Збудником псевдотуберкульозу є Y. pseudotuberculosis.
Епідеміологія. Джерела інфекції – гризуни (полівки, миші, щурі, зайці, кролики), а також коти, собаки, рогата худоба, свині, птахи (кури, індики, голуби), прісноводні риби, які заражаються один від одного в основному аліментарним шляхом. Важливою умовою підтримання епізоотичного процесу є здатність єрсиній до сапрофітного існування, що можна пояснити їх психрофільністю і високою стійкістю у зовнішньому середовищі. Єрсинії не тільки зберігаються довго, а й розмножуються в холодильних камерах і в складських приміщеннях. Людина заражується найчастіше при вживанні інфікованих харчових продуктів (овочів, коренеплодів, фруктів, молока, м'яса тощо), які не пройшли термічної обробки. Псевдотуберкульоз має зимово-весняну сезонність.
Клініка. Інкубаційний період може тривати від 2-3 до 18 днів, при псевдотуберкульозі – 7-10 днів. Після короткого початкового періоду, який характеризується загальною слабкістю, ознобом, головним болем, болем у м'язах і животі, нудотою, катаральними явищами, настає період розпалу. Температура тіла протягом 2-3 днів підвищується до 38-39 °С і вище, далі має ремітуючий, інтермітуючий, неправильний, рідше постійний характер. При легкому перебігу хвороби вона може бути субфебрильною або нормальною. Гарячковий період триває від 7 днів до 3 міс, найчастіше 1-2 тиж.
На 2-4-й день хвороби на шкірі у місцях згинання (рук, з боків грудної клітки, на стегнах, гомілках) з'являється висипка. Вона дрібно-плямиста, папульозна, розеольозна або геморагічна, розташована на фоні гіперемійованої або нормальної шкіри. Висипка значно густіша в природніх складках і навколо суглобів, а на голові відсутня. Може супроводжуватись свербінням. У більшості хворих спостерігається яскрава гіперемія обличчя, шиї, долонь і стоп (симптоми "капюшона", "рукавичок", "шкарпеток"). Висипка зберігається до 5 днів. Після неї залишаються пігментація, пластинчасте лущення на підошвах і долонях.
Спостерігаються гіперемія і одутлість обличчя, блідість носогубного трикутника, кон'юнктивіт, склерит, нерідко жовтяниця. Часто відмічаються гіперемія і припухлість дрібних і великих суглобів, обмеження рухів у них. Слизова зіву гіперемійована, спостерігаються явища тонзиліту з підщелепним лімфаденітом. Язик вкритий білим нальотом; очищуючись до 4-5-го дня, він набирає вигляду "малинового".
Пульс прискорений або сповільнений, тони серця приглушені. Зрідка розвивається інфекційно-токсичний міокардит. Ураження органів дихання проявляється кашлем, болем у грудях, рідко – вологими хрипами.
Хворі скаржаться на біль у животі, обумовлений розвитком термінального ілеїту, мезентеріального лімфаденіту. Може турбувати пронос. Зрідка приєднується картина гострого апендициту.
Розрізняють такі клінічні форми хвороби: генералізована, жовтянична, гостра респіраторна, артралгічна, скарлатиноподібна, абдомінальна, інтестинальна.
Псевдотуберкульоз може мати затяжний перебіг, супроводжуватись загостреннями і рецидивами, при яких частіше виявляються симптоми термінального ілеїту і мезаденіту, поліартриту, гепатиту. Поряд з висипкою, яка характерна для періоду розпалу, можуть з'явитися вузлувата еритема і уртикарна екзантема.
Діагностика. Для розпізнавання єрсиніозів використовують у сукупності епідеміологічні, клінічні та лабораторні дані. Діагноз легше встановити при масових захворюваннях, зв'язаних спільним джерелом харчування і води. Важливо відповідним чином оцінити такі характерні прояви хвороби, як синдром інтоксикації і гарячки, катаральні явища, артралгії і міалгії, висипка, поліаденіт, гіперемія обличчя, шиї, долонь і стоп, блідий носогубний трикутник, "малиновий" язик, явища гастроентероколіту, термінального ілеїту, мезаденіту, апендициту, гепатолієнальний синдром.
У діагностиці застосовують бактеріологічні та серологічні методи. Збудника можна виділити протягом всього захворювання з калу, сечі, жовчі, харкотиння, слизової оболонки носоглотки, а також з матеріалу, отриманого під час операції.
При псевдотуберкульозі розроблено шкірну пробу з алергеном із збудника, її враховують через 24 год після внутрішньошкірного введення 0,1 мл алергену в ділянці передпліччя. Проба стає позитивною на 7-20-й день захворювання, позитивна реакція зберігається до 2-5 років.
Лікування. Хворі на псевдотуберкульоз підлягають госпіталізації в інфекційні відділення. У випадку легкого перебігу хороби, що частіше спостерігається при гострій респіраторній і скарлатиноподібній формах, лікування можна проводити вдома. Це не впливає на тривалість окремих симптомів і терміни одужання.
Показана дієта № 4. З етіотропних засобів найефективніші левоміцетин або тетрациклін, гентаміцин. Препаратами вибору можуть бути цефалоридин, ампіцилін, карбеніцилін, бісептол. Курс лікування триває 2 тиж.
При легкому перебігу псевдотуберкульозу перорально застосовують глюкозо-електролітні розчини: глюкосол, регідрон, при тяжкому – внутрішньовенно 5 % розчин глюкози, гемодез, стандартні полііонні розчини (Рингера, трисоль, лактосоль, ацесоль). При наявності артралгій показані індометацин, ібупрофен , ацетилсаліцилова кислота. Важкий затяжний перебіг хвороби, розвиток вузлуватої еритеми, синдрому Рейтера диктують необхідність використовувати глюкокортикоїди. У випадку появи ознак перитоніту і гострого апендициту виникає необхідність оперативного втручання. За клінічними показаннями призначають десенсибілізуючі, аналгезуючі, серцево-судинні, загальнозміцнюючі засоби.
Реконвалесцентів виписують не раніше, ніж на 20-й день від початку захворювання, після клінічного одужання, нормалізації біохімічних показників крові, при негативних даних бактеріологічних досліджень калу і сечі.
Реконвалесценти підлягають диспансерному спостереженню протягом 3 міс з проведенням через 1 і 3 міс клінічного обстеження, біохімічного дослідження крові, бактеріологічного посіву калу.
Особи, які перенесли хворобу в легкій і середньоважкій формах, звільняються від роботи на 10 днів, після важкої форми (із змінами серця, печінки, суглобів) – на термін до 30 днів.
Профілактика та заходи в осередку. Необхідний систематичний контроль за санітарно-гігієнічним станом продовольчих складів, холодильних камер, джерел водопостачання; дотримання правил зберігання харчових продуктів, приготування і реалізації їжі. Продукти слід зберігати у приміщеннях, які не доступні для гризунів.
В епідемічному осередку роблять заключну дезінфекцію. Протягом 18 днів спостерігають за особами, які були в контакті з хворим і їли ті самі продукти; проводять бактеріологічні дослідження відловлених гризунів, овочесховищ та інших продовольчих складів, харчоблоків, джерел водопостачання; здійснюють дезінфекцію і позапланову дератизацію; систематично здійснюють ветеринарний нагляд за домашніми та сільськогосподарськими тваринами з метою вилучення хворих, їх лікування або відправки на санітарний забій. Слід проводити широку роз'яснювальну роботу серед населення, радити вживати тільки термічне оброблену їжу і переварену воду. Специфічну профілактику не розроблено.