Орган слуху в анатомічному відношенні поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо; в функціональному—на звукопровідний і звуко- сприймальний апарати.
До звукопровідного апарата належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід, що збирають звукові хвилі, барабанна перетинка, ланцюг слухових кісточок, перилімфа внутрішнього вуха, основна пластинка.
Рис.1. Будова вуха
Звукосприймальний апарат складається з кінцевих розгалужень слухового нерва в кортієвому органі завитки (периферичний відділ слухового аналізатора). Для дальшого проведення звукових подразнень існують шляхи, які складаються з слухового нерва, його ядер, закладених у довгастому мозку, і центрального відділу звукового аналізатора в першій і другій скроневих закрутках кори головного мозку, де відбувається аналіз і синтез звуків.
У внутрішньому вусі крім слухового відділу є орган, який служить для збереження рівноваги тіла в просторі. Він міститься в переддвер’ї лабіринту і в півколових каналах (периферичний рецептор вестибулярного аналізатора) і має окремі нервові шляхи.
Зовнішнє вухо. До зовнішнього вуха належать вушна раковина і слуховий прохід. Деякі автори відносять до зовнішнього вуха і зовнішній шар барабанної перетинки, бо він утворений з шкірного покриву, який продовжується з стінок слухового проходу. Але барабанна перетинка межею між зовнішнім слуховим проходом і барабанною порожниною, і тому її можна віднести і до середнього вуха, з внутрішнього боку вона вкрита слизовою оболонкою, якою вкрита вся барабанна порожнина та інші відділи середнього вуха.
Рис.2. Зовнішнє вухо.
Вушна раковина утворена еластичним хрящем, вкритим шкірою, і має форму неправильної лійки з багатьма заглибинами і підвищеннями. Нижній відділ вушної раковини (мочка) не має хряща і складається з шкіри з товстим шаром жирової тканини.
У вушній раковині розрізняють закруток, що являє собою вільний край вушної раковини, і протизакруток, який розміщений паралельно закруткові і відокремлений від нього заглибиною. Протизакруток у верхній своїй частині закінчується двома ніжками, які утворюють трикутну ямку.Біля нижнього кінця протизакруток переходить у невеликий горбик — протикозелок, який відокремлений вузькою вирізкою від хрящового виступу — козелка, що міститься з протилежної сторони на початку слухового проходу.
Козелок щитком прикриває початок зовнішнього слухового проходу і на своїй внутрішній поверхні, оберненїй до слухового проходу, вкритий волосками.
Вушна раковина прикріплена до луски вискової кістки зв’язками і м’язами приблизно під кутом 45° і безпосередньо переходить у зовнішній слуховий прохід. Слуховий прохід являє собою трубку, довжина якої разом з козелком становить 3,5 см, а ширина залежить від віку та індивідуальних особливостей. Він іде медіальне в глиб вискової кістки і закінчується біля барабанної перетинки.
Слуховий прохід складається з двох відділів — перетинчасто-хрящового і кісткового. Просвіт слухового проходу спочатку широкий, а на межі з кістковою частиною звужується і далі знову розширюється до барабанної перетинки. Перетинчасто-хрящовий відділ зовнішнього слухового проходу займає дві третини довжини всього слухового проходу, а кістковий — одну третину. У перетинчасто-хрящовому відділі на нижній стінці є дві поперечні щілини, закриті фіброзною тканиною. Через ці щілини інфекція з зовнішнього слухового проходу може потрапити в ділянку привушноїслинної залози, і навпаки —гнійник привушної залози може спорожнитися в слуховий прохід.
Слуховий прохід вистелений шкірою, яка в кістковому відділі дуже тонка і не містить підшкірної жирової клітковини. В перетинчастій частині слухового проходу є сальні і сіркові залози. За своєю будовою сіркові залози є видозміненими потовими залозами, що виділяють особливу речовину бурувато-коричневого кольору — вушну сірку.
У слуховому проході розрізняють чотири стінки: передню, задню, верхню і нижню. Передня стінка межує з суглобом нижньої щелепи. Дві третини суглобової западини відповідають кістковій частині слухового проходу, а одна третина — перетинчасто-хрящовій. При запальних змінах у слуховому проході може бути болючим жування у зв’язку з рухом суглобової головки нижньої щелепи. Задня стінка слухового проходу є передньою стінкою сосковидного відростка і при його запаленні може випинатися в просвіт проходу, що є однією з діагностичних ознак мастоїдиту. Верхня стінка в кістковому відділі утворена лускою вискової кістки і межує з середньою черепною ямкою. Нижня стінка межує з привушною залозою.
