· обробка повік ватним тампоном (3-4- р./день), змоченим фурацилліном;

· часті закапування очних крапель, що містять антисептики («Офтадек», «Окомістин») або сульфаніламіди (20-30% р. сульфацилу-натрію);

· на ніч хворим доцільно закладати за повіки ту або іншу антибактеріальну мазь («Флоксал», 1% тетрациклінову або 1% еритроміцинову).

Після отримання результатів лабораторного дослідження до лікування слід внести корективи, які стосуються 2-го етапу лікування, – закапування в око засобів, що нейтралізують виявлену кон’юнктивальну флору (як правило, це антибіотики широкого спектру дії – «Ципролет», «Окацин», «Флоксал», «Тобрекс»).

Серед вірусів найбільш патогенними для ока людини є аденовіруси (серотипи А-3, А-7, А-8, А-19), пікорнавіруси (у т.ч. ентеровірус-70), параміксовіруси (вірус краснухи, вірус корі) та герпес-віруси.

Аденофарингіальна лихоманка:

– підвищення температури тіла та її різке падіння впродовж декількох днів;

– збільшення лімфатичних вузлів;

– ознаки фарингіту;

– кон’юнктивіт (гострий початок з появою набряку та гіперемії кон’юнктиви з мізерними слизовими виділеннями; фолікули крупні, студнєподібні, можуть утворюватись плівки).

Епідемічний кератокон’юнктивіт:

– висока контагіозність;

– гострий початок (у 77% випадків вражаються обидва ока з інтервалом у 2-5 днів) із гіперемією та набряком кон’юнктиви повік, перехідних складок, очного яблука, слізного м’ясця);

– одночасна поява фолікулів кон’юнктиви, збільшення та болючість передвушних лімфатичних вузлів;

– відсутність виділень;

– поява через 5-7 днів від початку захворювання точкових субепітеліальних (під боуменовою мембраною) інфільтратів в рогівці, та поява рогівкового синдрому;

– після перенесення захворювання залишається імунітет.

Епідемічний геморагічний кон’юнктивіт:

– дуже короткий інкубаційний період (3-48 годин);

– гострий початок, підвищення температури тіла, слабкість;

– у 77-90% вражаються обидва ока з інтервалом у 4-24 год;

– різка світлобоязнь, сльозотеча, відчуття стороннього тіла в оці;

– гіперемія, інфільтрація кон’юнктиви, дрібні фоллікули;

– основна ознака – підкон’юнктивальні крововиливи у верхньому своді та в області очного яблука;

– у випадку (рідко – 12% пацієнтів) ураження рогівки субепітеліальними інфільтратами – зниження гостроти зору.

Лікування вірусних кон’юнктивітів:

1) противірусні засоби (0,25% оксолінова мазь, 0,5% бонафтонова мазь, «Протефлазід»);

2) вірусостатичні препарати (“Вірган-гель”); інтерферон (лаферон) у вигляді інстиляцій; цитокін та імуномодулятор «Окоферон» у вигляді частих інстиляцій, «Окомістин» («Мірамістин»));

3) інтерфероногени («Амізон» в таблетках, пірогенал в інстиляціях);

4) блокатори Н₁-рецепторів гістаміну (олопатадин в інстиляціях); при підгострому перебізі – краплі з кромоглікатом двічі на добу.

 Кон’юнктивіт новонароджених (офтальмія новонароджених, неонатальна офтальмія) – запалення кон’юнктиви, яке виникає впродовж першого місяця життя. Спостерігаються гнійні або слизові виділення з одного або обох очей. Крім кон’юнктивальної ін’єкції, часто відмічають набряк та еритему повік. Кон’юнктивіт частіше передається новонародженому при проходженні через інфіковану шійку матки у пологах, його етіологія відображає найбільш широко розповсюджені захворювання, які передаються статевим шляхом. Однак, він може бути переданим людьми, які контактують із дитиною, і після народження. Кон’юнктивіт новонароджених частіше зумовлює Chlamidia trachomatis (8,2/1000 новонароджених). Сто років тому найчастішою причиною кон’юнктивітів серед новонароджених була Neisseria gonorrhoeae. На теперішній час гонококкова інфекція в індустріально розвинених країнах зустрічається рідше (0,3/1000 новонароджених), чому сприяє офтальмолоічна профілактика для новонароджених та кращі методи допологового скринінгу. 

Неонатальна офтальмія

Кон’юнктивіт новонароджених слід диференціювати з:

–                      пологовою травмою;

–                      сторонніми тілами, ерозіями рогівки;

–                      вродженою глаукомою;

–                      обструкцією носослізного протоку;

–                      дакріоциститом.  

Профілактика гонобленнореї новонароджених у нас в країні здійснюється наступним чином: одразу після народження дитині протирають шкіру повік ватним тампоном, змоченим 2% р. борної кислоти та закапують 20% р. сульфацилу-натрію.