Кровопостачання зовнішнього вуха здійснюється гілками а. temporalis superficialis і а. auricularis posterior. Венозна кров тече у V. temporalis superficialis, V. jugularis ехtегnа, V. maxillaris іntегnа і почасти в рlexus pterygoideus.
Лімфатичні судини відводять лімфу в групу лімфовузлів, розміщених спереду і ззаду вушної раковини.
Іннервується зовнішнє вухо в основному чутливими гілочками трійчастого та блукаючого нервів і почасти руховими гілочками лицевого нерва.
Рис.3. Пізнавальні орієнтири барабанної перетинки:
1. Пупок
2. Руків’я молоточка
3. Задня складка
4. Короткий відросток молоточка
5. Передня складка
6. Світловий конус
Рис.4. Частини барабанної перетинки:
1 – натягнута частина
2 – ненатягнута (pars flaccida)
Рис.5. Квадранти барабанної перетинки
У барабанній перетинці розрізняють три шари: зовнішній, що являє собою продовження шкірного покриву зовнішнього слухового проходу; с е р е д н і й, який складається з шару радіарних і циркулярних еластичних сполучнотканинних волокон; і внутрішній, утворений слизовою оболонкою, що вистилає барабанну порожнину. Верхньопередній відділ барабанної перетинки не містить фіброзних волокон і називається розслабленою частиною. На противагу натягнутій частині барабанної перетинки вона складається тільки з двох шарів — зовнішнього і внутрішнього. Барабанна перетинка міститься в циркулярному кістковому жолобі, якого немає тільки на ділянці, де знаходиться розслаблена частина барабанної перетинки. Під час отоскопії барабанна перетинка має блискучий перламутрово-сірий колір, в товщі її видно держальце молоточка з коротким відростком. Барабанна перетинка розміщена під кутом 45° до горизонтальної і сагітальної площин, тому задня і верхня частини перетинки лежать ближче до початку слухового проходу, ніж нижня і передня. Товщина барабанної перетинки — близько 0,1 мм у дорослих. У дітей шар епідермісу і слизової оболонки барабанної перетинки більш виражений, ніжу дорослих, тому вона товща (0,15—0,2 мм).
У зв’язку з тим, що у немовлят немає кісткової частини слухового проходу, барабанна перетинка у них е немовби продовженням верхньої стінки його і розміщена майже горизонтально.
Середнє вухо. Середнє вухо закладене в товщі піраміди вискової кістки. До нього належать: барабанна порожнина, слухова труба і сосковидний відросток.
Рис.6. Середнє вухо
Рис.7. Поверхи барабанної порожнини: верхній – аттик, середній – мезотимпанум, нижній – гіпотимпанум
Барабанна порожнина являє собою куб неправильної форми з округлими краями. Вона вистелена слизовою оболонкою і наповнена повітрям. У ній розрізняють три відділи: верхній, середній і нижній. Такий поділ барабанної порожнини виправданий у клініці вушних захворювань.
У барабанній порожнині розрізняють шість стінок: передню, задню, верхню, нижню, зовнішню і внутрішню. Передня стінка в нижній своїй частині межує з кістковим каналом внутрішньої сонної артерії і являє собою тонку кісткову пластинку. У верхній частині передньої стінки відкривається барабанний отвір слухової труби. Задня стінка має вгорі овальний отвір, що веде в печеру сосковидного відростка. Нижче є підвищення, поблизу якого через невеликий отвір проходить у барабанну порожнину смаковий нерв — барабанна струна.
Верхня стінка, або дах барабанної порожнини – це кісткова пластинка, яка відмежовує барабанну порожнину від середньої черепної ямки.
Нижня стінка складається з кісткової пластинки, під якою лежить луковиця яремної вени. Ця стінка нерідко має дегісценції, що відіграють значну роль у поширенні інфекції з середнього вуха в ранньому дитячому віці.
Зовнішня стінка являє собою барабанну перетинку і частину луски скроневої кістки.
Внутрішня стінка за своєю структурою найскладніша. На ній є підвищення, що виступає в барабанну порожнину і відповідає основній частині завитки. Вгорі і ззаду від підвищення є овальної форми отвір — овальне вікно, що сполучає барабанну порожнину з переддвер’ям вушного лабіринту. Величина цього отвору дорівнює 2,5х1 мм; закриває його основна пластинка стремена. Над овальним вікном проходить валик, що відповідає зовнішній стінці каналу лицевого нерва. Внизу і ззаду від овального вікна лежить кругле вікно, яке сполучає барабанну порожнину із завиткою. Цей отвір закритий так званою вторинною барабанною перетинкою. Розміри отвору—1,5х2 мм. У барабанній порожнині містяться три слухові кісточки: молоточок, ковадло і стремено. Молоточок складається з головки, яка міститься в надбарабанному просторі і суглобом сполучається з ковадлом, шийки, рукоятки, короткого бічного відростка, що виразно виступає як білувата плямка під час отоскопії, і довгого переднього відростка. Молоточок фіксують три зв’язки і один м’яз (m. tensor tympani), який починається і проходить у кістковому каналі над слуховою трубою. Ковадло складається з тіла, яке лежить у надбарабанному просторі і суглобом сполучається з молоточком, довгого відростка, що сполучається суглобовою поверхнею з головкою стремена, та короткого відростка. Фіксують ковадло, крім двох суглобів, дві зв’язки.
Рис.8. Слухові кісточки: 1 – молоточок, 2 – ковадло, 3 – стремінце, 4 – барабанна перетинка.
Стремено складається з головки, яка суглобом зв’язана з ковадлом, двох ніжок і підножної пластинки, прикріпленої до країв овального вікна кільцевидною зв’язкою. До головки стремена прикріпляється m. stapedius, який за своєю функцією є антагоністом m. tensor tympani. Барабанну порожнину і всі зазначені її елементи вистилає тонка слизова оболонка сіруватого кольору, що тісно зрощена з підлеглим окістям і вкрита плоским епітелієм. В ембріональному періоді розвитку плода і у новонароджених барабанна порожнина заповнена міксоїдною тканиною, яка на кінець першого року життя поступово розсмоктується.
Слухова труба сполучає барабанну порожнину з носоглоткою. Через трубу здійснюється вентиляція вуха і вирівнюється повітряний тиск з обох боків барабанної перетинки. Довжина труби — 3,0—3,5 см. Слухова труба складається з двох конусовидних трубок — кісткової (одна третина) і перетинчасто-хрящової (дві третини). Кісткова частина труби прилягає до барабанної порожнини, а хрящова — до глоткового устя. Слухова труба вкрита слизовою оболонкою, вистеленою миготливим циліндричним епітелієм, війки якого рухаються в бік носоглотки, виштовхуючи туди бактерії та інші сторонні речовини. Позаду носоглоткового отвору слухової труби є заглибина — розенмюллерова ямка. У нормальному стані стінки хрящового відділу труби завжди прилягають одна до одної і просвіт труби відкривається тільки підчас ковтання з участю м’язів — m.m. levator veli palatini et tensor veli palatini.
Рис.9. Слухова труба
Сосковидний відросток остаточно формується тільки на початок третього року життя. Розрізняють три типи сосковидних відростків: пневматичний, що має багато повітроносних клітин, диплоетичний, що складається з губчастої кісткової речовини, і мішаний — з клітин і губчастої кісткової речовини. У літньому віці, а також при хронічних гнійних отитах сосковидний відросток буває склерозований і складається з щільної компактної кістки з невеликою кількістю повітроноспих клітин. Усі клітини сосковидного відростка сполучаються з його п еч е р о ю (antrum mastoideum), яка особливо розвинута у дітей раннього віку. З ростом і розвитком організму печера поступово сполучається через aditus ad antrum з барабанною порожниною, і ці відділи нагадують пісковий годинник, де вузькою частиною є aditus ad antrum.