Системна антибіотикотерапія у новонароджених показана у випадках хламідійного, гонококкового та герпетичного кон’юнктивіту через ймовірність тяжкого дисеменованого захворювання. Повне системне обстеження внутрішніх органів виконується одразу після встановлення діагнозу та дозволяє встановити розповсюдженість ураження. Місцево показано застосування 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі.

Лікування хламідійного кон’юнктивіту новонароджених: впродовж 2-3- тижнів призначають сироп еритроміцину всередину (50 мг/кг/добу ділять на 4 дози) у поєднанні з місцевим застосуванням еритроміцину або сульфаніламідів.

Лікування герпетичного кон’юнктивіту новонароджених: ацикловір вводять в/в в дозі 10 мг/кг чеерз 8 годин протягом 10 дніву поєднанні з місцевим застосуванням мазі “Ацикловір”.

Форми алергічних кон’юнктивітів

Лікування алергічних кон’юнктивітів:

– припинення контакту з алергеном;

– інстиляції протиалергічних препаратів (антагоністу гістамінових Н₁-рецепторів емадастину (“Емадин”) або азеластину гідрохлорид (“Алергоділ”), антагоністу гістамінових Н₁-рецепторів та інгібітору тучних клітин 0,025% р. кетотіфену фумарат («Задітен») або допатадину (“Патанол”), стабілізаторів мембран тучних клітин – «Аломіду» (0,1% лодоксамід), «Кромофарму» (2% кромоглікат натрію));

– інстиляції протизапальних засобів (нестероїдні – 0,1% індоколлір, «Дікло-Ф», кортикостероїди – «Фармадекс», «Максідекс»);

– інстиляції судинозвужуючих, протинабрякових засобів (тетразоліну гідрохлориду («Візин», «Віаль»)).

Комбінований препарат “Сперсалерг” містить блокатор Н₁-гістамінових рецепторів антазоліну гідрохлорид та стимулятор α-адреналінової системи тетразоліну гідрохлорид.

Дистрофічні зміни кон’юнктиви:

– пінгвекула (округле утворення біля лімба, частіше у внутрішньому відділі очного яблука, білого або жовтуватого кольору з поверхневими кон’юнктивальними судинами); в лікуванні необхідності немає, за винятком рідких випадків запалення пінгвекули (тоді застосовують протизапальні очні краплі – 0,1% р. дексаметазону).

– птеригіум (трикутної форми васкуляризована складка потовщеної кон’юнктиви очного яблука в області внутрішнього кута очної щілини, яка переходить через лімб та розповсюджується на рогівку; рогівковий край птеригіуму є прогресуючим, може сягати оптичної зони). Для затримки росту птеригіуму та попередження рецидивів застосовують блокатори Н1-рецкпторів гістаміну (краплі з кромоглікатом, олопатадин) та протиалергічні препарати (краплі з дексаметазоном, діклофенаком). Хірургічне лікування доцільно виконувати, коли плівка ще не сягнула центральної частини рогівки.

Пухлини кон’юнктиви:

– доброякісні: папіломи, невуси, ретенційні кісти залоз кон’юнктиви, гемангіоми, ліподермоїди;

– злоякісні: рак (частіше епітеліома), меланома.

Зміни кон’юнктиви при загальних захворюваннях:

– гіпертонічна хвороба та хвороба Рейно: транзиторне, а надалі стабільне звуження судин кон’юнктиви, їх склерозування, що проявляється зблідненням та бідністю судинного малюнка;

– хвороби групи колагенозів (ревматоїдний артрит, хвороба Стілла, червоний вовчак, склеродермія): звуження судин, надалі – аневризматичні розширення капілярів лімба та артеріол кон’юнктиви; можуть виникати спонтанні крововиливи;

– цукровий діабет: розширення та звивистість судин біля краю рогівки, збільшення кількості капілярів у вигляді ампулоподібних розширень із прорастанням у пограничну зону рогівки;

– системні захворювання крові (лейкоз, поліцитемія): розширення судин та збільшення їх проникності, що призводить до появи набряків і геморагій;

– базедова хвороба, нейрофіброматоз, алкаптонурія: пігментація кон’юнктиви;

– вірусний гепатит та гемолітична жовтяниця; порушення ліпідного (хвороби Гоше, Німана-Піка), білкового (цистіноз) та вуглеводного (галактоземія) обміну, малярія та глистні інвазії можуть зумовлювати жовте забарвлення кон’юнктиви;

– порушення білкового обміну, які супроводжуються альбінізмом та синдромом Стерджа-Вебера-Краббе (енцефалотригіменальний ангіоматоз), зумовлюють почервоніння кон’юнктиви;

– авітамінози А та групи В проявляються сухістю та матовим коліром кон’юнктиви (ксероз), а при недостатності вітаміну С – почервоніння кон’юнктиви через геморагії внаслідок ламкості судин.