Усі клітини сосковидного відростка вистелені слизовою оболонкою, яка поширюється сюди з барабанної порожнини. На верхній частині зовнішньої поверхні сосковидного відростка (planum mastoideum) є заглибина, особливо виражена у дітей раннього віку, через яку при антропункції у немовлят голкою проходять безпосередньо в печеру. У верхній частині сосковидного відростка над входом у кістковий слуховий прохід є кістковий гребінь — spina suprameatum, особливо виражений у дорослих, по якому орієнтуються, відшукуючи антрум під час операції. У новонароджених уздовж ще не сформованого відростка є щілина — fissura mastoideo-squamosa; у дорослих ця щілина заростає. На внутрішній поверхні сосковидного відростка є 5-подібна заглибина (sulcus sigmoideus), в якій міститься сигмовидний синус (sinus sigmoideus). Цей синус донизу переходить безпосередньо в луковицю яремної вени, через яку сполучається з внутрішньою яремною веною. На верхівці сосковидного відростка є глибока борозна — incisura mastoidea, де прикріплюється m. digastricus. У пневматичному сосковидному відростку серед повітряних клітин (альвеол) розрізняють виличні альвеоли, які містяться у верхньо-задній стінці кісткового слухового проходу, ідуть у напрямі виличного відростка і нерідко поширюються вгору, в луску вискової кістки; кутові альвеоли, які йдуть від печери вздовж грані піраміди до кута, де сходяться перше коліно синуса і тверда мозкова оболонка середньої і задньої черепних ямок; верхівкові клітини, які розміщуються у верхівці сосковидного відростка і часто набувають великих розмірів (звідси запально- гнійний процес може поширитися під грудинно-ключично-сосковий м’яз); порогові клітини, що починаються під кортикальним шаром сосковидного відростка і поширюються вглиб, до сигмовидного синуса і каналу лицевого нерва; перисинуозні клітини, що містяться безпосередньо біля сигмовидного синуса і твердої мозкової оболонки задньої черепної ямки; перифаціальні клітин й, що містяться біля низхідної частини каналу лицевого нерва, і перилабіринтні клітини, розміщені навколо вертикального півколового каналу (іноді ці клітини в основному поширюються до верхівки піраміди вискової кістки).
Печера межує з середньою черепною ямкою і відокремлена від неї тонкою кістковою пластинкою (tegmen antri). Запальні процеси нерідко руйнують дах антруму і переходять на тверду мозкову оболонку. Лицевий н е р в (n. facialis) має безпосереднє відношення до барабанної порожнини і сосковидного відростка. Ввійшовши разом з n. acusticus і n. intermedius у внутрішній слуховий прохід, лицевий нерв досягає його дна і, пройшовши тут крізь речовину скелястої частини скроневої кістки, іде між переддвер’ям і завиткою, утворюючи ganglion geniculi. Тут утворюється його перше коліно. Далі нерв іде назад і тягнеться по медіальній стінці барабанної порожнини між мисом і ампулою горизонтального півколового каналу. Потім він іде над овальним вікном і під виступом зовнішнього горизонтального каналу до eminentia piramidalis, де утворює друге коліно. Звідси нерв повертає вниз і проходить між внутрішньою і задньою стінкою барабанної порожнини до foramen stylomastoideum, через який і виходить. Топографоанатомічне положення лицевого нерва має істотне значення в патології середнього вуха, а також при хірургічних втручаннях на цій ділянці.
Кровопостачання середнього вуха здійснюють а. stylomastoidea (гілка а. auricularis posterior), а. tympanica superior (гілка а. maxillaries interna), а. meningea media, a. tympanica inferior (гілка а. pharyngea ascendens) і а. carotico-tympanica (гілка а. carotis interna). Відводять кров V. jugularisі V. meningea media, які йдуть паралельно артеріям у plexus pharyngeus.
Лімфатичні єудини відводять лімфу в глибокі шийні, бічні глоткові і задньоглоткові лімфовузли.
Іннервація середнього вуха здійснюється гілками n. facialis, n. trigeminus, n. glossopharyngeus і, головним чином, plexus tympanicus.
Кровопостачання слухової труби забезпечується гілочками а. stylomastoidea і почасти а. meningea media. Однойменні вени відводять кров у sinus petrosus superior і sinus sigmoideus. Лімфатичні cудини слухової труби мають зв’язок з лімфатичними судинами барабанної порожнини, глотки, м’якого піднебіння і піднебінних мигдаликів.
Кровопостачання сосковидного відростка здійснюється а. stylomastoidea і почасти а. meningea media. Однойменні вени впадають у sinus petrosus superior і sinus sigmoideus V. emissaria Santorini.
Лімфатичні судини відводять лімфу в лімфовузли, розміщені біля верхівки сосковидного відростка. Іннервація сосковидного відростка здійснюється чутливими нервами, які йдуть від plexus tympanicus.